Аоба, будь ласка, доклади більше зусиль.
Спірне питання Кенре донеслося до вух усіх, хто перебував у Ічіраку Рамен.
Це змусило чоловіка, який стояв за цією справою, Аоба, вигукнути прямо всередині.
Непогано!
Непогано для людини з військової поліції!
У нього добрий нюх!
Відразу помітив найважливішу деталь!
Аоба скористався нагодою купити даного, щоб в той же час убити Отто.
Но.
Він не відчував необхідності щось приховувати.
У будь-якому випадку він вийшов всього на кілька хвилин.
Звичайно.
Не було ніякої можливості приховати це!
Чим більше людина приховувала, тим більша ймовірність того, що її запідозрять.
У той момент.
Аоба повільно заговорив.
— Це я ходив купувати даного. - Сказав він байдуже.
— О? Тоді чому ти не сказав про це? Ніхто з вас не виходив? — Кенре відразу вхопився за цей момент.
— Це правда, що ніхто з нас не виходив. — Кивнув Аоба.
- Ти дражниш мене? — У тоні Кенре почувся нетерпіння і він холодно продовжив, — ти кажеш, що ніхто з вас не виходив, тоді як купив даного? Відокремив свою душу?
— Я був першим, хто прийшов у магазин. Коли я замовив рамен, відразу ж прийшли Мінато і Кушіна. Тоді ми втрьох були у магазині, а брат Теучи може засвідчити це. - Сказав Аоба.
— Як це впливає на те, що ніхто з вас ніколи не виходив? -Кенрі почав виявляти ще більше нетерпеливість.
- Ви повинні мене дослухати.
Тон Аоба залишався спокійним і повільним, його очі були прикуті до Кенре, а на обличчі не було жодного виразу.
— Поки готували рамен, прийшли старший брат Фугаку і Мікото.
— Мікото сказала, що хоче даного.
— І я пішов купити їх.
— Після мого відпочинку, ми з п’ятиром не виходили на вулицю, поки не почули крик.
— Будь ласка, запитайте...
- Поки не почувся крик, всі були тут...
— У чём проблема?
Тон Аби був байдужим, взагалі без емоційних коливань, але коли він дійшов до вух Кенре, його враження про Егуда змінилося.
Цей молодий чоловік...
Його слова були дуже чіткі.
В одну мить він розбив його аргумент.
Кенре не знав що сказати.
Якщо так думати, то можна вважати, що ніхто з них не виходив. Адже поки Аоба ходив за даного, ці п'ятеро людей ще не зібралися разом.
Кенре зрозумів, що хвиля придушення на Фугаку закінчилася.
Він ніколи не підозрював його.
Як і тих кількох людей в цьому приміщенні.
Крім незнайомої дитини, підліток, який тільки що говорив.
Інші кілька людей.
Серед них була Мікото з клану Учиха.
А також учень Джіраї-сама, Мінато Намікадзе.
І його дівчина, Удзумакі Кушина.
Ці люди не могли бути серед підозрюваних.
Ніхто не сумнівався в них.
Розслідування було закінчено.
Але Кенре не хотів просто піти з ганьбою. Його погляд впав на Егуда.
— Скільки часу тобі знадобилося, щоб купити даного? - Запитав вільно Учиха Кенре, діючи так, ніби він все ще веде розслідування.
— П'ять хвилин, я думаю. — Безсердечно Аоба, піднявши погляд на Кенре. - Ви ж не думаєте, що я міг витратити час на придбання даного, щоб вбити когось?
Звісно ні.
Учиха махнув рукою, і на його обличчі з'явилася трохи агресивна усмішка, й він сказав: "Я просто поставив звичайний запит для процедури, тепер все гаразд, ви продовжуйте їсти, а я йду.
Відразу ж.
Кенре вийшов з Ічіраку Рамен, забравши зі собою своїх людей.
— Яка невезіння! — Холодно фирснув Фугаку. Будь-яка інша людина зберіг би йому обличчя, але тільки цей Кенре змагається з ним з самого дитинства.
- Раз все скінчилося, я піду першим.
Голос Аби, очевидно досягнувши вух кожного.
— Я ситий і втомився, тому піду. — Потім додав він.
— Аоба, дозволь мені провести тебе! Тільки що сталося вбивство, і одного тебе відпускати небезпечно. — Негайно сказав Фугаку.
Це була лише непряма причина.
Весь цей час.
Він намагався знайти спосіб подякувати Аобу.
Як його найбільшого поклонника.
Він не тільки допомагав Мікото, але й купив для нього даного.
Чесно кажучи.
Він ідолом.
Мусиш піти з Аобою і наодинці залишити автограф або зробити щось подібне.
І варто було Фугаку сказав це.
Кожен, крім Теучи, зреагував по-різному.
Мінато мовчазно кивнув, дуже схвалюючи рішення Фугаку.
Снаружи щойно сталося вбивство.
А здоров’я Авіби було не дуже добрим.
І якщо Фугаку зможе провести його.
Тоді, в принципі, катастрофи не станеться.
Вузьки рота Кушіни, навпаки, сильно б'ються, тому що, почувши ці слова, її мозок вже автоматично перевів їх.
Фугаку вирішив провести Абу до дому!
Нічне поранення!
І головне сказали про це при всіх!
Хіба ви вже не приховуєте це від людей?
Кушина не могла зробити глибокий вдих і не подивитися на Мікото. Вона побачила стурбований вираз на її обличчі, і відчула ще більшу гіркоту.
Відразу ж після.
Вона подивилася на Мінато, який сидів поруч з нею.
І відразу помітила, що той ніби приймає все як належне.
Не було відчуття, що щось не так.
У очах Мінато читалося схвалення.
Це...
Побудова Кушини стала складнішою.
Мікото, навпаки, вела мозковий штурм в іншому напрямку. Вона думала, що Фугаку вирішив провести Аобу тільки для того, щоб влаштувати з ним бійку.
Ці двоє обов'язково щось зроблять, коли зникнуть з поля зору.
Може бути, вони будуть битися на смерть за неї!
Деякий час.
Мікото відчувала, наскільки це важко - опинитися в центрі подій.
***
Тільки ось Аоба.
Я відчував безпорадність.
Що за справи!
Він не міг уникнути цих Учих!
Як же майбутній глава проводжати мене додому!
Якщо хтось з Корня побачить це.
Те, що нас помилково вважають друзями.
І вирішував, що ми на одній стороні.
Хіба це не проблема?
— Не потрібно, я сам дойду. Цей вбивця підняв такий шум, не думаю, що він зробить щось знову. - З любов'ю сказав Аоба.
Який жарт.
Цим убивцею був він.
Чи він повинен боятися самого себе?
Тепер через мертву людину почалася паніка, але єдиною людиною, яка знала, що відбувається, був Аоба.
Через відмову Аби.
Обличчя присутніх знову змінилися.
Нерозумність переросла в глупоту.
Мікото вважав, що Аба не хотів воювати з Фугаку, але він був ревнивим.
А ось Кушіні здавалося, що Аоба ревнує Мікото, бо Фугаку і Майко дуже зблизилися й хотіли трохи розслабитися.
Обидві дівчата задумувалися над тим, чого не міг собі уявити Аоб.
Якби він знав про це.
Він напевно був би шокований.
Ось ті на.
Насмілюся припустити, що клан Учиха засіяв ферму ревнощів.
Мікото заправляла його білим оцтом марки Fugaku, а Кушина витриманим оцетом марікі Мічідо.
Аоба навіть не зрозумів, що в їхніх очах він вже став кислою куркою [1].
— Э-э... ну...
Фугаку завмер на мить, він трохи вагався і не продовжував наполягати, вирішивши поважати рішення Аби.
Це у свою чергу нагадало Мінато дещо.
Він не знав, чому Аоба відхилив пропозицію Фугаку, але у нього було невизначене підозру, що це тому, Що вони ще не дуже добре знайомі один з одним.
— Аоба, та людина зовні дійсно небезпечна, тобі краще не сміливо. Я відведу тебе назад. — Несподівано заговорив Мінато.
*Пам!*
У мить ока.
Кішини, Мікото і Фугаку змінилися.
— Мінато, а як же я, мені йти самій? — Мисли Кушини відразу ж розсипалися.
— Кушина, почекай мене тут, я повернуся за тобою, як тільки проводжу Аобу. - Вирішив Мінато.
— ?
У цей момент Кушина мало не зламала свою пильність.
Він у безпеці.
Але все ще не захищений?
Вона не могла змінити погляду на Аобу, сподіваючись почути негативну відповідь.
— Ладно.
Аоба кивнув і погодився, подумавши, що спочатку про це заговорив Фугаку, а тепер Мінато.
Один раз відмовитися — це нормально.
У випадку повторної відмови.
Тоді це виглядатиме так, ніби він щось приховує і не хоче нікого підпускати.
Крім того.
Мінато теж мав добрі наміри.
Абате також мав що сказати йому.
Так вийшло, що з'явилася можливість зробити це.
— Пошли.
Мінато відразу встав, тепло посміхнувся і попрямував до дверей.
Аоба слідував впритул за ним.
Отже, вони покинули Ічіраку Рамен.
— ??
Коли Мінато пішов, нічого не сказавши.
Що за штука?
Вона подивилася на задумову Мікото, а потім на Фугаку, обличчя якого стало нормальним.
Вона горіла через свою подружку...
І в результаті сама виставив себе клоуном!
***
Мінато та Аоб разом вийшли з Ічіраку Рамен і вирушили в напрямку громади Анбу.
У даний момент.
На вулицях не так багато людей спостерігали за тим, що відбувається.
Коли вони пройшли деяку відстань, на вулицях навколо них вже нікого не було.
— Аоба, у мене є питання, яке я давно хотів поставити тобі, але не знаходив можливості. — Сказав Мінато, по дорозі.
- Що за питання? — Запитал Аоба.
— У чому сенс тих грошей на членській карті? — Мінато вже давно цікавився.
- О, це... Хіба я не казав, що пригощу тебе? Це воно і є. — Небрежно сказав Аоба.
- Чи будеш ти як і раніше класти гроші на членську карту? — Мене цікавить питання, яке його найбільше цікавило.
— Да, напевно. — Аоба відповів двозначно, не сказавши Мінато, що він от-ось тільки що зробив це.
Чудово!
Мінато прямо-таки підстрибнув від захоплення. Все його створіння затремтіло від радості при думці, що йому більше не доведеться витрачати свої гроші на рамен.
- Аоба, будь ласка, я зможу з'їсти все, що ти заощадиш!
Сказав Мінато з серйозним видом.
Весь цей час він із задоволенням їв рамен.
І для цього йому навіть не довелося витрачати свої гроші.
Хоча Теучі не розповів йому про те, звідки на його ім'я прийшли гроші, він все зрозумів, відразу подумавши про Аобе.
Ось чому.
Мінато зовсім не соромився використовувати їх.
Коли він не був на завданні, то приходив до Ічираку Рамена і їв.
Ел стільки, скільки хотів.
- До речі, є ще дещо... — Мінато почухав голову і витріщився на Аобу з цікавістю, - Цунаде-сама приходила до тебе, вірно?
[1] Сам не дуже зрозумів, зрозуміло що є така китайська страва, але якої людини називають "кисловою куркою" - розум не прикладу. На це запитання вирішив тактовно замовчати Інтернет.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno