Лялька і півень
- Так! - Прямо як при отриманні місії, серйозно відповів Аоба.
Звичайний робот з підрозділу тортур не перебільшував можливості підлизатися до командира.
Завдяки цьому його спокійніші дні стануть ще спокійнішими!
- Обіцяю виконати місію будь-яку ціну! - Хлопець поклявся, бо насправді йому не буде важко додати одну членську карту.
— Займайся, — вчинив він ітон зі стільця й простягнув руку, щоб поплескати підлеглих за старою звичкою.
Ось тільки...
Майже відразу згадав про погане здоров’я.
У результаті рука застигла на півдорозі.
Але продовжувала рух і почуталанила затилиць після короткої паузи, розрядивши невловну атмосферу.
— Мені пора йти, — почувши затилиць, командир підрозділу простягнув руку і відчинив двері.
Аоба збирався проводити Ітона з гуртожитку Анбу.
- Не варто, — але він з усмішкою похитав головою.
Чим більше вони спілкувались, тим краще йому подобався цей підлеглий, насправді якщо так подумати, то Аоба хоч і не вніс великого вкладу, але ніколи не підвів їх підрозділі тортур.
Після цих слів.
Ітон повернувся і замахав геть.
Поки що його фігура не закрилася в кінці темного коридору.
***
Аоба повернувся в кімнату і зачинив двері відразу ж після того, як Ітона пішов.
« Я забув про Ібіки, — пробурмотів собі під ніс Аоба, а Теуда в дає... додуматися лише обмеженого тиражу; але чого й слід було очікувати від власника легендарного Їраку Рамен! »
Аоба тільки й робив, що працював в останні дні, тому він ні сном ні духом про справи Ічираку Рамен.
Зі слів Ітона, який спостерігав за ним, він знав лише в загальних рисах.
Тому.
Недовго думаючи.
Він покинув гуртожитку Абу, взявши курс на Ічираку Рамен.
Раз вже вихідні самі прийшли до нього в руки.
Потрібно використовувати їх на повну котушку!
По - перше, було б добре розглянути обмежений тираж карт.
Щось подібне не входило у його плани...
***
Незабаром.
Аоба прийшов до Ічіраку Рамен.
Усередині сяяло світло, незважаючи на близький час закриття.
- Рамен мені! - Відсутній завісу і увійшов Аоба, побачивши відразу кілька останніх відвідувачів.
Окрім власника ресторану.
Там сидів жовтоволосий юнак у формі шинобі Конохі.
Звичайно, то був Мінато.
Зліва від нього сиділи Кушіна з довгим червоним волоссям, заплетеними в кінський хвіст, і Мікото з розчавленим чорним волоском.
Негайно.
Їхні погляди спрямували на цього хлопця.
- Аоба, ти якраз вчасно, поговорите поки я готую рамен! - Посміхнувся Теучи новому відвідувачеві і відразу ж повернувся за прилавк.
— Добре, — кивнув Аоба і побігло оглянувши всіх, сів поруч з Мінато.
— Мінато, який вражаючий збіг обставин, - привітав старого друга хлопець.
Помітивши Мінато, він одразу зрозумів, що ідея обмеженого тиражу швидше всього належить не самому Теучі, а майбутньому Четвертому Хоказі.
Ні.
Так!
Так йому!
Течі не особливо гориз на вигадку!
Інакше не задавав би стільки запитань в той раз...
У ресторані з’явилося чимало сумнівів щодо Аби.
Минато досить близько с Теучи.
Та ще подруги Мікото і Кушина.
Всі завжди, Ічіраку Рамен.
Як пити дати.
Теучі порадився з Мінато в ході опитувань щодо членських карток у своїх постійних клієнтів.
Який вражаючий збіг! - Усміхнувся Мінато у відповідь, як весняний вітерець, що розганяє темряву в серцях людей.
- Це ж ти придумав обмежений тираж членських карт? - Прийшовши, поставив хвилююче запитання Аоба.
- Ха-ха, ага, круто я придумав, так? - Мінато відразу зізнався.
- Реально круто! - З захопленням показав великий палець Аоба.
- Не варто, адже я лише доповнив твою ідею, так що реально крут тут тільки ти! - З захопленням відповів тим же Мінато.
Тим часом.
Чим довше Мінато та Аба нахвалили один одного, як кухошка і півень, тим більше країн ставали обличчя Кушини й Мікото.
Особливо кушини. Навіть вона сама не розуміла, чому б і на мить, але відчула легку насторожість, коли Аоба привітався Мінато словами неймовірного збігу обставин.
Так не повинно бути!
Куша намагалася переконати себе, що Аоба - не дівчина.
Просто хороший друг!
Мінато має кількох хороших друзів.
Но...
Шосте відчуття, яке не могло збагнути навіть Кушіна, підкреслювало небезпеку від Аби.
Просто...
Не зрозуміло, як висловити свої почуття.
Не можна ж взяти і заявити, що вона ревнує Мінато до хлопця!
У той же час.
Мікото п'янулася на Аобу, моргаючи великими чорними очима.
Насправді вона не зводила з нього очей, як тільки хлопець увійшов в Ічіраку Рамен.
Та що з ним не так?
Вони не бачилися після того випадку.
Спочатку Мікото страшенно злилася на Аобу за грубість і безцеремонність, але врешті-решт бажання дізнатися його секрети виявилося сильнішим.
Зроби приватне розслідування.
Вона зібрала інформацію.
Яка вразила її до глибини душі.
Їй стало відомо, що вони разом навчалися в академії, просто у різних класах, але невдовзі Аоба припинив навчання через стан здоров'я і тому не звернув її уваги, від слова зовсім.
Но...
Столь слабкий хлопець.
Я був членом Аньбу і близьким другом Мінато.
Її цікавість тільки розповсюдила.
***
- Приємного апетиту! - Тіуч енергійно вигукнув Теучі, поставивши перед Аобою миску смердючого рамена і перевів погляд на Мінато.
- Щойно я підняв тему членських карт, як Мінато одразу здогадався, що ідея належить тобі, а ти зрозумів, ніби поняття обмеженого тиражу належить Мінабо ще до розмови зі мною! - Потім він посунув стілець і сів навпроти Аби з широкою посмішкою в весь рот.
Дивлячись на Мінато і Аобу сяючими очима, Теуч бачив в них надію... надії на світле майбутнє та процвітання його Ічираку Рамен!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno