Він мій талісман.
У той момент, коли Аоба зробив це.
Люди в кімнаті різко змінилися.
Всі вони усвідомили щось дуже жахливе.
Це означало, що цей Абу не хоче отримувати інформацію.
А для чистої і простої любові до насильства!
Наприклад...
Заради перетворення в'язнів на жінок!
Від цього на тілах цих трьох закоренілих злочинців виступив піт, а по тілу повтікали мурашки.
Страх!
У їхніх серцях зародилося сильне почуття страху.
Ніхто не наважився заговорити.
Швидше дописати визнання провини.
Можливість написати визнання - це вже дуже добре.
«...»
Почувши слова Егуда, ніндзя з Кірі було приголомшено. Він хотів пояснити, що це теж його перший раз і що вони раніше не зустрічалися.
Но.
Подумав.
Він цього не сказав.
Тепер, коли все зроблено, так цьому і бути!
Добре, що секрет збережено.
Він не зганьбив Деревню Скритого Тумана!
Ніндзя раптом відчув себе набагато краще, йому вже не було так погано.
Поступово.
У тестову повернувся світ.
І через деякий час.
Троє чоловіків закінчили писати свої заяви.
Тільки ніхто з них не наважувався покликати Аобу, вони могли тільки чекати, поки він сам не помітить їх.
— О?
Аоба подивився в сторону трьох чоловіків і запитав: « Чи ви закінчили писати свої слова? »
Трійця відразу кивнула.
— Дайте мені подивитися.
Він підійшов до них, взяв у них з рук їхні визнання і уважно прочитав написане.
— Хм-м...
Аоба кинув. Все було таким же, як він пам'ятав, вони і правда нічого не сховали.
Схоже, цей підхід все-таки працює!
Ось вона — стародавня мудрість!
Вбити курку, щоб залякати мавпу!
Вони не помилилися!
Упевнившись, що визнання всіх трьох чоловіків у порядку, Аоба розгорнувся і пішов до дверей з сигналом охоронців.
Через деякий час.
Вони забрали три рецидиви й визнання.
У той час, коли Трійця вийшла слідом за охоронцями, вони не могли стримати своїх емоцій і плакали від радості двома доріжками гарячих сліз.
Це викликало в охоронців замішання.
Що відбувається?
Вони не бачилися годину або два!
Чому ці три полонені дивилися на них так, ніби бачили своїх рятівників...
Невже відділ тортур такий страшний?
***
Через півгодини або близько того ув’язнення привели ще чотирьох підозрюваних.
Четверо чоловіків прив'язали до стовпів.
Цього разу.
Начальник охорони помітив ніндзя з села Тумана, який був прив’язаний до стовпа, і кров у нижній частині його тіла.
- Він ще не зламався? — запитав начальника сторожі.
— Поспішати нікуди, він мій талісман і буде мені дуже корисним, — бездумно відповів Аоба.
— Селевя повинна дізнатися місцезнаходження цієї партії військових пільг! - Начальник поліції не сказав цього прямо, але він підтримував Аобу.
- Зрозумів! - Кинув Аоба.
Він знав, де знаходяться пілюлі, але одного з його знань було недостатньо. Йому потрібно було змусити ніндзя сказати це самому за допомогою тортур та допитів.
Головний охоронець пильно подивився на Аобо і, нічого більше не сказавши, просто розгорнувся та пішов.
Далі.
Перед Аобою з’явилися чотири новоприбулих.
Він зробив звичайну операцію і по черзі доторкнувся до голів чотирьох чоловіків, читаючи їх спогади, щоб визначити їхню особистість.
Всі вони були звичайними людьми.
Все банально, вони не робили таких вчинків, які могли б зрадити село в критичний момент.
Нічого такого!
Після.
Аоба під сумнівними поглядами цих чотирьох чоловіків підійшов до ніндзя з Кірі.
- Оскільки ти прийшов сюди вдруге, тобі треба заплатити ціну. Не достатньо просто перетворитися на жінку!
І кажучи це.
Він дістав правою рукою з підмога Кунай.
Один бік за другим.
Він наніс удари по тілу цього ніндзя.
Щоразу лезо входило білим, а виходила червоним. Чоловіки розхвилювалися, і це був стрес як візуального, так і слухового.
— Ах!
— Ах!
— А-а!
—...
Хоч би наскільки сильним був ніндзя, він лише людина. Після кастрації він вже вичерпав всі сили свого тіла, і було просто неможливо втриматися, не видаючи ні звуку.
І ось.
Голос ніндзя з Деревні Скритого Тумана став місцем тортур.
Недавно Егуда видалив кадук і стимулював вироблення естрогену за допомогою дзюцу.
Це зробило голос ніндзя з села Тумана надзвичайно різким.
Жіночий.
У поєднанні з приглушеними криками.
У маленькій кімнаті лунали дивні звуки.
Однак.
У чотирьох новачків.
Не було ніякого настрою, щоб оцінити їх.
Лише шок і страх.
У їхніх головах з’явилися маленькі запитання.
Це...
Це дійсно...
Де ділити тортури?
***
Минав час.
Непомітно.
Час іти з роботи.
Аоба відправляв одну партію в’язнів за іншою.
Не зрозуміло, удача чи нещастя.
Ті в’язні, яких відправили у тестову Аобу, не зазнали жодної шкоди.
Єдиний контакт з ними - легкий дотик до голови, коли вони тільки приходили.
Просто...
Такий жест перетворився в їх очах у диявольську загрозу.
Вони думали, що це якийсь маркер.
Знак, який показує, що вони потрапили вдруге до Абе.
Насправді.
Немає нічого поганого в тому, що вони так думали.
Зрештою, система читання свідомості Аби могла прочитати спогади людини тільки раз.
Якщо при наступному дотику до голови відповіді не буде, то можна бути впевненим, що людина прийшла сюди вдруге, а не в перший!
— Эй...
Егуд звернувся до єдиного чоловіка, який залишився.
Зараз.
Він повністю втратив сили, все його тіло було насичене холодним потім і кров'ю, і у нього навіть був невеликий жар.
Але такі фізичні симптоми для Аби не становили жодних труднощів.
Кожного разу після відправлення в’язнів, які написали листи зі свого визнання.
Він лікував його.
- Де військові пили? У тебе є можливість зізнатися! - Відвернувся Аоба до ніндзя з Деревні Тумана. Його слова прозвучали дуже дивно, ніби він запитував вже кілька разів, але не отримував відповіді.
— Ты... Ты... Ты... не... Питав мене... — Сказав ніндзя, задихаючись, його обличчя стало безпорадним.
Цілий день.
Люди входили і виходили з тортур.
Тільки над ним постійно знущалися.
Кожного разу насилля відбувалося в різних місцях, але однією з головних особливостей було уникнення смертельних ран.
Найгірше, що...
Цей Абу був ніндзя-медіком, який міг загоїти рани, а потім знову їх наносити.
Тут вже справа не в болю!
Це було і фізичне, і ментальне насильство!
- Ти все ще відмовляєшся говорити!
Голос Аоби раптово став холодним. Він підійшов прямо до цього ніндзя, підняв праву руку і вдарив скальпелем в плече.
— Ва-а-ах...
Ніндзя більше не міг кричати. Біль у тілі поглиблювався через накопичення, навіть після подальшого лікування, особливо в нервах.
— Я скажу... Я скажу... Я скажу тобі ...
Цей ніндзя не витримав навіть миттєвості.
Якби Аоба не запитав його.
Він міг подумати, що Аоба просто знущається над ним і взагалі не хоче знати, в чому суть.
Раз вже йому поставили питання.
Тоді треба швидко відповісти!
Сприятися військовій пілюлі — це ніщо.
Навіть якщо ці три коробки і підуть на війну, це не буде вирішальним фактором. І якщо він не скаже йому, ніхто не знав, які ще жорстокі тортури його чекають.
Він не боявся смерті!
Але він боявся тортур!
І якби його катували до смерті, він би не боявся!
Але ця тортура просто завдала йому сильного болю, а потім, мало-помалу, усувала всі його пошкодження.
Потім дії повторювалися.
Знову і знову.
І не знаємо, коли це закінчиться!
Це почуття було занадто руйнівним для волі людини.
Навіть якщо цей ніндзя був підготовлений і переховувався, він все одно залишався лише підлеглим.
— Давай.
Аоба перестав рухати руками. Його очі дивилися на полонника через отвори маски, а в тоні чувся натяк на нетерплячість.
Цей Анбу викликав у ніндзя з Деревні Скритого Тумана незвичайне відчуття.
Здавалося, що...
Він не хотів знати, де знаходяться пігулки.
Це було очевидно.
Схоже на те, що "поспішати і закінчувати говорити, щоб я продовжував тебе мучити".
Но.
Він не наважився не сказати.
Кінець кінцем.
Якщо він нічого не скаже, його точно будуть катувати.
Можливо, стане краще.
— Після того, як я вкрав пігулки, я поклав ці три коробки під лавку навпроти магазину. Трохи покопатися, і ви їх побачите, — сказав ніндзя.
— Ладно.
Аоба злегка кивнув, але було видно, що його це мало хвилює.
Він вже давно отримав цю інформацію з пам'яті цього чоловіка.
Найнебезпечніше місце стало найбезпечнішим.
Побачивши, як цей ніндзя з Кірігакуре за допомогою темної ночі викопав яму під лавкою біля магазину ніндзюцу, Аоба зрозумів: якби він не пішов допитувати його, то не зміг би знайти місце, де саме вони були поховані.
Хто б міг подумати, що вкрадені військові пілюлі будуть прямо навпроти магазину для шінобі!
- А ти хороший!
Аоба дивився на ніндзя, а його права рука з силою вдарила по руці чоловіка.
*Бз-за!*
У цей момент.
З його долоні вирвався потік чакри.
Чакра впала в руку ніндзя, а потім утворила невелике коло.
Коло було дуже мале.
Він був схожий на маленький квіточок, який в наш час залишають після вакцинації.
Це коло було технікою, що летів Богом Грімом.
І після Аоба вирішив закінчити роботу.
Але він не збирався віддавати цього ніндзя, як і не хотів дозволяти йому піти.
І, залишивши цього чоловіка тут одного, потрібно буде за ним стежити, врешті-решт, він був ніндзя і міг використовувати найпростіші дзюцу для втечі.
— Я ухожу, побачимось вранці.
Аоба розвернувся і вийшов з тортур, залишивши ніндзя Кірігакуре одного.
— ?
У голові цього чоловіка з'явилася ціла купа маленьких запитань.
Він просто запитав, де пили і більше нічого?
Що це за тестова процедура!
До біса, кат!
Ти навіть не можеш поговорити про це?
У душі цей ніндзя стогнав, він хотів випальнути своє обурення, але не наважився, і міг тільки мовчки дивитися, як Аоба йде.
— Фух...
Коли Аоба пішов.
Чоловік зітхнув з полегшенням.
Цей день тортур.
Нарешті все закінчилося.
Він просто не знав, яким буде його майбутнє!
***
Після виходу з кабінки він повідомив начальнику охорони про місце перебування військових пілюль.
Головне, що хотів зробити начальники - це знайти пігулки і, отримавши цю інформацію, він висловив розуміння, чому Аоба запізнився з передачею.
Це нормально!
Люди у відділі тортур!
Усі вони схильні до жорстокості!
Начальник охорони не постарався розпитати його більше, а просто пояснив Егуду, щоб той нікого не вбивав.
Він одразу ж повернувся до свого гуртожитку.
І там його погляд впав на коробку з книжками, які приніс йому Мінато.
Як і його звичайне життя.
Зараз саме час віднести книги до лісу і швидко прочитати їх за допомогою Техніки Множного тіньового Клони.
Но...
Тепер уся Коноха була в бойовій готовності.
Люди з військової поліції прочісували село у пошуках місць, де можуть ховатися в’язні із Дерівні Скритого Хлака.
За таких обставин.
Не було можливості створити тіньові клони для тренування.
Легка недбалість.
І він буде викрито!
- Хмм...
Аоба на мить задумливо піджав губи. Він задумався про розмову з Мінато минулої ночі.
- Цікаво, чи ставив Мінато питання про вихід на гору М'юбоку для тренування з Хірузеном.
— Якщо так...
— Як і обіцяв, він подарує мені партію книжок!
— Чому б не піти в Ічіраку Рамен і не перевірити?
Рішення було прийнято в голові Аби миттєво. Він переодягнувся з форми Абу, яка була на ньому в новий повсякденний одяг. Тепер він виглядав набагато свіжішим і відпочинком, ніж у тортуровій.
Ічираку Рамен стала для нього зупинкою, де він зміг встановити контакт з Мінато.
Аоба чудово знав.
Якщо Мінато зібрався на гору Мбебоку.
Тоді, навіть якщо він не зможе прийти особисто, то повідомить Теучі передати йому книжки.
І тоді...
Якщо Аоба захоче дізнатися поточну інформацію про Мінато, то просто піде прямо в Ічіраку Рамен.
Итак.
Він вийшов з гуртожитку і попрямував до Ічирака Рамен.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno