Десять хвилин потому.
Він прибув до Ічіраку Рамен.
— Брат Теучи!
Він увійшов, посміхнувся Теучі в задній частині магазину, який робив рамен, підійшов і сів прямо перед ним.
- Аоба, ти рано прийшов, лапша ще не зварилася! — Сказав Теучі вошнього Аобе і злегка посміхнувся прищурившись. Було ясно, що він в хорошому настрої.
- Як таке може бути, старший брат! Ти не дозволиш мені прийти просто так! Кажуть, що рання пташка отримує хробака, Що ж змінилося, коли справа дійшла до тебе? - З усмішкою сказав Егуда. Коли він прийшов, то почувався розслабленим. Від того, що сталося раніше він відчував втому, навіть якщо тримав все під контролем.
- А ти коли-небудь чув, що раннього хробака з'їдають птахи? — З посмішкою пожартував Теучі.
— Правильно, але не птах, а в найкращому випадку маленький жучок! — Кивнув йому Аоба, погоджуючись з твердженням Теучі.
— Та годі, ти тільки прикидаєшся зовні, я все одно можу визначити, хробак ти або дракон! — Ясно сказав Теучі.
- Що ти можеш розповісти про мене, брате? — запитав Егуда, застившись на мить.
- Я бачу, що ти не нормальна дитина! — Я не знаю, чи Теучі відповів відразу після того, як махав рукою і змінив тему.
— А?
Аоба на мить розгубився. Не встиг він сказати і двох слів, як його тут же смикали працювати на кухні?
— А що? Давай, допоможи! — Замовив Теучі, аж раптом забрав з обличчя посмішку.
— Ти ж не намагаєшся використати безкоштовну працю? Я можу допомогти тобі, але ти повинен заплатити! — Усмішка не зходила з обличчя Аоби, бо він відчував себе розслабленим з Теусу.
« Ось тобі миска рамена, — сказав Теучі без усмішки.
— Добре!
Аоба був готовий зачати рукави, зрозумівши, що сьогодні вийшов у футболку з короткими рукавами, а потім попрямував до задньої частини маленької скромної кухні і почав допомагати готувати.
***
Майже одночасно.
Четверо ніндзя, одягнених у форму червоного і коричневого кольорів, прибули до воріт Конохі.
Судячи з того, що на їхніх тілах фарбувалися символи села.
Вони прибули з Девні Скритого Камня.
— Це село Листа.
Лідер загону подивився на символ Конохі, потім повернувся до ніндзя поруч з ним і сказав: « Пам’ятайте про нашу мету, не робіть нічого зайвого, щоб уникнути ускладнень.
— Добре!
Ті, хто залишився, одночасно кивнули з дуже серйозним виразом обличчя.
Негайно.
Група увійшла в ворота.
- Хто ви такі? - Відчувся лютий голос, який мав ніндзя-охоронця воріт.
Насправді.
Коли ці чотири ніндзя з Іви підійшли на відстань пострілу.
Їх вже помітили годинники.
Після інциденту з Деревнею Скритого Хмари стали приділяти більше уваги захисту.
Однак поки що вони мусили робити вигляд, що нічого не помітили.
— Ми ніндзя з Івагакуре, за наказом пана Цучікаґе нам потрібно дещо обговорити з паном Гокеге, будь ласка, повідомте йому, - сказав ніндзя посередині.
- Так ви еміссари з Камня? Зачекайте трохи, я пошлю когось, - охоронець кивнув, тому що в такій ситуації лінивіти не варто.
— Якщо не складно.
Цей чуунін Іви був досить ввічливий, і після вирази подяки він відразу встав на місце і мовчки чекав результату.
***
Через півгодини.
Ніндзя, який надіслав повідомлення повернувся.
І сказав щось шепотом охоронцю.
А після зник.
— Пан Хокаґе погодився зустрітися з вами, йдіть за мною і нікуди не йдете. — Сказав охоронець воріт.
— Зрозуміло.
Група скромно кивнула, але це було тільки на поверхні.
Очі ніндзя-привернення були прикуті до чуунину з Іви, потім до трьох інших ніндзя і нарешті повернулися до нього.
— Пойдёмте!
***
У той же час.
Кабінет Хокаґе.
*Тук-тук...*
Роздалася серія легких стуків у двері, і двері в кабінет Хокаґе товчиком відкрились.
- Хокаге-сама, ви хотіли мене бачити?
Вошнім ніндзя був Шікаку, з яким Аоба розмовляв напередодні, тільки на цей раз його стук у двері був зовсім не таким сильним, як тоді, коли він стукав в двері Егуди.
— Шикаку, проходи, садись.
Коли Хірузен сидів у кріслі за своїм столом, то запросив Шікаку сісти і на обличчі з’явилася усмішка.
— Добре!
Шикаку негайно підійшов, висунув стілець і сів прямо, його очі були повністю зосереджені на Хоказі, а в голові стояв великий знак питання.
Вчора він саме ходив до Абе.
Вранці він планував, як ускладнювати йому життя під час екзамену, і тут був викликаний третій Хокаґе.
Це викликало в нього сумніви.
Це...
Чи має Аоба якесь відношення до Хірузену?
Якщо він покаже, що використав зв’язки з екзаменатором для того, щоб не допустити Сакі і Рей до випуску іспиту, то йому буде важко виправдатись.
В кінці-кінців.
Такого роду речі.
Це те, що вони роблять.
Від цього просто не можна відмахнутися.
— Шікаку, ти знаєш, з якого приводу я тебе викликав? — запитав Хірузен з умилкою дивлячись на нього. Шикаку інстинктивно відчув, що зробив щось не так, і почав швидко розмірковувати.
— Нет... Не знаю... — Шикаку не наважувався навіть дихати занадто важко. Єдине, що відрізнялося від нього, — це лише його похід до Абени минулої ночі. Він розумів, що винуватий і не міг подолати свого страху.
що ти не зможеш вгадати! Це несподіване і імпровізоване рішення, але я вірю в твої здібності - Хірузен раптово розсміявся, і шкіра голови Шікаку почала покалічувати від непорозуміння, що взагалі відбувається, та для чого його викликали.
- Що саме, пане Хокаґе? — запитав Шікаку, у нього було туманне відчуття, що Хірузен грає з ним у вгадайку. Зрештою, він запитував це не тому, що хотів дізнатися щось. Шікаку вже знав, що Хірузен скаже в наступному... « Догадуєшся? »
— Ха-ха-хо, я знаю, що ти не зможеш вгадати, але хочу почути припущення: Хірузен з цікавістю дивився на Шикаку. У нього був такий самий настрій, він просто хотів почути, які думки були у співрозмовника.
— Я... Я... Я... — Шікаку вже заїкався, він не знав, добре це чи погано, що Хокаґе викликав його і навіть не здогадувався про напрямок ворожіння.
Йому було дуже важко.
Неособливо.
Його лоб покрилася дрібними бісеринками піт.
В кінці-кінців.
Незнання напрямку змушувало його відчувати себе жахливо, йому нічого було вгадувати!
Якщо його викликали через щось погане, то припустити щось добре - це означає, що ситуація може стати ще гірше.
Але якщо заради чогось доброго, а він передбачає погане, то сам себе підведе.
Неважливо, хороша причина або погана.
Догадка в неправильному напрямку.
Буде дуже небезпечно.
У цей момент.
Шикаку нічого не говорив, тільки пильно дивився в очі Хірузена, не вирішуючи занадто вдивлятися, але він не бачив нічого поганого, просто відчував, що це якась підстава і пастка.
- Я й припустити не можу.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno