— Ха-ха-хо... Добре!
Аоба кивнув і пішов за Ітоном по темному коридору до виходу з відділу тортур.
Невдовзі після цього.
Ітон і Аоба підійшли до протилежного перехрестя відділу тортур та гуртожитку Анбу.
У цей момент.
Аоба зупинився як вкопаний.
— Брате Ітон, почекай мене трохи, я переодягнуся, щоб не йти на вечерю у формі, — сказав він.
— Ладно.
Ітон кивнув і без вагань погодився.
Зрештою, такі речі — це вже ніщо!
На самому початку.
Юнак вагався, роздумуючи йти з ним чи ні.
Почувши відповідь Аби.
Ітон більше не турбувався.
Це не проблема взагалі.
У такому випадку...
Виходячи з цього питання.
Ітон вважав, що коли він піде і перевдягнеться, то не виникне жодних проблем.
У цей момент.
Ітон просто встав у перехрещення.
Мовча чекає, поки Аоба переодягнеться.
***
Привітавши Ітона, Егуд швидко пішов до громади. Він сказав, що не вважав походи в ресторан небезпечною і безпечнішою.
За нормальним людським здоровим глуздом.
Зараз можна уникнути підозр.
У такому випадку...
Якщо Аоба піде за Ітоном на вечерю в такій відкритій манері, це буде оцінено як спроба приховати члена клана Удзумакі.
Незабаром.
Аоба дійшов до своєї кімнати.
Він не хотів нічого брати чи залишати, а просто змінив свій одяг.
Після повернення в гуртожиток Егуд пішов до свого гардеробу. Там було тільки два комплекти повсякденного одягу, тому що він нічого не купував спеціально. Стільки подій навколо, що йому було не до цього.
Зняти форму.
Аоба переодягався в щоденний одяг.
Негайно.
Він вийшов з гуртожитку і попрямував туди, де чекав його Ітон.
- Це нормально?
Ітон подивився на Аобу, той ніби перетворився на іншу людину. Раніше форма Анбу була разом з маскою, яка створювала враження таємничості. Тепер, коли Аба одягався у щоденний одяг, його стиль раптово змінився.
Зміни дуже помітні!
Перевертання з Анбу до звичайного підлітка.
У цей момент.
Дивна думка прийшла в голову Ітону.
І він витріщився на Аобу.
Трохи шевельнув губами.
Трохи вагаючись.
Негайно.
Повільно сказав:
— Аоба, як думаєш, мені теж потрібно переодягнутися? Не надто офіційно я одягнений? — запитав Ітон, подивившись вниз на свій великий чорний плащ. Його вигляд дійсно гнобив, але він носив його так багато років. Плащ став йому як рідний. Потім Ітон тихо пробурмотів: « Нічого?
— Добре...
Вузьки роти Аби злегка дерлися. Він не звернув би уваги, якби Ітон не запитав, але досить важко дивитися прямо на Йону в такому вбранні. Видивлявся він занадто жорстко, якщо не сказати більше.
Він знав, само собою, що Ітон одягне цей брехун і просто хотів піти перекусити.
Однак...
Аоба, схоже, теж не бачив Ітона в нормальному одязі.
Ні.
Пам'ять не в рахунок.
« Брате Ітон, якщо у тебе є настрій, можеш спробувати інший стиль. Тоді він сказав: « Після деякої роздумів ».
Він уже не міг зрозуміти, коли побачив вираз обличчя Ітона, що історія про Широ, вчителя Академії ніндзя, готова до публікації.
Крім цього питання.
Він не міг придумати нічого іншого.
Зрештою, не так багато речей тішили Ітона.
— Ну... може...
Після короткочасних роздумів Ітон кивнув, подумавши, що це може бути хорошим пропозицією: « Чому б тобі не піти зі мною? » Я переодягнуся, і ми повернемося до якініки.
— Без проблем, — злегка усміхнувся Аоба. Ітон почав розслабитись і вирішив змінити офіційний стиль.
— Пошли!
Хоча це був не перший раз, коли вони йшли до будинку Ітона, ітон все одно йшов попереду, щоб Абу, що слідкують за ним, нічого такого не подумали. Аобе безпечніше, щоб вони думали, що він йде за ним.
Негайно.
Вони пройшли повз підрозділ тортур. По дорозі мало хто звертав на них особливу увагу, але й вони не уникали поглядів інших.
Минуло десять хвилин.
Аоба знову опинився перед домом Ітона і подивився на порівняно знайому вулицю.
— Аоба, просто почекай мене тут.
Ітон швидко пішов до будинку, у нього були свої причини дати таке пояснення.
Згідно з його характером.
Він поставився до цього питання як до звичайної речі.
І показував, що вважає Аобу співробітником відділу тортур, який занадто обичений.
У цьому випадку...
Як би він спілкувався з кожним іншим співробітником тортур, так і з Аобою.
Отже, не виникатимуть проблеми при уважнішому ставленні до деталей.
Ітон - керівник підрозділу.
І не кожен може увійти в його будинок.
Ясно.
Причина не лише в цьому.
Є й інші.
У його будинку зараз досить брудно, і немає сенсу запрошувати Аобу.
На основі деяких факторів.
Ітон залишив Абу чекати за дверима, і не потрудився більше нічого пояснювати.
Аоба спокійно чекав.
Він теж нічого не сказав.
Це був дійсно найкращий спосіб впоратися з ситуацією в даний момент, і йому не було необхідності говорити щось, врешті-решт, він не любить підвищувати голос.
Аоба стояв.
І зробив повільний вдих.
Контролюючи чакру у своєму тілі, він розповсюдив свої почуття на довколишній простір, що опускається навколо себе.
"Тут дійсно..."
Аоба відразу зрозумів, що в околицях були потоки чакри. За цим місцем спостерігали, і саме за ним.
Звичайно!
Цей старий хрич Хірузен!
Він сказав, що більше не буде переслідувати його.
Він справді був дуже чесний і встановив спостереження тільки біля будинку Ітона, сподіваючись побачити його.
« Шукайте на здоров'я».
Аоба одразу прибрав чакру, бо не збирався постійно стежити за тими, хто спостерігає за ним, інакше все перевертається навпаки.
Принаймні.
Тепер він знає.
Всі ці люди бачили його.
І він навіть не вважав себе метою місії.
У такому разі немає нічого поганого.
***
Десять хвилин потому.
Ітон перевдягався в відносно повсякденний одяг, мабуть, найприроднішим з усіх, що він міг знайти.
— Аоба, поглянь, як щодо цього одягу, вона менш формальна?
Він виглядав більш приземленим, ніж раніше, адже в чорному плащі він був як член організації, але тепер виглядав як дядько, якого можна зустріти на вулиці.
— Ха-ха-Ха, мені здається, нормально, набагато привітніше. Брат Ітон, ти можеш частіше носити такий одяг, це допоможе тобі виглядати менш серйозним, — сказав Аоба з усмішкою.
« Зазвичай це не обов’язково означає, що варто підтримувати важливіший спосіб життя в Анбу, але сьогодні щасливий день! » Одягаємо все, що хочемо! Ходімо, ми затрималися на деякий час, настав час відсвяткувати. Не можу дочекатися! — кивнув Ітон, потім без зайвих слів пішов в напрямку ресторану.
— Да! — Відразу ж відповів Егуда, йдучи за Ітоном, дивуючись чому, зараз хотів йти слідом і розслабитися, не думати про всякі безладних речей.
Відразу ж після.
Переповнені, вони підійшли до ресторану яккініки.
- Ось де ми будемо сьогодні.
Ітон вказав на двері і пішов за Аобою. Так вийшло, що саме в цьому ресторані на даний момент перебував Фугаку. Коноха не те щоб була величезною, і не так вже й складно зустрітися.
Сказавши це.
Ітон провів Аобу всередину.
Тільки.
Вони замовили окрему кімнату.
А місце, де я їв Фугаку - звичайне.
Хоча й не дуже далеко один від одного.
Але одні повертали ліворуч після входу, а інші — на право.
В момент, коли увійшли Ітон і Аоба.
Так Фугаку зосередився на тому, щоб переконати Сакі не здаватися і скористатися нагодою об'єднатись з Аобою для складання іспиту на чуунина.
***
Як тільки вони розпорошилися, Ітон швидко зробив замовлення і офіціанти почали розставляти страви.
— Аоба, вгадай, ради чого я попросив тебе прийти сюди? — З ухмилкою запитав Ітон, його очі за стручками очок не виблискували, оскільки він давно передбачав подібний момент.
— Не знаю, — похитав головою Аоба. Було дев'яносто 9 відсотків імовірно, що він знає відповідь, але чекав, поки Ітон розкриє секрет, давав йому перевагу.
— Ха-ха-хо...
Ітон розсміявся і веселий блиск в його очах став ще глибше.
- Я знав, що ти не здогадаєшся!
- Тепер дозволь мені розповісти!
- Дивись, що це!
Ітон дістав з сумки на поясі книжку, намальовану від руки чарівною рисунком і текстом поруч, який складався не що інше як Шіро, вчитель Академії ніндзя.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno