Земна Вірш: Техніка Сверхутяжного Каменя!
*Шурх~*
Голова Чзяші покотилася на траві в сторону бар'єра.
Вираз його обличчя все ще виражав непереможну впевненість.
До самої смерті.
Цзясі не думав, що помре.
У той момент, коли дівчинка підняла ногу, він не встиг нічого відчути.
Не кажучи вже про те, що він не зрозумів, як помер...
Він навіть не дізнався, що помер!
***
- Що відбувається?
— Це ілюзія?
— Цзяси-сама?
- Це не жарт, так?
—...
Кілька панів чуунiнів, які входили до елитного загону разом з Цзясі, вбили, подумавши, що все це - обман.
Знаєте.
Цзясі в їхніх серцях.
Був майже непереможний!
Йому ніяк не могли відбити голову прямим ударом.
Не кажучи вже про те, що людина, яка зробила це, була лише маленькою дівчинкою, якій на вигляд було чотири-п'ять річників.
Це неможливо!
Зовсім неможливо!
Деякий час.
Троє ніндзя, які слідували за Цзясі, та троє інших шінобі, що відкривали бар’єр на чолі зі старцем були приголомшені.
У їхніх головах відбулося коротке замикання.
І вони зовсім не розуміли, що сталося.
Смуток...*
У цей час.
Маленька дівчинка, яку тримав Цзясі, і дванадцять ніндзя з Девні Скрито - Облака, відіграли звук шурхання паперу.
В одну мить.
Всі ці люди розпалися.
Листи паперу змили в повітря, повністю оточивши шістьох позосталих.
Текст кожного аркуша змінювався.
Змінений з сірково-білого у блискучий зеленівато-белій. Вони ставали все тоншими і тонкими, немов крилами цикади.
— Недобре!
Всі ніндзя зрозуміли, що потрапили в засідку. Почуття небезпеки захопило їх, коли вони побачили холодне світло на цих листках паперу.
Але було вже занадто пізно.
Листки паперу, тонкі, як крила цикади, швидко заверталися в повітрі.
Бзз! Бзз! Бзза!*
Коли крила цікади обертали аркуші, вони видавали сильний звук. Вони співали й кричали про смерть, яка наближалась.
*Свуш! Свуш!
Наступний момент.
Листи паперу, які так швидко обертаються, що їх вже не можна було побачити, стали схожим на гострі леза, котрі скоро ріжуть ніндзя з Кумокару.
І в цей момент.
Чудова картина народилася!
Під холодним світлом аркуші швидко прокладали собі шлях крізь людей.
Скрізь, де вони проходили.
Не було нічого, що могло б перешкодити їм шлях.
У мить ока.
Листи паперу наче з'єдналися разом.
У світлі місяця.
Це було схоже на завісу з білого шовку, сплетений лінію, як павутиння в лісі.
Коли ці листки паперу розлетілися.
Усі ніндзя Кумомаре втратили своє життя.
І один за одним впали в калюжу крові.
Смуток...*
Коли листки паперу перепліталися, паперова людина засвітлювала місячну ніч.
Після його появи аркуші паперу розподілилися по тілу і зрештою сформували вигляд Аоби.
— Цього разу підкріплення з тилу не буде!
Оскільки обличчя Аоба було приховано під маскою, його вираз було не зрозуміло, а очі крізь отвори сфокусувалися на голові Цзясі, яка закотилась далеко в сторону.
Він був готовий піти і прочитати його спогади.
Але спочатку.
Він уже приблизно здогадався.
Ці люди мали стати застудниками в тій Закулісній грі, яку затіяв Уехара Рурі.
Кінець кінцем.
Вони могли як атакувати, так і захищати при відступи.
Незалежно від того, могли б першій групі взяти когось з Х'юга в полон або вони загинули б від їхніх рук, вони зробили би свій внесок.
Але ця група елітних шінобі в тилу була влаштована так, щоб пропускати загарбників у село.
Щоб дати цим людям ще одну спробу.
Ні.
Аоба впізнав деяку інформацію про Цзясі з пам'яті чууніна.
Цей чоловік був дуже сильним.
Елітний ніндзя високого рангу з Деревні Скритого Хмарака.
Він був схожий на Троя, який прийшов до Коноху раніше.
Крім того, він міг використовувати режим Чакри Вірші Молені.
Хоча не на такому божевільному рівні, як третій Райкаґе, він був дуже сильним ніндзя серед джоунінів.
І саме через величезну силу Цзясі.
Саме тому Уехара Рурі доручив йому таке важливе завдання.
Звичайний шінобі Конохі.
Я ніколи не міг зрівнятися з ним.
Саме тому, що Аоба заздалегідь знав цю інформацію, він використав техніку клонування і Танець Шикіґамі, щоб замаскуватися під підрозділ з дванадцяти чоловік.
Звичайно.
Не тільки під них.
Але також маленька дівчинка з клану Хьюга.
Ця маленька дівчинка нанесла удар ногою саме в той момент, коли Цзясі підніс її до себе.
У той момент.
Бумажний двійник Аби, замаскований під маленьку дівчинку, конденсував чакру всього тіла в своїй нозі.
І вдарив скальпелем чакри прямо по шиї чоловіка.
Миттєвий відсіч голови!
Це була ідеальна прихована атака!
У його душі.
Вона була навіть краще, ніж та прихована атака біля Ічіраку Рамен!
Зрештою, якщо б йому довелося битися з Цзясі один на один, незалежно від того, виграє він чи програє, то це була би дуже важка битва.
Но...
Якщо ти ніндзя!
То й веди себе як ніндзя!
Якщо можна атакувати таємно...
Той, хто буде воювати чесно і справедливо!
***
Аоба зробив один крок в бік голови Цзясі, присів, і доторкнувся до голови правою рукою.
[Динь! Читання свідомості пройшло успішно! Нагорода: Вірш землі: Техніка надзвичайно тяжкої скелі!]
Раптово.
В голові Аби пролунав чіткий електронний сигнал.
Його розум вривався у ніндзюцу, ставши природними і готовими до будь - якого використання.
Чудово!
Аоба не міг не вигукнути. Його очі були спрямовані на голову Цзясі.
— Техніка надлегкого каменя.
— Техніка суперв'яженого каменя.
— Ці двоє укріплених дзюцу класу підтримки стихії землі.
— Всі вони були дані мені джоунинами вашої Дерені Скритого Хмарака.
- Поглянемо на це з іншого боку...
— Я мушу подякувати вам, хлопці!
Аоба встав, тримаючи голову Цзясі в руках, і повернувся у ту сторону, де на землю впали чоловіки.
Його права рука змітнулася вгору.
І кинув голову прямо в калюжу крові.
Після цього він попрямував у бік трупа Цзясі, який впав на спину після втрати рівноваги.
Зараз.
З відрубаної голови продовжувала текти кров.
Аоба підійшов до безголового трупу, простягнув йому руку і відразу ж відшукав сумку.
Розкривати її.
Він побачив банкноти.
Вибухові друку.
Захисні талісмани.
Димові шашки.
...
І так далі.
Було багато різних видів.
Навіть запас пільг був найбільшим з усіх, які Аоба коли-небудь бачив.
— Тут все в порядке.
Аоба провів інвентаризацію і вважав, що видобуток непогана. Потім він перейшов до сумок на інших трупах.
Все забрало близько десяти хвилин.
І Аоба зібрав всі цінні речі з трупів цих ніндзя з Кумокаруре.
У нього було відчуття, що він підбирає лут, як в іграх.
Тільки ось...
Ніхто з інших шести ніндзя не дав йому доброго дзюцу, крім цього джоунина на ім'я Цзіаші, який подарував йому Техніку Сверхутяженого Каменя.
- Тепер настав час відправити вас у дорогу.
Закінчивши оцінювати все, Аоба почав кидати всі тіла в калюжу крові.
Цього разу.
Аоба не став витрачати кислоту.
Трохи розклавши трупи, він почав формувати печатки руками в єдиний грифель.
— Стихій вітру: Порив!
Аоба зробив яростий, глибокий вдих, і потім викинув потік повітря.
*Свуш! Свуш! Свуш!
Криваві вітри швидко пронеслися по землі, на деревах, за тілами на Землі...
Кілька хвилин потому.
У цьому місці запанував хаос.
Навколо були зламані дерева.
На землі також були сліди порізів.
Найжахливіше виглядали трупи, повністю розрізані лезами вітру.
Чудово.
Аоба з задоволенням подивився на місце злочину, яке він украв.
- Неважливо, знати хто-небудь чи ні.
- Якщо хтось дізнається, чи будуть вони думати, що ці люди були вбиті користувачем стихії вітру...
— У будь-якому випадку, це питання буде пов'язане з Данзо.
- Люди будуть думати, що це зробив або Данзо, або хтось інший, щоб підставити Данзо.
- Це не має до мене ніякого відношення.
Аоба залишив це напівмісцеве брудне поле бою.
На даний момент.
Це був найкращий вихід.
Якщо всім цим людям дозволити зникнути, то Дерня Схованого Хмарака все одно продовжить шукати когось, щоб знову захопитися сюди або просто безпосередньо атакувати.
Їм слід показати, що вони постраждали.
І навіть якщо доведеться роз'єднати війну.
Нам також потрібно дати оплеуху Кумо!
Плюс...
У Аби залишалося небагато кислоти, і він не хотів витрачати її на цих людей.
- Звідки береться ця кислота?
Аоба сумнівається. Коли він потрапив у світ ніндзя, то вбив кількох людей і знайшов таку ж людину тільки в Абурамі. Навіть у джоунiнів її не було.
Найважливіше...
Решта навіть не знали про її існування!
Аоба не виявив її навіть в спогадах Білого Клика Конохі.
Завдяки цьому він зрозумів, що...
Про цю кислоту не знав ніхто в Конохі.
— Вона виключно для Корня?
Аоба безпорадно похитав головою. Він знав, що не може знайти відповіді на це запитання. Він міг лише гадати.
Потрібно прочитати спогади когось, хто знав, як розчиняти трупи.
Не важливо, чи він купував або робив.
Тоді все стане набагато зручніше.
Єдине, що Аба дізнався з спогадів про Абураму, це як використовувати кислоту. І те, пляшка ця була отримана від Данзо, а не в результаті досліджень клана Абурамі.
Подумавши деякий час.
Аоба підстрибнув вгору, легкий, як ластівка, і миттєво приземлився на верхівку великого дерева неподалік.
Він сів на гілку дерева.
Приклонившись до дерева.
І повільно закрив очі.
Почав уважно переглядати спогади Цзясі.
Через мить.
У його свідомості пронеслися сцена за сценою.
Все відбувалося як в кіно.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno