Ні, це роман, який ти написав!
Аоба не міг не посміхнутися, почувши, що збирався сказати Теучі, він зрозумів це по тому, як той все сформулював.
Схоже, що...
Після того як новина про те, що третій Казеказі очолив загін Деревні Скритого Песка, щоб напасти на Коноху, поширилась.
Світ третього Казекаґе змінив своє ставлення.
І ось ...
Люди боялися, що Казекаґе був слабоумним і не вмів.
Однак.
У цьому не було нічого поганого.
На думку Егуда.
Казекаге пішов на атаку, не з'ясовуючи чи інформація була правдива чи ні, і безпосередньо повів еліту Деревні Скритого Песка в сторону Конохі, що можна сказати, було дуже добре.
- Цікаво, що сталося з Мінато!
Течі помішував локшину в каструлі, і під час розмови він раптом згадав про Мінато. Очевидно, він багато думав про його діла.
- Мінато поїхав на гору М'юбоку деякий час.
- Я давно його не бачив.
- Я ніби сумую за ним.
— Ха-ха-Ха-хо...
Теучи розсміявся, врешті-решт, Мінато був його постійним клієнтом, часто виручав його, коли йому це було потрібно, і вже був для нього дуже важливим другом.
— Взагалі-то... як би це сказати... те, що сталося... Останнім часом, непогано ... так як виграв час для Мінато! — Він хотів поговорити з Егудом.
Врешті-решт, саме він розгорнув все це.
Мета полягала в тому, щоб виграти час для Мінато, аби той тренував сендзюцу.
Техніка Мудреця завершена.
Тоді прийде час повернення героя.
Він поводився так, ніби щойно дізнався цю інформацію і зовсім не було помітно, що він все це спланував.
Варто сказати.
Сам Аоба навіть не здогадувався про це.
Але його вміння сценариста, як і акторська майстерність, з часом зносили метаморфози.
що Мінато дає час для спокійних тренувань. Сподіватимемося, що він зможе закінчити їх найближчим часом!
Теучи прищурився і злегка посміхнувся, взявши ложку в руку і помішуючи нею локшину у каструлі, він перестав рухати рукою, коли відчув, що він майже готовий.
— Рамен готов.
Теучі підхопив з каструлі готову локшину і поклав її в миску, потім залив густим бульйоном і відразу ж поставив перед Аобою.
— Їж, поки гарячий, якщо охолоне, стане не смачним! — Дуже докладно пояснив Теучі. Якби це був хтось інший, він би не дав такого пояснення, але Аоба був людиною з послугою.
- Ха-ха-хо, добре!
Аоба відразу ж підняв руки і, склавши долоні разом, вклонився рамену перед собою, потім взяв палички і почав їсти.
— Цього разу ти був дуже зайнятий, працюючи у відділі тортур, чи не так, навіть я зіткнувся з кишеньковими ложками, який намагався вкрасти мій гаманець із прилавка, поки я готував рамен, але на жаль, він був спійманий мною, і я вдарив його кількома їдальнями підряд, а потім знайшов Фугаку, щоб звести цього чоловіка, - як тільки Течі сказав це, Він підняв свою ляльку для супу та продемонстрував її перед обличчям Аоби.
- Цей злодій... міг зв'язатися з ким завгодно, тільки не з тобою. Він просто просив смерті! — кутики рота Аби злегка посмагалися, він чув багато легенд про Теуду, це був ресторан, де звичайна людина не наважулася б хуліганити.
— Верно! Він просто просив смерті! Навіть я не думав, що хтось може попататися вкрасти у старшого брата!
У цей момент.
Від входу в Ічіраку Рамен почув знайомий голос.
І ясно дійшов до вуха Аоби.
З цим.
Завіса Ічіраку Рамен розкрилася.
І увійшла фігура, нікого більше, це був не хто інший, як Учіха Фугаку, якого Аоба бачив в гащі зовсім недавно.
— Ты тут, Фугаку! — Побачивши його, Теучи прищурився і злегка посміхнувся, кивнувшися дуже дружньо.
— Старший брат Теучі, дай мені сьогодні три миски рамена, я умираю від голоду! — сказав Фугаку слабким тоном.
І після.
Погляд Фугаку перемістився на Аобу.
- Аоба, ось ти де, давно не бачилися!
Усмішка розцвіла на обличчі Фугаку, потім він підійшов до Абе і сів поруч з ним, визираючи дуже втомленим.
Фугаку сказав так не з ввічливості, він дійсно давно не бачив Аобу.
Останній раз він бачив його, коли занадто багато випив.
Він не міг пригадати точних деталей того дня.
З тих пір.
Він приходив до Ічираку Рамен майже щодня.
Навіть якщо він не їсть, то приходить поголити довкола і поговорити з Теухі.
Стосунки.
Часто бувають такі чудові.
Іноді вони навіть пили.
Після того, як дві людини забагато випивають, вони відкривають щось одне одному і розповідають деякі секрети, які не повинні були розповідати один одному.
І.
Після цього вони можуть стати друзями.
Фугаку і Теучі зараз знаходяться в таких відносинах, і тепер, коли йому є що сказати, він частіше говорить з Тіучі, ніж з кимось іншим.
Просто...
Фугаку деякий час не бачив Аобу знову.
Насправді, він був цілком готовий поговорити з ним.
— Брате Фугаку, чому ти виглядаєш таким втомленим? — Він запитав Аоба зі знанням справи, хоча при цих словах він підминув і натякав на щось ганебне.
- Не згадуй про це...
Фугаку почувався безпорадним і дуже сумним.
— Якби я не допустився помилки у своїй операції, цей чоловік уже міг би бути спійманий мною, настільки я був дурним, - коли Учіха Фугаку сказав це, він зробив паузу на мить, підняв очі в сторону Теучі і сказав: « Брате Тічилі, дай мені соджу.
— Зараз!
Теучи відразу ж кивнув, він знав, що якщо з Фугаку сталося щось сумне і дратівливе, то він буде готовий піти випити.
Випити, щоб позбутися болю і смутку в серці.
Все його тіло піде від цього неприємного відчуття.
Тільки...
Це не стільки відновлення.
Скільки параліч себе.
Забути на час про біль.
Але це почуття залишиться після того, як ви протверезите.
— Пойман? — Знову запитав Аоба зі знанням справи, відчуваючи себе трохи незручно від того, що він так сильно тикає в рані Фугаку.
У результаті...
Цю рану також залишив він сам.
— Коли я був на завданні, то знайшов шпигуна в Конохі і так близько його зловити, але через те, що зробив дуже безглузду помилку, я дозволив йому піти, тепер вже надто пізно шкодувати! - Він сказав безпомічному Фугаку. Він вже вважав Аобу другом, тому не було ніякого тиску в розмові, але у нього були деякі секрети, про які він все ще не міг говорити, отже він тільки туманно переказав цю справу без будь-яких подробиць.
- Що сталося?
Аоба знову сильно ткнув у рану Фугаку.
Його погляд був прикутий до нього.
Він прикидався дуже цікавим.
Зовнішній вигляд був нешкідливим, але він не міг стриматися від сміху.
Звичайно.
Для нього це все було непоганим розвагом.
Просто для того, щоб витягнути те, що Фугаку скаже пізніше.
Тим не менш, це був дуже необхідний крок.
- Забудь!
Фугаку махнув рукою, на цей раз він дійсно не хотів говорити більше, якщо він продовжить, його секрет буде розкрити.
Він впізнав Аоба як свого друга.
Але це не означає, що між друзями немає секретів.
Кожен мав свої секрети.
Не кажучи вже про Фугаку.
— Добре!
Аоба повільно кивнув, торкнувся Фугаку в цьому питанні і зрозумів, що не може продовжувати розмову.
- Все гаразд, брате Фугаку, я впевнений, що ти зловиш його наступного разу! — Кивнув Аоба, піддаючи його, він був так близько до нього, що міг бачити витерту кров і сльози на обличчі Фугаку.
— Я точно його дістану!
Фугаку відразу кивнув головою і сказав так, ніби давав клятву.
Зовнішній Фугаку навіть не здогадувався, що ніндзя з Скритою Дерені Тумана, якого він шукав, був тим самим Аобою, який сидів поруч із ним і їв рамен.
- До речі, Аоба, чому ти прийшов сюди сьогодні є рамен?
Фугаку раптом витріщився на Аобу.
Згідно з деякими шаблонами, які він мав.
Останнім часом Аба не приходив.
Якби він раптом з'явився зараз.
Мабуть, щось сталося.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno