Ти написав щось нове, вірно?
- Братан, дякую!
Аоба подякував Теучі, якби не його попередження, він би не виявив усього цього.
Це дуже допомогло йому!
- Ми старі друзі, не варто, тільки б ти був в порядку! — Теучи посміхнувся, прищурившись. Він просто розповів те, що чув, він не намагався втручатися в справи ніндзя, оскільки був звичайною людиною.
- Не хвилюйся, зі мною нічого не станеться! - Він запевнив його Аоба.
Далі, деякий час.
Аоба ще трохи поговорив з Теучи про щоденні речі, що було, чого бракувало.
Поступово.
Прийшла глибока ніч.
Аоба встав зі стільця.
— Вже пізно, брате, я мушу повертатися.
- Ти маєш бути обережним. — Теучи знову зробив зауваження.
— Ладно.
Аоба кивнув, потім пішов в напрямку гуртожитку.
Вийшовши з Ічіраку Рамен.
Думки Аби почали швидко нестися, і в його голові з’явилися деякі сумніви.
Абу?
Звідки?
Аоба прочитав спогади ніндзя на ім'я Оман.
Він детально проглянув усе.
Нічого. Ніяких імен.
Це був ніндзя з Кірігакуре, який проник у село Коноха з одиночним завданням.
У минулому він особисто передавав інформацію.
У селі не було нікого, кого б він знав.
Інакше Аоба давно б знайшов шпигуна.
Но...
Очевидно, Теучі не могли бути брехнею. Ці люди добре знали його особистість і розуміли, що Оман перебуває в його руках.
І вони були з Анбу.
Всі ці умови разом.
Змусили Аобу усвідомити проблему.
Всередині Анбу.
Були шпигуни!
Це, мабуть, найбільш правдоподібне пояснення, яке він міг придумати.
- Це ті на, згода між п'ятьма селами дійсно...
Аоба не міг утриматися від безпорадної посмішки, він все ще пам'ятав, як вперше прийшов в відділ тортур.
Капітан Моріно Ітон попросив його перевірити, наскільки діти підходять на роль шпигунів.
Після того, як він вибрав декількох.
Відтоді він їх не бачив.
Можливо, зараз вони повільно ростуть як шинобі в будь-якому селі.
Или...
Вони провалилися і їх вбили!
Нелегко бути шпигуном!
Найменша необережність, тебе виявлять і ти опинишся на лезуванні ножа.
За враженнями Аби.
Будь те аніме, яке він бачив раніше, або спогади, які він читав, наймогутнішою з шпигунів як і раніше був Кабуто Якуші.
Дуже сильний!
Тепер, прочитавши спогади багатьох шпигунів, Аоба побачив, що ніхто з них не міг зрівнятися з ним.
Головна причина одна.
У цих шпигунів більше немає сердець.
Якщо точніше...
Цих шпигунів з раннього віку промивали мозок, щоб вони стали машинами, які добували інформацію для села.
Вони були готові в будь-який момент пожертвувати собою заради села.
І вони вважають самопожертвування великою честю.
Колись це поняття важко змінити і зберегти протягом усього життя.
Але Кабуто інший. Не кажучи, що він більш егоїст, але постійно шукав власного шляху.
Це трохи більше, ніж ті шпигуни.
"Не можу повірити, що шпигуни втрутилися у справу!"
Аоба не тільки зітхнув, але й подумки виніс мовчазне рішення.
Якщо тут немає сюрпризів.
Ці два Анбу були шпигунами з Киригакуре.
Але шпигунами вище рівня!
Ці двоє знали про існування Омана, але він не знав про них.
Тож...
Причина, по якій ці двоє ризикували своїми життями, щоб витягнути Омана.
Була тільки одна.
Оман занадто довго був замкнений.
Настільки, що залишилися в Конохі шпигуни не могли підсидіти на місці, боячись, ніби Оман щось розповість, і тоді щось піде не так.
"Дайте мені подумати..."
Аоба потирав лоб, поки йшов. Оскільки Оман не був просто пішаком, яку принесли в жертву, то у його спогадах повинно щось бути.
Це щось...
Було втрачено з уваги!
Це має бути щось важливе!
Тепер Аоба відправлявся назад до гуртожитку, просто роздумуючи про ці речі і не перебираючи спогади Омана.
Однак.
У його думках верталося дещо цікаве.
Що подумала Дерівня Тумана?
Цього він не зміг зрозуміти з перегляду анімації « Наруто».
Третя світова війна шінобі.
Що вона мала на увазі?
Чому сім мечників Тумана були послані напасти на Коноху?
Просто фонова подія для Майто Дая, щоб він відкрив Восьмі ворота?
Не зовсім!
Не існує ні любові без причини, ні ненависті, у всьому є причина і наслідок.
Тут не буде раптових нападів без мети.
Навал Девні Скритого Хмарака на Коноху можна пояснити бажанням отримати б’якуган і джинчууріки.
Село Тумана було готове співпрацювати з Облаком у таємному нападі, і послала свою головну силу не просто пушене м'ясо.
Вони перепливли море...
Аоба смутно відчував, що ці деталі, які він не помітив, можуть бути відповіддю, чому Кірігакуре таємно напала на Коноху.
"Повернуся і подумаю про це не поспішаючи".
"Ілі..."
"Прочитаю спогади цих високопоставлених шпигунів!"
Аоба не міг нічого придумати; саме справа не залежало від мозкового штурму.
Він мав систему читання свідомості.
Можна сказати, що це посланий збирач.
І на ці питання.
Поступово він зможе знайти відповіді на всі запитання.
Відкинувши відволікні думки, Егуд прискорив крок у напрямку громади.
У той же час.
Він контролював свої сенсорні здібності.
І стежив за рухом навколо себе.
Зрештою, інший бік вже знала його ім’я і могла використати цю можливість для того, щоб підкрастися до нього.
Но...
У цей час навколо не було людей, які звертали б на нього увагу.
« Як мені їх знайти? »
У його голові спалахнув питанняний знак, тепер, коли за ним спостерігали...
Це не питання часу!
Це не страх бути пограбованим, а страх очікування.
Він відчував, що за ним потай спостерігають і не любив його.
- Так!
У голові Аоби раптово спалахнуло світло, і йому прийшло в голову дуже добре рішення.
— Я не знаю, хто вони!
— Але вони знають, хто я!
— Просто поставлю їх прийти до мене...
— Вмілі мисливці часто стають здобиччю!
Обміркувавши все, Аоба відразу розробив план, продовжуючи спокійно крокувати в напрямку гуртожитку Анбу.
***
Подорож пройшла спокійно.
До того, як Аба повернувся в гуртожиток, за ним ніхто не спостерігав.
Не було навіть відчуття!
І це очевидно.
Всі шпигуни, які ховалися в Анбу, були дуже обережні і не розкрили б себе так просто.
Зараз.
Аоба сидів за столом у гуртожитку.
Він взяв книжку, яку дав йому Учіха Фугаку, а потім дістав ручку.
І перейшов до другого розділу.
*Шурх шурха...*
Звуки письма лунали в тихій кімнаті.
Час минув.
Аоба написав від руки два розділи цієї історії.
Весь процес був цілісним.
Він був дуже задоволений написаним змістом, нарешті, задоволено зачинив книгу.
А потім його руки почали формувати друку.
- Техніка Тневого Клони!
Аоба одразу ж застосував техніку, і миттєво в кімнаті з'явилися три клона. Вважаючи основне тіло Аоби, їх було чотири.
Всі четверо лягли.
Один з них лежав на ліжку, а інші троє — на підлозі.
Майже одночасно.
Усі четверо закривали очі і почали пригадувати собі ніндзя з Сухистого Тумана, якого звуть Оман.
Одна сцена за іншою.
З'явилися в їх свідомості.
Поділ праці був чіткий, у тому числі й тіло Аби. Кожен з них проходив через спогади з різних тимчасових періодів.
***
Наступного дня, рано вранці.
Разом зі звуком трьох бавовн, Аоба повільно відкрив очі, і в цих його темно-чорних зрочках промайнуло усвідомлення.
- Я був дуже близько до того, щоб пропустити дещо важливе!
Аоба тільки побігло прочитав спогади шпигуна на ім'я Оман, шукаючи інших шпигувачів, але все інше він перевіряв не так ретельно.
Тепер, після повторного читання.
Аоба помітив деталь, яку було дуже важко виявити.
Цей Оман був шпигуном зі світлою і темною сторонами.
З позитивного боку.
Він був шпигуном села Скритого Тумана і проникав за їхнім наказом у Коноху.
Але з темного боку.
Цей Оман був таємним шпигуном старійшини Кірігакуре.
З самого початку.
Оман ніколи не бачив обличчя замовника.
Тільки в сувої він побачив завдання, залишене для нього.
Оман був тоді молодим.
Що стосується цієї місії...
Дивно, але вона була естафетний.
Навіть сам Оман не знав, у чому буде виконуватися завдання, йому просто сказали піти кудись в ліс за офісом Хокаґе і взяти предмет у стовбурі дерева.
Зовнішній бік цього дерева було позначено.
Оман був схожий на маленьку змію.
Але не такий, як Орочимару, а приклад зміїної палиці в руках старійшини з Киригакуре.
Чудово!
Аобе стало цікаво, що це за штука, до того ж він чудово знав про неї і вже приблизно уявляв, як з нею робити.
- Цього разу...
- Вважай, що це перший подарунок для тебе, Мінато!
- Зрештою, Мінато зможе офіційно зайняти місце Хокаґе після того, як повернеться з гори М'юбоку.
Вузькі зуби Аоби злегка зігнулися, а в очах з'явився розрахунок блиск.
Навіть він не знав.
Чи було це через кількість спогадів, які він прочитав?
Часто йому доводилось перебувати серед інтриг і обману.
У порівнянні з відкритою і чесною боротьбою.
Він волів діяти сповіді.
Відчуваєш, коли крадешся в темряві і приховано атакуєш.
Занадто здорове!
Особливо відчуття, коли вбиваєш когось, і той навіть не розуміє, як він помер, не кажучи вже про те, хто його убив. Аоба отримував від цього велике задоволення.
— Дозвольте мені подивитися, скільки шпигунів Деревні Тумана вкоренилося тут!
Аоба встав з залізничного ліжка, швидко помився, потім переодягнувся в форму Анбу, надів на обличчя маску і вийшов назовні.
Але він не пішов у тестову.
Замість цього він подався в напрямку певної кімнати відділу тортур.
Йому потрібно було алібі для того, що станеться пізніше.
Через деякий час.
Егуд підійшов до дверей.
Тук-тук...*
Аоба обережно постукав, потім одразу ж штовхнув її.
Зараз.
Всередині стояв Моріно Ітон у своєму чорному плащі.
Перед ним була залізна решітка.
Це була кімната тортур для технік Ітона.
Усередині.
Сидів ніндзя.
Судячи з одягу та відмітів на його тілі.
Це був ніндзя з Івагакуре!
Звичайно.
Івагакуре все ще найбільше хотіла напасти на Коноху!
Аоба глянув на цього розвідника.
- Аоба, що привело тебе сюди?
Ітон з підозрою подивився на хлопця. Він тільки що провів розминку і був готовий ще більше помучити цього ніндзя з Івагакуре.
— Ну...
Побачивши таку сцену.
Аоба раптом зрозумів, що зробив необдумано.
Настав час війни.
Підрозділ тортур був зайнятий.
Він просто був не на тій стороні війни, тому не так сильно відчував насилля поля бою.
— Це...
— Брат Итон.
— Краще я прийду іншим разом! — Сказав Егуда і розвернувся, бажаючи піти до виходу. Він тільки зробив крок, коли очі Ітона раптово загорілися від усвідомлення чогось дуже важливого.
— Почекай!
- Чи це означає, що...
Ти написав щось нове!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno