Ти можеш мені сказати, хто цей ніндзя-медик?
Вони були елітою, але жоден з них не міг визначити тіньових клонів. Вони мали зловити втеча ніндзя.
Через мить.
Кожен Анбу почав переслідувати двох теневих клонів Аоби, які втікали в абсолютно різних напрямках.
*Бум!*
*Бум!*
Саме в той момент, коли вони збиралися доторкнутися теневих клонів, ті не дали їм ні найменшого шансу і відразу ж перетворилися на димок, зникнувши у одну мить.
— Всі вони - тіньові клони?
Побачивши таку сцену, всі довкола Абу були спантеличені, бо це дуже перевершило їхні сподівання.
Вони навіть не думали, що ніндзя-медика може створити дві тіньові клони після дня операції, і це дуже здивувало багатьох з них.
Для ясності.
Тенне клонування не рідкісне дзюцу в Анбу. .
Багато хто його знав.
Але, як ми всі знаємо, тіньовий клон ділив поровну, і чим більше тінейовихклонів, тим більше чакри буде ділитися, що безпосередньо призведе до подальшого ослаблення основного тіла.
Навіть вони могли контролювати обмежену кількість тіньових клонів.
Деякі з них взагалі не можуть створити багато.
Це призвело до формування ідеї, що один з двох теневих клонів повинен бути основним тілом.
Но...
Нажаль Анбу...
Коли вони вже збиралися наздогнати їх, ці два тінівих клона зникли і виявилося, що жоден з них не був оригінальним тілом.
Через мить.
Увага Анґу переключилася на будинок Ітона, а світло в їхніх очах стало тривожним.
Вони зрозуміли.
Шш!
Саме в той момент.
Їхні підозри підтвердилися.
Біла фігурка швидко вибігла з дверей будинку.
Швидкість її була дуже високою.
Ніби все сплановано.
Вона побігла вперед, туди, де не було Анбу.
На даний момент.
Усі Абу розбіглися.
Вони були на відстані від цієї білої фігури.
— Чьёрт!
У Анбу в голові була одна й та ж думка, вони всі зрозуміли, що біла фігура, яка втікала, безумовно той медик.
Це вже ніяк не міг бути тіньовий клон!
Усі присутні добре знали, що розділитися на три тінієві клони дуже важко, для цього потрібно високий рівень чакри. І навіть вони не намагалися б зробити це так легко, інакше все було б досить просто.
Через мить.
Анбу кинулися до білої тіні.
Їхня швидкість була дуже високою.
Ніякого наміру стримуватися.
Зрештою, вони вже нанесли удар.
Не було сенсу продовжувати ховатися.
Треба спочатку повернути цього чоловіка!
Однак.
Сталося те саме.
У той момент, коли Анбу збиралися схопити білу тінь.
*Бум!
Роздався бавовну.
І цей звук досягає кожного.
Потім біла тінь перетворилася на клубок диму і зникла.
— ??
Усі Анбу були обшарпані.
Вони гналися три рази підряд.
І всі три тіньових клона відмінилися перед ними.
Вони навіть не торкнулися їх.
Їхній здоровий глузд трохи похитнувся.
— Недобре!
Хтось з Абу вигукнув, і всі швидко відреагували та подивилися в напрямку будинку.
Вони побачили, як відкривається вхідні двері.
Темрява темряви була видно світло у вітальні.
Усередині не було жодної фігури.
« Дали йому піти! »
Вони розуміли це, і кожен з них застиг, не знаючи, що робити.
Це занадто!
Вони всі були трохи обшарпані!
Прості ніндзя-медика!
Утік на очах десятки шінобі, а вони навіть не помітили його!
Всі були обдурені ним!
— Проклятье!
Один з них вирубався, зрозумівши, що його мета зникла.
- Тепер всі поділіться на дві групи.
- Перший загін залишається тут, щоб охороняти будинок пана Ітона і переконатися, що ніхто не вийде. Ніндзя-медика все ще може залишатися в будинку пана Ітона!
— Другий загін почне швидкий обшук району навколо, щоб знайти якомога більше людей у формі медиків або викинутий форму!
— А тепер починайте негайно!
Віддав наказ командира загону Анбу. Ніхто не міг бачити обличчя чоловіки через маски, але по тону його голосу відчувалося напруга і невідкладність.
Коли перед ними було поставлено таке завдання.
Ніхто з них не вважав її складною.
Використай стільки Абу, щоб переслідувати ніндзя-медика, який вже вичерпав свої сили.
Вони відчували, що це трохи занадто.
Но...
У даний момент.
Вони поступово приходили до розуміння.
Цей ніндзя-медик виявився зовсім не таким простим, як вони собі уявляли.
***
Ці три тіньові клони були трьома пронумерованими акторами, про яких розповідав Аоба.
Першим, хто кинувся на землю, був номер і зачепив увагу всіх Анбу. Вони думали, що він піде геть.
Коли його збиралися наздогнати, тіньовий клон просто скасовує себе, тим самим плутаючи Абу ще більше.
Відразу ж після цього.
Номер два вибіг у протилежному напрямку, задаючи Анбу зненацька.
Але коли вони майже наздогнали номер два, то знову відмінили техніку, яку заставив Анбу, котрі переслідували еоего.
Зрештою, перш ніж вони встигли відреагувати.
Вибіг тінний слон з номером три!
Згідно з природною Анбу думкою, вони не думали б, що це тіньовий клон.
Саме тому.
Коли вони дізналися, що це теж клон.
Це приголомшило мене.
Аоба взагалі не виходив з дому Ітона, він вже давно пішов за допомогою техніки Того, хто летів.
Але таким чином він створював моторошну атмосферу, щоб ці Абу дізналися про його зникнення і подумали, що вони упустили його та втекли, а не оволодів простором дзюцу.
Це дуже важливо для Аби!
Інакше, якби Аба просто зник з дому, не кажучи вже про те, що ці Анбу не змогли б зрозуміти, як це сталося, боюся, навіть Ітон буде питати, яким чином він втік.
І не буде розсудливого пояснення вимерлуванню Аоби.
Тепер мені стало легше!
Вузьки рота хлопця злегка піднялися, коли він сидів на сторожовій вежі , відчуваючи, як три тінніх клони передають йому те, що вони пережили, і продовжив копатися в спогадах Данзо.
***
З іншого боку.
Ітон, вислухавши прохання Аби, пішов у бік кабінету Хокаґе.
Його поспішним доглядом.
Відразу привернув увагу деяких Анбу.
Ці шінобі швидко проносилися в темряві, концентруючи свою увагу на Ітоні. В цій ситуації, вони не могли бути впевнені чи це була технологія трансформації або ні.
Ітон навіть не піклувався про цих Анбу.
Вірше.
Він волів би відволікти Абу на себе, щоб створити більше простору для Егуда.
Якщо це не вимагало чогось більшого.
Ітон міг би проводити з по колу кілька разів. .
Але зараз треба вирішити справу пана Данзо.
Він нічого не міг з цим вдіяти.
Тільки якомога швидше піти в кабінет Хокаґе.
Через кілька хвилин.
Ітон з'явився у дверях кабінету.
Коли він йшов до дверей.
Чотири ніндзя, всі чуунини, стояли біля входу, де вони йшли на свою зміну, і двоє з них були тими самим ніндзя що вдень бачили Ітона.
Ці два ніндзя побачили його, їхні обличчя стали шанобливими.
- Пане Ітон!
Ці два ніндзя поспішно підминули тих двоє, які підійшли на зміну і відразу шанобливо поклонилися Ітоні.
Відразу.
Два ніндзя, які прийшли пізніше, відразу подивилися в сторону Ітона, який йшов до них.
- Пане Ітон!
Два ніндзя також вклонилися, оскільки як охоронець офісу Хокаґе вони всі знали Ітона, капітана відділу тортур.
— Хм.
Ітон просто кивнув четвернім чоловікам, не кажучи жодних зайвих слів, і пройшов всередину офісу.
Коли ці чотири ніндз побачили це, вони відразу ж поступилися дорогу, не сміючи більше нічого сказати, врешті-решт, інший стороною був капітан відділу тортур.
Так і сталося.
Ітон увійшов у офіс під пристанськими ідеями.
Недалеко.
Абу побачили, як Ітон увійшов до офісу Хокаґе.
Вони обмінялися поглядами один з одним.
Але ніхто не пішов.
Все залишилися на місці.
Вони чудово знали, у чому полягала їхня місія, і вона не закінчилася тільки тому, що Ітон увійшов в офіс Хокаґе.
Ітон дуже плавно увійшов до офісу і струшив за собою хвіст.
Принаймні, вони не пішли за ним всередину.
Ітон пройшов до кінця коридору і піднявся по сходах, різко зупиняючись на середині.
— Фух... фух... фух...
Ітон зробив кілька глибоких вдихів підряд, щоб максимально заспокоїтися. Він добре розумів, хто зараз перед ним, це був пан Третій Хокаґе і два радники.
Зараз.
Можна вважати, що саме він вилікував пана Данзо.
Це було великим досягненням!
Він великий герой Конохі!
Промивши собі мізки, Ітон випрямив спину і став більш впевненим.
Відразу.
З гордо піднятою головою Ітон піднявся на другий поверх.
Пройшов до кінця коридору.
Кілька кроків потому.
Ітон з'явився у дверях кабінету Хокаґе.
Він підняв праву руку, стиснув сотої в кулак і після невеликого коливання рішуче постукав.
*Тук! Тук! Тук!*
Роздався глухий стук у двері.
Цього разу звук був не дуже м'яким, як у минулі рази, а з твердістю, яка відчувалася і в русі, і у звуку.
— Входи.
Через двері кабінету Хокаґе пролунав низький гіпнотичний голос, голос який був дуже дізнаємося як голос третього Гокаге, Сарутобі Хірузена.
Сильний поштовх Ітон відкрив двері в кабінет.
Зараз.
Кабінет Хокаґе був яскраво освітлений, всередині були два людини, обидва сиділи один навпроти одного за столом.
Один з них, Хірузен, сидів обличчям в сторону дверей.
Іншим був Мітокадо, радник Конохі, який сидів спиною до виходу і повернув голову в бік Ітона, як тільки той відчинив двері.
На мить.
Очі і Хірузена та Мітокадо зосередилися на Ітоні.
- Ітон тут!
Побачивши Ітона, очі Хірузена загорілися і він повернувся до Мітокадо та сказав. — Ідіть до Кохара, я переговорю з Ітоном наодинці, а потім підемо до вас.
— Ладно.
Мітокадо кивнув. Він знав, що Хірузен збирається провести з Ітоном розмову тет а тітку.
Але його це зовсім не турбувало.
Ніби ці питання не мали до нього ніякого відношення.
Він встав і пішов у напрямку дверей, поки не досяг Ітона і не пройшов повз нього.
Мітокадо не заговорив до Ітона.
Ітон також нічого не сказав Мітокадо.
Насправді.
Обидва брати добре розуміли глибоко в душі.
Тех Анбу послав Мітокадо.
Після його відходу двері в кабінет зачинилися, залишивши всередині тільки двох чоловік — Ітона і третього Хокаґе.
— Ітон, сядь, поговорим.
Хірузенів погляд сфокусувався на чоловікові, і він жестом показав йому сісти в крісло перед ним, той самий, на який тільки що сидів Мітокадо.
- Так.
Ітон підійшов до крісла, він все ще трохи нервував, коли був у коридорі, але тепер, як він увійшов в кабінет, то розслабився.
Під поглядом третього.
Ітон сів.
Хірузен відкрив ящик столу, витягнув трубку, чиркнув сіркою і запалив тютюн, потім зробило глибоку затяжку та повільно видихнув.
- Ітон, тепер, коли ми залишилися удвох, чи можеш ти сказати мені, ким насправді є той ніндзя-медик?
Хірузен тримав трубку в правій руці, а його очі дивилися у стіл, і загалом здавалося, що він сказав це мимовільно.
При цьому.
Третій, здається, відчував, що цього недостатньо.
Повільно і обдумано він додав ще одну пропозицію:
— Це просто моя особиста цікавість.
— Я обещаю!
— Нікому не скажу!
У тоні Хірузена прозвучало нотка обіцянки, і в кінці своєї пропозиції він підняв погляд, пильно дивлячись у очі Ітона, ніби хотів, щоб той відчував пригноблення.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno