— Эй!
— Та скажи же ти що-небудь!
— Ти дуже нудний!
- Якщо ти нічого не скажеш...
- Ми обоє будемо пов'язані один з одним! — безпомічно сказала дівчина.
Вона не могла контролювати людину навпроти неї, але не наважилася відміняти техніку, врешті-решт, у неї не було способу визначити, хороший він чи поганий. Якщо щось піде не так після скасування техніки, вона не зможе нічого зробити.
Коли роздалися її слова...
Настала тиша.
Людина в масці просто проігнорував її.
— Проклятье!
Дівчина була так зла, що хотіла тупнути ногою, але виявила, Що не може навіть підняти ногу, і такий простий спосіб вислизнути свої емоції не спрацював, тому їй довелося випустити довгий подих, та вираз її обличчя повністю змінилося.
Цього разу не вдавати.
Зараз це правда.
Вона була абсолютно і повністю безпорадна.
***
У той же час.
Налиті кров’ю шарингани з трьома томое не відпускали білосного вбивцю, а сам втік із дуже злобним видом.
У цей момент.
Він вклав усі почуття Каю Учиха.
У воєнний час.
Це нормально - вбивати ворога і бути вбитим ворогом, нехай це й боляче.
Но...
Якщо вбиває один з ваших!
Це гірше приниження з усіх принижень!
Фугаку швидше зробить харакірі, ніж помре від руки одного зі своїх!
Ясно.
Якщо людина, яка завдає йому удар є кимось дуже важливим для неї...
Можливо, все буде навпаки!
Він не користувався мангектю не тільки тому, що білосний вбивця не вартий цього, це як використовувати базуку для вбивства курки. І через те, що вони зазнали останньої спроби переслідування ніндзя з села Кірігакура - не використовувати мангекю, коли переслідуєш когось, бо це не допоможе і може бути негативним ефектом, який призведе до невдачі.
Шш!
Якщо б це був ліс, він міг би зіткнутися з деякими труднощами, але Фугаку - геній військової Поліції, який одного дня стане начальником.
Біловолосий убивця біг вперед, використовуючи свою швидкість максимуму, але виявив, що ніндзя, який переслідував його, був ще швидшим і замість того, щоб збільшити відстань, вони ставали все ближче й ближчими.
Не втекти!
Думки блукаючого вбивці почали бити.
Таке часто трапляється з людьми.
У багатьох випадках це ковток повітря.
Якщо б Фугаку був рівним йому по швидкості, він зміг би вирватися з-за сильного бажання втекти.
Але в даному випадку.
У його серці почали з’являтися розпачливі думки.
У цей момент.
У Фугаку, який підійшов до нього, раптово загорілися очі, коли він помітив, що рухи білолосного вбивці на мить спотворились через його склад розуму і швидкість несподівано почала сповільнюватися. У той же момент Фугаку потягнувся в підсумок і дістав кілька сюрікенів.
Відразу після.
Він запустив їх у заблуканого злочинця.
Сюрикені прорізали нічне небо.
На шляху до білосного вбивцю.
Стремно.
Летячи набагато швидше, ніж втік злочинець.
*Фью-ф'ю-фу...*
Мечі видали свист, але ніби були пущений нашуканий і зовсім не зачепили його.
- І це все?
Біловолосий вбивця замер на мить, не очікуючи, що стрибаючи його ззаду ніндзя виявиться таким незграбним навіть у найпростіших прийомах.
Динь! Динь! Динь! Динь! Динь!*
У цей момент.
Щаз металу налякав білоголосого вбивцю.
Сюрикени, вдаючись одні до одних, нестямно відскакували.
— А?
Вбивця повністю завмер, бо ніколи раніше не бачив такого.
Новачок, так?
Він не тільки розкидав свої сюрикені.
Але вони ще й стикалися один з одним.
Як така людина може бути ніндзя військової Поліції?
Він навіть нікого не поранив, кинувши стільки сюрїцинів!
*Хіраючись!*
*Хіраючись!*
*Хіраючись!*
***
Однак у той момент, коли білоснічний вбивця насміхався з Фугака і через те, що він не може нормально використовувати сюрикені, його тіло раптово затремтіло, а потім відчув біль.
У цей момент.
Він спіткнувся.
Втративши центр ваги.
Не в силах бігти далі.
Чоловік важко впав на землю, шлепнувши обличчям.
- Якого біса?
До моменту падіння вбивця не знав, чому його коліна і щиколотки раптом немов прошивали ножем, біль був настільки сильний, що він навіть не міг напряжетися й відразу впав.
Шш!
Прямо в цей момент.
Фугаку з'явився прямо позаду нього і сильно вдарив ногою по спині злочинця.
*Бум!
З гуркотом.
Біловолосий убивця шлепнувся на землю, притиснутої до підлоги, а місця на його тілі, де його прокололи сурікені, увійшли ще глибше через щільного перебування в землі.
— А-а...
Злочинець відчув ще більшу хвилю болю, і його очі налились кров'ю.
- Тепер ти знаєш, що це боляче?
Його погляд був мертвим прикутий до землі білосніжного вбивцю, а куточок його рота захитався.
— Ти не відчував болю, коли мучив тих чотирьох!
— Ага...
- Біль тоді була не на твоєму тілі, а на їх, і ти її не відчував!
- Який жаль.
- Ти більше не зможеш цього робити!
Фугаку опустився і схопив вбивцю за шию, могутня чакра хлинула з кінчиків його пальців, блокуючи чаруни чоловіка, не даючи йому рухатися.
Відразу після.
Фугаку підійшов до його підмогу і дістав все, що в ньому було.
Усередині була пляшечка з ліками.
І різну зброю ніндзя.
Серед них була зморщена банка з-під газування.
Окрім усього іншого.
Нічого більше.
Однак.
Найцікавішим серед цих речей була пляшка, і він був майже впевнений, що саме її вміст вирубало жертв, включаючи молоду дівчину.
- Що ще хочеш сказати?
Фугаку засунув їх назад у підсумок чоловіки, потім запалив його, підняв вбивцю, задумавши перевернути його і відвести в сторону поліцейської дільниці.
Почувши слова Фуґаку, вбивця замовк і не вимовив ні слів та дозволив перевернути його на спину.
У цей момент.
Погляд Фугаку впав на обличчя злочинця.
Білі пряди відразу кидалися в очі.
- Це ти!
Зірки Фугаку злегка звузилися. Він знав, хто перед ним, тому що бачив цього чоловіка не так давно, ніндзя Конохі, Дзё Кідо!
— Як це можливо?
— Чому твоє волосся стало білим?
- Що сталося? — швидко запитав Фугаку.
Йому здавалося, що цей чоловік не такий, яким він його пам’ятав. Вимерли ті почуття, які були в ньому минулого і тепер він виглядав похмурішим.
«...»
Дзё Кідо не сказав ні слова, наче нічого не знав і навіть не подивився на Фугаку, ніби повністю підкорився долі.
- Гаразд, забудь, якщо ти нічого не скажеш, у мене буде спосіб дізнатися що з тобою!
Коли Фугаку побачив вираз обличчя Кідо, він просто холодно розсміявся і більше не звертав на нього уваги, вводячи його у ту сторону, куди він прийшов.
***
Десять хвилин потому.
Фугаку вів схованого наручниками Кідо до поліцейського відділення.
Відразу.
Сцена, яка була перед ним, змусила його заміряти.
- Що ви робите?
Кутики рота Фугаку смикалися, коли він побачив Аоба в масці, одягненій у форму Анбу, стоїть навпроти покинутої раніше дівчини. Вони стояли абсолютно однаково, піднявши руки в повітря. Дивне видовище.
- Ви з військової поліції?
Очі дівчини з клану Нара раптово загорілися, яскраво сяючи в ночі, коли бачивши Фугаку,
— Да.
Побачивши дівчину, а потім з'єднавши це із питанням, Фугаку інстинктивно кивнув і подивився на Аобу. Питальний знак над його головою не збирався зникати.
- Що ви... Ви робите? — Знову запитав Фугаку, бо не отримав відповіді.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno