Мікото Учиха
Аоба прийшов до Ічіраку Рамен пізно ввечері, коли минав час вечері, а сусідні магазини освітлювалися лише тьмяними вогниками.
У рестораннику, який опорожнів, тільки Теуч мовчав і робив свою роботу.
- А ось і я, старший брат! - Відіславши завісу, усміхнувся Аоба.
Сьогодні його склад розуму відрізнявся, адже він дійсно зголоднів.
Від аромату рамена, його бідний живіт відразу завурчав.
- Аоба? - Відірвавшись від прилавка, широко посміхнувся Теучі і запитав. - Що будеш?
- Велику миску рамена мені, та щоб посити сильніше! - Він енергійно вигукнув Аоба, адже він як-никяк VIP-клієнт Ічіраку Рамен з круглою сумкою на особистому рахунку, інакше він був би скромний.
- Буде зроблено! - Кивнув Теучі і повернувся до приготування, запитав. - Що так довго не заглядав до мене?
- Я тут хотів обговорити членські карти!
- Скажи прямо...
- Вже вийшов на роботу? — Замішавши лапшу, запитав він, бо вони дуже зблизилися з тією карткою про членські карти, можна сказати, що хлопчик став його малим партнером у бізнесі Ічіраку Рамен.
- Так, я дійсно повернувся на роботу і вже так втомився, ти б тільки знав! - Облокувавшись про прилавок, здихнувся Аоба і помасував віскі, намагаючись набратися енергії.
- Ех, так і знав, тобі не всидіти на місці! Але це не так, бо Мінато намагався, ходив і вибивав тобі відпустку. - З упертістю сказав Теучі, не тільки знавець, але й особисто підручник з відпусткою.
- Ой, ну ти що, відпочинок занадто довго теж на шкоду, до речі, що там щодо членських карт, зважився вже? - Невзнай змінив тему Аоба, в його очах промайнув невловимий вогник, бо якщо всі виженуть, ресторан стане для нього чудовим моментом передачі інформації.
- Звичайно! Чи ж може бути, що ви усвідомлюєте всі переваги і не можете відмовитися від такої перспективної ідеї? Зараз я закінчу готувати і прихоплю пляшку вина, ось тоді ми всі обговоримо з братом! - Не приховуючи хвилювання вигукнув Теучі, який давно уточнити в хлопця дрібні деталі питання і розвіяти останні сумніви.
— Не питання, — ласкаво кивнув Аоба у відповідь на теплі слова старшого брата.
Особливо дружня близькість була характерною рисою братів і сестер.
Саме після цих слів завіса ресторану відійшла дівчина.
Приблизно рівиця Абби з чорним волоссям, що спадають на водоспад у формі шинобі із фіолетовими рукавами та щитками на тонких зап’ястках, викрила від неї нерозгадану аура спокою.
- Старший брат, можна мені миску рамена, — голос дівчини виявився дуже м'яким і приємним.
- Мікото, а чого так пізно? Сідай, давай! - Зворушивши голову, ласкаво посміхнувся Теучі волиною дівчиною як молодшою сестрою.
— Угу, — м’яко кивнула дівчина і попрямувала поглядом по Аобі в протилежному напрямку.
Тому Мікото і Аоба, навіть сидячи в різних кутах, були досить близькі до нього.
Вона вперше бачила цього хлопця приблизно свого віку.
Коноха не велика.
Тому більшість юнаків і дівчат знають одне одного.
Якщо вони не спілкуються, то принаймні знають в обличчя.
« Але хто цей хлопець?» — несхвально задалася питанням дівчина, не тільки з природного цікавості, але й роду діяльності своєї сім'ї, який підштовхав її волею не звертати уваги на дива.
***
Аоба кинув побіжний погляд на дівчину і знову заткнувся в прилавок.
Но.
Почувши її ім'я з уст Теусу.
Він відразу вдягнувся.
Мікото?
Що за Мікото?
Невже та сама Мікото Учиха?
Хлопець не цікавився ровесницями з села.
Але йому захотілося дізнатися, ким є її колишні дівчата.
В одну мить.
Він опустив повіки, почав ритися в спогадах Кая Учіхи.
Різні сцени з життя блискавично висміювали одне одного.
Раніше він досліджував спогади Кая Учіхи, які були в межах справи про зниклих безвісти. Тепер же за даними самого Клана Вчиха.
Незабаром.
Йому вдалося знайти такий образ спокійної, але рішучої дівчини з чорним волоссям, що спадало на поверхню у фіолетовій формі шинобі.
Потім.
Він підняв повіки.
І глянув на сусідку.
Схожа як дві краплі води на дівчину з спогадів.
Мікото Учиха!
"І справді!" - випадково посміхнувся Аоба, спершу батьки Наруто, тепер батьки Саска...
Но.
Коли Егуд подивився на Мікото.
Мікото теж подивилася на Аобу.
Після перетину поглядів.
Дівчина встала і підійшла до хлопця.
Що того порядку приголомшило.
Під його пристойним поглядом.
Вона підійшла і невтомливо сіла поруч.
— Привіт, я Мікото Учиха, — сказала дівчина, дивлячись на хлопця своїми великими чорними очима.
Вона була першою.
Щоб змусити хлопця представитися у відповідь.
Старійшини неодноразово говорили, що в цьому селі є багато внутрішніх і зовнішніх проблем. Тож навіть молодь не може стримати уваги на дивних осіб у сільському господарстві.
Хто знає, може він опиниться засланим шпигуном ворожого села?
Тут і зараз.
В очах Мікото.
Незнайомий хлопець не дуже відрізнявся від шпигуна!
— Аоба Яманака, — змучився сказав Егудові, дивлячись на Течіші замість Мікото.
Для вчорашнього задроту з сучасного світу.
Було дуже дивно і навіть ніяково от так зіткнуться з гарною дівчиною.
- Аоба Яманака, — задумливо прошепотів Мікото, не зводячи своїх чорних очей з Огоби в спробі розгадати його думки, значить ти з Клана Яманка?
- А ти здогадуєшся, не стримався від саркастичної відповіді Егуда. Що за дурне прикидання... вона точно з того легендарного Клана Учиха?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno