— Занадто пізно пояснювати, брате Фугаку, давай спочатку піднімемося на дерево, а потім я тобі все детально поясню, - прошепотіла Сакі.
— Добре, — кивнув Фугаку і одного разу підстрибнув одним рухом на гілку.
Відразу після.
Сакі і Рей наслідували його приклад.
І приземлилися на інші гілки.
Гілка була розміщена так, щоб бачити вхід до гуртожитку і достатньо, аби побачити, як Шікаву та Іної увійшли всередину.
- Хіба це не Шікаку і Іноїчі?
- Ви ховаєтеся від них?
— Нет?
Чоловік, який був збентежений, подивився на Сакі і думав чому члени одного клану уникають одне одного?
- Брате Фугаку, є дещо, про що ти не знаєш, дозволь мені пояснити. Троє наших братів відповідають за цей іспит на чуунина і знають, що він зареєстрований не так багато людей, а в цілому вони слабкі. Вони надіялися, що ми не будемо брати участь... — Дая Саки.
— Не будете брати участь? — Фугаку застиг на мить. Хіба відсутність жорсткої конкуренції цього разу не дає чудову можливість. Він мимовільно запитав:
- Чому? Це не має жодних підстав!
- Брате Фугаку, чому ти такий дурний? Зараз йде війна, і, ставши чуунинами, ми відправимося на поле бою, а Шикаку вважає нас занадто молодими та намагається по-своєму захистити - безпорадно пояснила Сакі. Вона знала, що не повинна говорити про такі речі, але Фугаку не був поганою людиною.
- Ось що!
Фугаку, відразу кивнув
— Якби я був на їхньому місці, то напевно зробив би те саме. Насправді, ви повинні зрозуміти їх, вони роблять це для вашого ж блага, врешті-решт! - Він пояснив Фугаку, але слова Сакі змусили його подумати про Мікото.
Якби вона здала...
Він би не дозволив Мікото боротися за таку можливість!
Більш того.
Він знайшов би спосіб захистити Мікото в Конохі і не дозволив би їй вступити до бою, тому він розумів дії Шікаку.
— Але це не те, чого ми хочемо! Ми не хочемо бути захищеними, ми прагнемо встати і допомогти селі, коли вона у небезпеці, а не ховатися вдома і мовчки чекати результатів. Тому нам потрібен товариш, щоб здати іспит.
я теж. Я хочу піти і битися за село! — кивнула Рей з рішучістю в голосе.
- Я розумію!
Обличчя Фуґаку стало безпомилково серйозним, і погляд, яким він дивився на двох молодих дівчат, змінився.
— Ви молоді люди, на місці ваших кузенів я б хотів поступити як Шікаку та інші, але я би поважав ваш вибір, — сказав Фугаку.
— Хай живе брат Фугаку! — З усмішкою сказала Нара Сакі.
- Так що вони тут роблять? Не за Аобою ж прийшли? — Сказав Фугаку, не турбуючись лестощами Саки, повертаючи увагу до справи. Поки йому не все було ясно, і він як поліцейський, хотів докопатися до суті.
- Я не хотіла говорити про це, але якщо вже ти запитав, скажу по секрету. Але ти мусиш пообіцяти, що нікому не скажеш про це, у тому числі Аобу, — серйозно сказала Сакі.
- Ти все ще не довіряєш своєму старшому братові? — запитав Фугаку, нахмурившись. Він вважав, що такі речі йому непотрібні. Як людина з поліції він знав, що можна говорити, а що не можна.
— Насправді, недавно старший брат Шікаку вже підходив до Аоби. Тільки Шікаку, Іноїчі, Чоуза та Аоба повинні знати про цю справу. Але того дня я просто проходила повз нас сьогодні, і не будучи відкритою, почула все прямо, - сказала Сакі глибоким голосом. Він чітко запам'ятав те, що сталося, тільки тоді ще не знала що цією людиною був Аоба.
- Що вони сказали? — Серйозно запитав Фугаку. Тепер він зрозумів, наскільки серйозно це було для нього: за цим іспитом відкривалися таємниці, про які не знав.
« У той час брат Шікаку хотів, щоб Аоба склав з нами трио для екзамену і завалив його », — прошепотіла Сакі. Тепер, коли зустрівши цих двох, вона не могла відкласти це в сторону.
- Так ось воно як! — Сказав Фугаку, змінившись в лице. Кожен міг бачити його незадоволення. — Ось чому він так зреагував, коли почув про екзамен на чуунина.
— Брате Фугаку, вибач, це все через нас, інакше Аоба не потрапив би в неприємності... — Негайно вибачилась Сакі.
- Не можна звалити це на вас, у мене є своя точка зору на правильне і неправильне. Тепер, коли я розумію що саме відбувається, просто почекаємо. Сподіватимемося, що вони не зайдуть занадто далеко! — З холодною обличчям сказав Фугаку. Очевидно, він був незадоволений тим, що після смерті Коя, Аба став його добрим другом. Йому не подобалося, що з Аобою поводяться ось так.
— Ну...
Саки кивнула. Насправді вона теж була дуже незадоволена підходом Шікаку, але ніколи раніше не говорила ні з ким з цього приводу, тільки з Рей, а тепер, виговорилася Фугаку.
***
Бах, бам, бим!
Ці звуки були настільки гучними, що вони нагадували барабани, розбудивши Аобу.
- Хто там?
Аоба насупився. Невже ввічливо стукати у двері з такою силою?
Бах, бам, бим!
Звук сильного стуку в двері був все той самий, і по силі стало зрозуміло, що Стукач був у поганому настрої.
«?»
В голові Аби випалила ціла купа маленьких запитань, але він встав з ліжка і підійшов до дверей.
Він підняв праву руку.
Відчинив дверний замок.
І з того разу побачив кулак.
Цей кулак явно був готовий постукати знову, але оскільки двері раптово відчинилися, замість того щоб зупинитися, він продовжив шлях прямо в голову Аоби.
Коли Аба побачив цей кулак, який не зупинявся і збільшував силу, він також помітив, що його власник був Шікаку.
Добре!
Це помста!
Аоба чітко відчував, що Шікаку відчуває гнів. Він одразу ж вирішив, що той, хто прийшов, знає про іспит на чуунина.
І ось.
Аоба зробив крок назад.
І зробив здивований вигляд.
- Що?
Аоба, похитуючись, відступив на крок назад, але його дії були ретельно прораховані. Це не відрізнялося від звичайної машинної дії.
Шш!
Кулак Шікаку прочорнив по лобі Аби і не торкнувся обличчя, відстань між ними була рівно на довжину його руки.
— Наступного разу не стукай так сильно! — Він сердито сказав Аоба, окинувши Шікаку суворим поглядом. Він бачив, що співрозмовник явно прийшов не в хорошому настрої, тому йому немає потреби бути ввічливим.
Йому просто не подобалося, що на його шляху зустрічається так багато всього.
Але щоб він був слабким ззовні, йому не слід боятися його.
Як він міг погодитись на таку очевидну спробу сісти йому на голову? (Обр. Встановити вплив, залякування)
— Аоба, у мене є до тебе справа, давай зайдемо і поговоримо!
Шікаку був приголомшений, коли він промахнувся. У його очах з'явилося легкий вираз тривоги і здивування, але потім він попрямував прямо до кімнати Аоби.
— Почекай!
Аоба нахмурився, і його обличчя почало нарікати. Якщо б Шікаку виявив трохи більшу ввічливість, вони мали би про що поговорити.
- Якщо у вас до мене справи давайте вийдемо і поговоримо на вулиці, а не в гуртожитку.
З цими словами Аоба вийшов з кімнати, пройшов між двома чоловіками і попрямував через темний коридор назовні.
Такі дії.
Знову порушили плани Шікаку і Іноїчі.
Вони думали, що зможуть поговорити з Аобою в його кімнаті, і навіть якщо переговори не увінчаються успіхом, вони все одно можуть дати йому урок.
Но.
Вийдіть і скажіть.
Там, де можуть бути люди.
Це вже не так просто.
Однак.
Аоба вже виходив на вулицю, і вони не могли не йти за ним.
У безвиході.
Шікаку і Іноїчі йшли разом за Аобою.
Незабаром.
Егуд підійшов до вхідних дверей.
У цей момент.
На вулиці вже зовсім стемніло.
Людей було не так багато.
Він збирався пройти ще трохи, але раптом відчув, що за ним спостерігають.
І ось.
Аоба гостро відчув, що на гілці хтось є.
Він відразу ж повернувся, подивитися на гуртожитку, і мазнув поглядом по деревах.
Учиха Фугаку.
Нара Саки.
Акимичи Рей.
Всі троє.
У цей момент.
Тут же в голову Аби прийшов план, і він зупинився, просто зупинившись на місці, дивлячись у бік дверей гуртожитку.
У цей момент.
У всіх трьох в голові був великий знак питання, вони у замішанні дивилися на Аобу, не знаючи, що їх викрили, а просто ворожячи, як юнак робить.
У наступну секунду.
З дверей вийшли ще двоє.
Шікаку Нара і Яманака Іноїчі.
Шикаку озирнувся по сторонах - було занадто темно, щоб побачити чи є хтось поруч, і відразу ж рішуче похитав головою.
— Не тут, перейдемо в інше місце.
— Ні, говорите тут або я повертаюся в ліжко, — сказав Аоба, не збавляючи напору. Його голос не був гучним, але йому вдалося зберегти його на тому рівні, щоб і на дереві його чули.
Через це.
Те, що він зробить далі.
Буде відносно розумно.
Но...
Аоба не збирався робити те, що сказав Шікаку, йому дуже не сподобався його тон.
— Ты... — Очі Іноічі показували йому, як він роздратувався. Він прийшов сюди і ще не сказав ні слова, але думав, що Аоба буде хоч трохи стримувати себе в його присутності. Але хлопець не виявив поваги.
— Скажіть щось, мені треба поспати, — байдуже сказав Аоба. Він не вважав Іної старшим братом. Ою Абе ніхто не дбав, і коли його шукали для чогось, тільки проблем з'являлося.
— Добре!
Шикаку посміхнувся, бо бачив, що Аоба знає, чому вони прийшли, і вів себе так навмисне.
Якщо вже на те пішло.
Він також не збирався ходити навколо та близько.
— Аоба, тоді дозволь мені прояснити ситуацію. Ми бачили твоє ім'я на реєстраційній формі, чи не повинен ти пояснити нам це? — запитав Шікаку, пильно дивлячись на хлопця.
Як тільки були сказані ці слова.
І Шікаку, і Іноічі дивилися на Аобу з таким видом, ніби вимагали від нього показань. Ніби він щось їм заборгував.
Паралельно с этим.
Трійця на вітці уважно слухала розмову між собою, боячись втратити будь-яку деталь.
- Що пояснити? — З раптовою ухмилкою, а потім він подивився на Шикаку: « Яка вам різниця, чи буду я брати участь? »
- Це не моя справа, якби ти брав участь один, але не з Саки і Рей! — Сикаку холодно відповів. Він відчув роздратування від тону Аоби, і тепер його враження про нього можна назвати поганим.
Почувши це, Трійця на гілці змінилася в обличчях. Тепер вони були впевнені, що Шікаку та Іноїчі прийшли до Аба заради іспиту.
— Ось як?
Непосильні голоси Аби лунали повільно й чітко, привертаючи увагу громадськості.
- Скажи мені, як це стосується тебе?
- Ти робиш це спеціально! — втрутився Іноічі, просто не міг нічого вдіяти. Як майбутній глава клана Яманака, він був майже повністю проігнорований, і те, як юнак говорив, надзвичайно дратувало. Іноічі підняв руку, вказав на Аобу і сказав: « Ми ставимо тобі дуже серйозні питання, будь серйознішим! Не роби цього обличчя, це абсолютно безглуздо.
- Я теж вважаю це безглуздим, — кивнув Аоба, і його тон раптово став ще холоднішим.
- Я здаватиму іспити чи ні, і з ким це моє вільне рішення. Якщо це все, що ви двоє хотіли сказати, то ви можете йти, проводжати не буду! — Холодний голос Аби добре проникав у вуха цих людей, змушуючи всіх відчути його незадоволення.
— Якщо так, то я скажу прямо! — Сказав Шікаку, зробив крок уперед і вставши перед Аобу, втупившись на нього. Він знизив голос і сказав: « Я хочу, щоб ти завалив іспити. Якщо зможеш це зробити, я гарантую, що ти здаси наступний іспит!
— О? — запитав Аоба, куточок його рота зігнувся в усмішці, — як ти можеш гарантувати це?
- Я можу дозволити тобі об'єднатися з Какаші Хатаке на наступному іспиті. Якаші, син Сакумо Гатаке і дуже сильний, так що ви без проблем пройдете — сказав Шікаку глибоким голосом.
- Ось як!
Усмішка на обличчі Аби стала ще більшою, і він не сподівався, що Шікаку заговорить про Какаші.
- Вибач, мені це не цікаво!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno