Третій Казекаґе
Аоба не відразу покинув допит, знову сів на маленьку лавку і повільно закрив очі, ретельно прочісуючи деталі минулого.
Два клона, пройшовши перевірку Данзо, змогли дістатися Корені.
Після.
Ці двоє залишалися якнайменшими, досліджуючи прогалини в спогадах про Корну
Нарешті, біля кам'яної кімнати десь під землею ними були знайдені кілька шінобі Корня, які охороняли одне місце.
Тускле світло.
І були чутні лише слабкі звуки.
З цих слів він зрозумів, що це місце, де тримали Уехару Рурі.
Звичайно.
Вони перевірили все ще раз.
І один з клонів залишив на стіні чорний коло, формулуючого Бога Гріма.
Після, він просто скасував техніку і з бавовною зник.
*Бум!
Після цього звуку кілька охоронців Корня, подивилися в ту сторону.
І побачили чоловіка, що йшов їм назустріч.
Цей чоловік носив маску і мав струнку фігуру, а по одязі легко було зрозуміти, що це нова права рука Данзо, Акіра Яманака.
- Як він? — запитав байдужо Акіра. Його погляд за отворами маску був спрямований в бік кам'яної кімнати, жестом показуючи, що питає про людину всередині.
— З ним все гаразд, — негайно відповів один з ніндзя Корня, не зрозумівши, чому Акіра прийшов запитати про це, але він інстинктивно вирішив що раз питає він, то це питання Данзо.
Коли прозвучала відповідь.
Клон Аби все зрозумів.
В'язень у цій кам’яній камері був Уехара Рурі.
Тільки одна відповідь показала, що все чітко.
Однак.
Клон відчував, що є необхідність перевірити ще раз.
Він кивнув цьому ніндзя Корня.
— Данзо-сама попросив мене пояснити, що до нас наближається делегація Деревні Скритого Хмари, тому вам слід вжити додаткових запобіжних заходів! — Наслідуючи тон голосу Акіри Яманакі, сказав Егуд.
— Так, - одночасно кивнули в відповідь ніндзя Корня.
Цього разу.
Клон був повністю впевнений.
Що всередині був Уехара Рурі.
І після.
Він розвернувся і пішов.
Залишивши ніндзя Корня.
Насправді.
У них були невеликі сумніви.
Данзо-сама приходив вчора, щоб особисто пояснити.
Чому він знову послав Акіру?
Но...
Як ніндзя Корня.
Вони вже давно навчилися не ставити запитання.
Все.
Це питання вирішено.
Клон, якого Аба перетворив на Акіру Яманаку, відразу після виходу з коридору скасував техніку.
І в той момент.
Аоба, який перебував у тортурах, отримав дві частини інформації, які одна за одною вловили в його пам’яті.
- Тепер, коли у мене є місце розташування Уегари Рурі, все стало набагато простіше.
Аоба вийшов і попрямував назад до гуртожитку Анбу.
Залишився ще один день.
І знову до Коноху прибуде делегація Деревні Скритого Хмарака.
І офіційно почнеться третя світова війна шінобі.
Аоба повернувся в гуртожитку.
Переодягнувся і зняв маску.
Для чужої людини ці речі були для приховування його особистості, але після того як її титул «демон в котячій масці» розповсюдився, це вже можна було назвати відкриттям його особи.
Аоба переодягався в щоденний одяг.
Але не почав відразу повертатися в вежу, а пішов у напрямку Ічираку Рамен.
Залишилося трохи часу до наступного ходу.
І він зголоднів.
І разом поспілкується з Теучі.
Но...
Аоба якраз виходила з гуртожитку, коли зовсім випадково зіткнувся з Моріно Ітоном, який шукав його.
- Аоба, ти йдеш?
Ітон підозріло втупився на Аобу і швидко пройшов до нього.
— Э-э... Я збираюся взяти миску рамена. « Аоба не очікував зустріти Ітона в той час, він цілком обґрунтовано дав йому достатньо розділів і не мав сенсу поспішати за нові так скоро.
- Ти забув, що я тобі казав?
Ітон насупився і зробив лицемірно сердитий вираз обличчя. Але замість того, щоб дійсно розсердитися, він підійшов до Егуда і підняв праву руку, аби поплавати хлопця по плечу, але все ж відтримав її.
— Аоба, там зараз небезпечно, набагато небезпечніше, ніж ти думаєш. Тому, якщо нічого не виходьте на вулицю якомога довше, — багатозначно пояснив Ітон, і його тон був подібний до старого батька.
- Брате Ітон, ти щось знаєш? — запитав Егуда, дивлячись на нього. Він смутно відчував, що Ітон щось приховує, недоговорить.
— Насправді, трохи, але ти повинен пообіцяти мені після того, як дізнаєшся, що залишишся в підрозділі тортур і нікуди не підеш, — сказав Ітон з серйозним видом. Він не наполягав на більшому і не жартував, він просто зобов’язаний подбати про безпеку Аби. Якщо щось станеться з ним, у нього не буде можливості пояснитися з пані Цунадою.
— Добре, я не вийду нікуди, кладу вже, — кивнув Аоба. Він бачив вираз обличчя Ітона і знав, що б він не говорив, чоловік не дозволить йому вийти. Не було необхідності йти проти нього на даному етапі.
Ітон витріщився на Егуда, і очі його просяяли від полегшення.
Дуже добре, дуже добре!
Аоба завжди подобався йому за слухняність.
А що до розкриття маленької інформації.
Це не важливо.
Через кілька днів Аба теж дізнається про це.
Крім того, Аоба пообіцяв йому, що не залишить відділ тортур. Рот хлопця завжди на замку, не було потреби турбуватися про можливості витоку інформації.
— Аоба, справа в тому, що післязавтра делегація з Деревні Скритого Хлака знову прибуде до Коноху, цього разу для мирних переговорів.
Ітон сказав те, що Аоба вже знав.
Говорячи про це.
Він трохи розтягнув слова.
І зробив паузу.
— Згідно з інформацією, яку ми отримали від відділу тортур, багато сил світу шінобі не хочуть, щоб наша Коноха була успішною у в'язниці зі Скритого Хмарика, тому в цей останній період Кономах стане центром уваги. Це дуже небезпечна ситуація, тому нам треба бути обережними!
Шпіони села вже почали діяти.
Тільки...
Обличчя Аоби майже не змінилося.
Не потрібно було грати.
Так було завжди.
Аоба завжди так поводився у присутності Моріно Ітона.
— Брате Ітон, я розумію, що не буду виходити якийсь час, тож якщо на цьому все, то просто піду спокійно писати книгу. — Аоба раптом посміхнувся, втупився на Ітона і запитав: « Коли я зможу отримати свою книжку? »
- Хе-хе-хе, "Зникнення" але я приніс її тобі. — Ітон так само засміявся, потім потягнувся до кишені і дістав звідти книжку, ту саму, яку Учіха Фугаку дав Аобе.
І.
Передав цю книжку юнакові.
« Якщо ти відчуєш натхнення, то можеш писати більше, щоб не забути про свої думки з бігом часу », — сказав Ітон багатозначним: він не казав, що йому все одно нічого читати.
— Ладно.
Аоба кивнув Ітону, взявши протягнуту ним книгу.
Він відчував це.
Ітон щиро хвилювався, що з ним щось станеться.
Хоча він не думав, що ці шпигуни з Деревні Скритого Песка зможуть націлитися на нього.
Але завжди мудро вживати запобіжних заходів.
Ітон не знав справжньої сили Аоби, і це було дуже добре.
— Брате Ітон, я зрозумів, якщо більше нічого не маю, то повернуся в гуртожиток, щоб написати свою книгу, - сказав Аоба.
— Продовжуй!
Ітон помахав рукою юнак з усмішкою на обличчі, очевидно, дуже підтримуючи рішення Аоби повернутися і продовжити писати книгу.
Відразу.
Аоба розвернувся і пішов назад.
Цього разу він зрозумів дещо ще.
У селі з’ясувалося, що наступає криза.
Принаймні ті, хто був на рівні посади Моріно Ітона були в курсі справи.
Аоба повернувся в кімнату і закрив за собою двері, розуміючи, що вийти на вулицю у такому вигляді буде практично неможливо.
- Тоді давайте почекаємо новин тут.
Аоба сів за стіл, розкрив тільки що отриману книгу, знайшов розділ, де він написав останній главу, спочатку проглянув те, що писав раніше, а потім взяв перо, щоб написати продовження.
шеест шелест...*
Звук тертя кінчика ручки про папір продовжував роздаватися в кімнаті.
Поступово.
Минав час.
Раптом.
Перо в руці Аби зупинилося.
Він на мить впав у стан, схоже на транс.
Потім він швидко повернувся до нормального стану.
— Все готово!
Аоба чітко відчув, що в цей самий момент всі клони, яких він відправив на завдання, повернулися до його тіла.
Спочатку були два клони, які стали шпигунами Деревні Скритого Песка, потім клонувалися до ніндзя Корня і вирушили на пошуки Уехари Рурі та клони, котрі перетворилися в ніндзя Корнеля й поїхали за кислотою.
Крім них.
Залишилося чотири останніх.
Троє з них стали такими, як ніндзя Корня і вирушили в країну Дощу, щоб знайти Ханзо.
Останній.
Тепер повернувся до нього.
Відразу.
Аоба сформував друк обома руками.
Застосував техніку теневого клонування.
І людина, ідентична йому, з'явилася прямо в кімнаті.
— Продовжуй писати.
Давши пояснення своєму клонові, Егуд зосередився на високій вежі. Потім він застосував техніку Гріма, що Летить Бога і відразу з’явився на оглядовому майданчику третього поверху високої башти.
У даний момент.
На третьому поверсі вежі були два ніндзя Корня і тінейовий слон, який спостерігав за подіями.
— Вернись, — байдуже сказав Аба клону, і той з бавовною трансформувався в інформацію.
Вся інформація про третій поверх за останній день з'явилася в голові Аоби.
- Завтра вночі настане час вашого підхоплення.
Погляд Аоби впав на двох придушених формулою ніндзя. Ці двоє дихали досить рівно, але їхня енергія тіла була вкрай низькою.
Минуло кілька днів.
Навіть якщо ці два чоловіки мали сон, їхня енергія все одно була дуже великою.
Зрештою, вони довгий час не їли.
Однак.
Аоба зовсім не збирався давати їм їжу.
Вони все одно були мертвими.
Навіть якщо вони помруть від голоду, це не має значення.
Після.
Аоба пішов до Додзьо на першому поверсі вежі.
Коли він потрапив туди.
Там клони тренувалися водних дзюцу з Кремнієвого Свитка Водних Технік.
Їхній контроль був дуже сильним.
За винятком надзвичайно складних водних дзюцу, всі інші були майже освоєнні.
Це сталося не тільки тому, що система допомогла Абе вдосконалювати його фізичні здібності, але й через те, як постійно училися технології клонування.
Найважливішим було те, що записи у сувої були просто занадто детальними.
Непомисна інструкція.
Сувій не боявся, що ті, хто його отримає, не зможуть вивчити дзюцу.
Тобірама був як вчений, який щось винайшов і хотів передати це майбутнім поколінням.
Звичайно.
Усі права захищені.
І ці дзюцу повинні бути позначені ім'ям Сенджу Тобірами!
— Поверніться, — кинув клони Аоба. Хоча ці клони ще не повністю вивчили водні дзюцу, основні вдосконалені моделі були освоєння.
*Бум! Бум! Бум! Бум! Бум!*
Раптово.
Роздалися бавовни.
І клони на першому поверсі високої вежі зникли, і один за одним повернулися в тіло Аоби.
У даний момент.
У додзі залишилися тільки Аоба і вода, створена тіньовими двійниками.
У серце юнака з’явилися спогади про водного дзюцу.
- Ніяких тренувань!
Після того, як Аба прибрав всіх клонів, його думки миттєво сформувалися і він підняв руки, склавши перед собою пальці.
— Мистецтво Множенного Клонування, — тихо сказав він і знову з’явилися клони.
— Тепер ви малюєте мені всі надруковані печатки, намальовуйте стільки, скільки зможете, тим краще! — Сказал Аоба.
Насправді.
Йому могло і не знадобитися стільки клонів прямо зараз.
Навіть без вибухових печаток він міг би здійснити задумане.
Але Аобе мусив спочатку отримати інформацію і викликати в пам’яті ніндзюцу води, яким він вже оволодів, перш ніж створювати тіньових подвійників з більш повною чакрой.
- Так! — Вони відповіли одночасно, і в руках кожного з них був чистий папір.
Аоба задоволений кивнув.
Після.
Його фігура зникла в мить ока.
І він відразу повернувся в гуртожитку.
***
Пройшла довга і тиха ніч.
У Конохі все було спокійно і мирно.
За винятком кількох людей.
Більшість селян не повністю розуміли, що відбувається на даний момент.
Просто...
Порівняно з тишиною Конохі.
Інші села кудись поспішали.
***
Країна Ветра, Сунагакуре.
Третій Казекаґе очолював групу елітних ніндзя, тихо просуваючись до території країни Огня.
На шаленій швидкості чоловіки перетнули край пустелі і увійшли в густий ліс.
- Це кордон країни вогню, будь ласка, зупиніться!
Раптом.
З’явилися чотири ніндзя, які возять на лобі пов'язки Конохи.
Вони стояли на гілках дерев і холодно дивилися на ніндзя з Девні Скритого Песка. На їхніх обличчях застигло відчуття передчуття чогось поганого.
— Ми їх зупинимо, а ти йди і повідомиш у ділянку! - Молодший лідер шепнув ніндзя поруч з ним.
- Так! — Той кивнув і приготувався покинути територію.
- Занадто пізно!
Однак саме тоді пролунав низький голос.
У той же час.
Ліс здригнувся.
Чорні та темні частинки піску і заліза зміталися в повітря, наче рій бджіл, що пронісся по лісі, де було чотири ніндзя Конохи.
- Ніхто з вас не піде живим.
Чорний металевий пісок ставав дедалі щільнішим, утворюючи в повітрі гострі голки. Вони були спрямовані на четвертку.
— Недобре!
- Цей пісок і залізо...
- Покращений геном, магнетизм...
Ліддер загону Конохі в жаху витріщився на цього чоловіка і чорний пісок.
Чоловік був одягнений в білий з синім плащ, схожий на колір його блакитного волосся. Його жовті зіниці лише виражали байдужість.
— Це...
Дихання лідера миттєво стало різким, він зрозумів який рівень противник перед ними.
— Третій Казекаґе!
Коли він вигукнув, обличчя тих трьох виказані. Вони зрозуміли, що ситуація стала для них фатальною.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno