Наскільки успішні ваші медичні дзюцу в порівнянні з пані Цунаде?
Через невідомість часу Аоба відчув, що зовні кабінету більше не роздавалося жодних звуків і він зняв бар'єр на вході.
І той просто зник.
А вода почала просочуватись з дверного проєму.
Але води було небагато.
І вона не уявляла жодної загрози для кабінету.
— Ці хлопці справилися дуже добре, — кивнув Аоба. Ці ніндзя викопали воду трохи швидше, ніж він очікував.
Уже світило, і після ночі порятунку та з появою сонячного світла у села не буде надто великих проблем.
Зрештою, в Конохі переважали дерева.
У таких місцях, де були дерева, зазвичай не збирають надто багато води; бруд на землі може живити воду і ночі достатньо, щоб вода зникла.
*Топ-топ...*
Саме в цей час біля кабінету розступилися кроки по воді.
Не потрібно було навіть думати, щоб зрозуміти, що це Ітон.
Тук-тук...*
Відразу ж після цього.
Роздався стук у двері.
— Аоба, відчини двері, це старший брат Ітон.
Голос Ітона пролунав за дверима, чітко діставшись до Аби.
— Ладно.
Аоба негайно підвівся і попрямував до дверей, яку він замкнув після входу, щоб уникнути проблеми, що Моріно Ітон може раптово відкрити двері та вдарити через бар'єр, якщо у нього є запасний ключ.
Як тільки Аоба відкрив двері в кабінет Моріно Ітона, усередину з’явився невеликий потік води.
- Тут так мало води?
Коли Ітон побачив, що в його кабінеті мало води, його очі загорілися новою турботою про свої книги, і погляд відразу ж кинувся у бік книжкових полиць.
— Це...
Полум'я ентузіазму, щойно розпалилося в серце Ітона, у цей момент раптово згасло, він подивився на книги на столі, які явно були насичені, і раптом його серце наполовину охололо.
— Моя колекція...
Свірепий Ітон після зіткнення з такою ситуацією прослизнувся.
Книжку, яку розклали на столі.
Там було не менше двадцяти-тридцяти книг.
Ця цифра доводила його в розпач.
Всі ці книги були його скарбами, і втрата будь-який з них змусила б його відчути незрівнянну серцевий біль, І тепер його маленьке сердито не могло цього винести.
— Брат Итон...
Коли Аба побачив вираз обличчя Ітона, йому раптом стало трохи шкода його, бо цю воду виплеснув він.
— Мне жаль!
Він вибачився перед Ітоном. Незалежно від того, чи може Ітон зрозуміти його чи ні, він все одно збирався сказати ці слова.
- Аоба, ти не можеш бути винен у цьому, це все вода, якби ти мені не допоміг витягнути їх з води, я не знаю, що б з ними стало. І якби ти не допоміг вчасно, книги, які не промокали б, напевно, теж намокли б врешті-решт, я повинен подякувати тобі за це, — сказав Моріно Ітон. Він дивився на Аобу щиро, було досить ясно, що він говорить ці слова не для того, щоб заспокоїти Егуда, а аби заспокоїти себе.
— Брат Итон...
Коли Аба побачив, як Ітон сказав це, в його серці був шокований. Він бачив спогади Ітона і знав, наскільки сильно той любив ці книжки.
Багато з цих книжок уже не продають.
Вони вийшли з друку.
Саме тому.
Після того, як ці книги були вимочені.
Серце Ітона забилося ще сильніше, і він відчув, що втрата стала ще більшою.
— Фух...
Аоба глибоко вдихнув і повільно видихнув, намагаючись заспокоїти себе. Насправді, він міг би почувати себе краще, але він не міг бути чесним з Моріно Ітоном і сказати, що ці книги стали такими через нього.
- Ось що я тобі скажу!
Аоба подивився в сторону Ітона, і його очі сяяла проникливість. Він вже придумав, як з цим впоратися.
- Брате Ітон, я напишу ще кілька книг і потім принесу їх тобі. Це буде компенсацією за втрату. Як думаєш, це нормально? — звернувся Егуда до Моріно Ітона. Насправді він не просив вибачення в останнього, а хотів влаштуватися зручніше.
Зрештою, Ітон був дуже добрий до нього весь цей час.
Він і Ітон не стали такими друзями, які спустошують серця та душі заради одне одного.
Но.
Для Аби.
Такий старший брат, який міг регулярно доглядати за ним.
Давав великі пільги і допомогу у відділі тортур.
Найважливіше...
Якби ці книги були облиті іншим, або якби він вилив книжки комусь іншому, то Аоба б не переживав так сильно.
Але оскільки це його руки справа.
Навіщо йому залишати все як є?
— Правда?
Очі Ітона миттєво розширилися, наче мідні дзвоники, і в його погляді з'явилася надзвичайна радість.
Сум, яка була хвилину тому, миттєво відлетіла.
Ці книги він просто зберігав.
Не те щоб вони були так вже гарні, але це все, що у нього було.
Це схоже на деяких людей, які додають до обраного щось досить низького якості, і вони можуть скористатися цим час від часу, коли нічого не залишається, але все одно дуже шкода видаляти їх.
Але якщо людина миттєво отримує щось набагато краще, то старість вже не буде її цікавити.
Те саме відбувається сьогодні з Ітоном.
Він прочитав усі ці найнадійніші книги, і в них не було нічого істотного, тому він зберігав їх.
Тому що він не міг з ними розставатися.
Він просто хотів зберегти їх для своєї колекції.
З того часу, коли він прочитав розповіді про Широ і академію ніндзя, книжки, якими так дорожив, вже не були притягнуті.
Тепер він волів би читати історію про Широ по кілька разів на день, ніж намагатися собі переглядати старі книги, які настільки відставали від твори Аби в плані опису атмосфери і настрою оточення, що були абсолютно непотрібними.
- Вдале рішення.
Після того як Егуд побачив, що вираз обличчя Ітон став нормальним і навіть трохи щасливим, великий камінь, який висів на його серці, впав.
Тепер залишалося тільки написати ще кілька книг, і у нього буде більше ніж достатньо резерву для завершення масового виробництва, не кажучи вже про те, що він навіть не сказав, коли саме збирається їх закінчити.
Щось таке.
Він не був під тиском.
— Аоба, тепер ти повинен бути більш обережним і не покидай Підрозділ Питок. Вчора було вторгнення Деревні Скритого Хмара, завтра може бути вторгнення інших сіл, ситуація в світі шінобі зараз не оптимістна, але всередині підрозділу Питок все ще безпечно, - сказав Ітон серйозним голосом. Йому було страшно вчора, він не сміявся допустити, щоб з Аоба щось трапилося, інакше він би не зміг пояснитися, коли повернеться Цунаде-сама.
« Я розумію, не хвилюйся, я буду в гуртожитку писати книжку », — сказав Аоба з усмішкою.
— Так, так, саме так! — Ітон задоволено розсміявся, почувши слова Аоби. Він не боявся, що Аоба напише продовження занадто швидко, він боявся якраз зворотнього.
— Брате Ітон, вчора ситуація була настільки хаотичною, чи були жертви? — запитав Аоба. Він не говорив, але дійсно був стурбований цим питанням. Його тіло або клон не помітив втрат, але Кумо напали раптово і вночі!
— Эх...
Почувши це, Ітон не міг зітхнути. Його усмішка зникла, і з нього почало занепадати дух.
- Кількість жертв у цей раз досить велика, ніндзя з Деревні Скритого Облака прийшли занадто раптово, без будь-яких новин або попередження, не кажучи вже про те, що всі вони прибули після півночі, коли більшість спали. Вони вдерлися і вбили людей, важко контролювати втрати у такі моменти, — на обличчі Ітона з’явилося гіркий вираз, він дійсно переживав за ситуацію, яка виникла в Конохі.
— Чи є приблизна цифра? — запитав Аоба низьким голосом: « Вторгнення ніндзя Деревні Скритого Хмару викликало його гнів. Він зробив так багато і стільки вказував на Деревню Скритого Хмарака, але він не міг уявити, що врешті-решт все це буде вкаже на них.
— Нет.
Моріно Ітон похитав головою, його погляд був прикутий до Аоби, і він пояснив: « Навідування почалося перед закінченням бою, багато поранених не були врятовані вчасно, а повінь також ускладнило підрахунок втрат.
— Зрозуміло.
Аоба повільно кивнув, зробивши уявну послідку відплатити ніндзя з Деревні Скритого Хлака в сто разів більше, якщо у нього буде така можливість в майбутньому.
« Однак, найбільше поранених цього разу був пан Данзо, багато з елітних медичних ніндзя села вже відвідали його і вважають, що Данзо пережив сильний шок.
Ітон піджав губи, його обличчя стало більш суворим. Його думки були прості, незалежно від того, скільки образи він відчував до Данзо, в даний момент він був членом Конохи і повинен був стояти на стороні мешканців Конохі.
- Пан Данзо так сильно поранений?
Аоба замер на мить. Він бачив в інформації, передана його клоном, що Райкаґе вдарив Данзо у груди.
У той час Райкаґе користувався Адським Проникливим Вдаром.
Руйнівна сила була величезною.
Він був не слабшим за Чідорі.
Після такого удару Данзо мав отримати серйозні пошкодження, але Аоба не очікував, що все буде так погано, як описав Ітон.
Почувши опис.
Це змусило Аоба смутно подумати, що Данзо може бути паралізований.
- Я не знаю точної ситуації, недостатньо інформації від медиків, але вона не здається дуже оптимістичною, і я чув чутки, що після того як радник нашої Конохі, пані Кохару, побачила стан пана Данзо, він вирішила, якщо руку Райкаґе вдарив пана Данзо в грудину, сила удару викликала зміщення хребта, а що вилікувати таку травму...
Ітон сказав з невеликою паузою в тоні, його очі багатозначно дивилися на Аобу, кутки його рота злегка трогнули, як ніби він вагався.
Однак.
Ітон все одно сказав.
- Може єдина людина в Конохі — це твій вчитель, пані Цунаде!
При цих словах.
Аоба в серцях кивнув.
На щастя.
На щастя, він не розкрив своєї особистості учня Цунаде.
Інакше біда наздогнала б його з головою.
— Брате Ітон, нікому не говори про мою особистість! - Він одразу ж зробив зауваження Аоба. Навіть якщо про Ітон взяв себе в руки, не сказавши цього, але не було ніякої гарантії, що для того, щоб вилікувати Данзо, він не розповість про те, як учень Цунаде.
— Не турбуйся про це, я нікому не скажу. Ітон кивнув і подивився в сторону Аоби й запитав: "Абба, ти знаєш де пані Цунаде?"
— Я не знаю, — відразу сказав Аоба. Він дійсно не знав, куди вона прямує.
- Тоді...
Ітон зробив маленький паузу і глибоко зітхнув. Його погляд зупинився на Аобі, і його очі сяяли питанням — скільки гарних твоїх медичних дзюцу порівняно з пані Цунадою?
- Я не знаю жодних медичних дзюцу... — Без вагань повторив Аоба.
Просто...
Відразу після того, як він це сказав.
Він відразу відчув, що очі Ітона дуже яскраві.
- Це так?
Ітон дивився на Егуда з ухмилкою, і здавалося, що цей погляд бачить юнака наскрізь.
— Це... Старший брат Ітон, ти дійсно хочеш врятувати пана Данзо? - Аоба відчував щось, врешті-решт, його досвід у медичному дзюцу був нагромаджений в палаті тортур. Кожного разу, коли він завдавав удари ув’язненим і потім зціляв їх, такі речі можна було б приховати, якби вони траплялися час від часу.
— Так, пане Данзо був добрий до мене, якби я міг, я б хотів врятувати йому життя і поставити його на ноги, врешті-решт, зараз Коноха не може обійтися без нього! - Очі Ітона горіли, дивлячись на Аобу. Він би все одно запитав його.
— Э... це... можливо Цунаде-сенсей повернеться після того, як дізнається, що Коноха була атакована!
Аоба відразу ж вимовив вкрай самознищення, ніхто краще за нього не знав, що Цунаде не зможе повернутися до Коноху у даний момент.
Для Цунаде.
Коноху можна назвати сумним місцем.
Більше того, гемофобія Цунаде ще не вилікована і вона не могла піти на операцію.
Найважливіше, що ...
Данзо — той, хто убив Дана і Наваки.
Навіть якщо хтось нахаміт Цунаде і наказує їй йти лікувати Данзо, Аоба не дозволить цьому статися.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno