Глава 73. Інформація — це сила!
З’ясувавши все необхідне, Аоба одягнув форму шінобі, у тому числі свою порцелянову маску і залишив гуртожитку Анбу, направившись до невеличкого підвалу підрозділів тортур.
Незабаром.
Хлопець стояв перед входом в тестову.
"Ах ...ах...ах ...ах... эха...»
Саме в цей момент.
Звідти донеслася серія гучних криків.
Кожен крик супроводжувався звуком від удару батогом по тілу.
Очевидно, там катували підозрюваного.
Тож Егуд зупинився біля дверей, чекаючи на стукіт.
Йому довелося набрати купу всяких переможців на бігах тортур з спогадів Ітона Моріно.
Наприклад.
Коли робота йде вовсю.
Не втручайся.
Інакше ризикуєте збити ритм.
Дати підозрюваному час на роздумів і оцінку ситуації.
Постійний, плавний біль може перерости в психологічний удар, від якого підозрюваний втратить волю до боротьби.
Секунди змінилися хвилинами, а хвилини годинами.
Крики сягали щонайменше двох годин.
В кінцевому підсумку.
Разом зі звуками від бичування затихли і крики.
Ще через кілька хвилин.
До дверей наближалися кроки.
Скрип!
І вона відкрилася зі скрегітом іржавого металу.
Потім вийшов високий чоловік у шкіряному плащі і окулярах чорного кольору.
- Аоба? — Звичайно, то був командир підрозділу тортур Ітон Моріно, і йому не було важко визначити особу шинабі за знаком у формі котячої морди на порцеляновій масці.
- Командир Ітон ввічливо привітався хлопець, знявши маску.
- Ти щось хотів? - З легким здивуванням запитав Ітон, адже якось Аоба у тривалій відпустки.
— Я готовий до роботи, — серйозно відповів хлопець.
- Вже? - Ще сильніше здивувався Ітон і дивився на Аобу, серйозно продовжив. - Хлопче, тобі б краще високо цінувати відпустку, бо якщо повернешся зараз, другий шанс більше не буде...
- Я відпочив і готовий до роботи! - Він негайно кивнув хлопець.
— Гаразд, — прищурився Ітон і тільки після короткої паузи, повіривши в серйозність наміру нижчого, ласкаво кивнув, але зараз у мене повно справ.
- Поговоримо завтра.
- Або повернешся на колишнє місце?
- Ти ж готовий, так? - Він вирішив не відкладати справу Ітон, у гарячу пору жодна пара рук не буде зайвою.
- Звичайно! - З упевненістю кивнув Аоба і додав. - Командире Ітон, під час відпустки мені захотілося прочитати кілька книжок на тему тортур, щоб покращити свої навички, можете що-небудь порекомендувати?
- О? - Очі Ітона дивно розширилися.
Добре.
Дуже хороший!
Хай Аоба і має дуже середній талант, але у своїй цілеспрямованості та дотриманні субординацій він дасть фору будь-якому генію, а тепер ще заробляється розвитком посеред відпустки.
Так про таке підлеглий мріє будь-який начальник!
Тепер зрозуміло...
Не дивно, що Юта прочісував хлопця велике майбутнє!
До речі...
Давненько він не заглядав.
- Аоба.
- Ти звернувся за адресою.
- У нашого підрозділу є архіви з задокументованими протягом багатьох років допитами, які само собою не повинні читати новачку на зразок тебе.
– Но...
- Там завалилося кілька книжок зі записами старших людей, сам читав раніше, пораду, чудову пізнавальну літературу! - Він схвально заявив командир підрозділу, зазвичай не дає доступ до архівів кому завгодно, хіба що під час просування елітних працівників або навчання наступного начальника.
Але він вирішив зробити виняток заради Егуда, який залишив чудове враження за час служби в підрозділі.
Спокійний і обачний.
Не розпускає язика, не ставить зайвих запитань.
До того ж...
Щойно він побачив молодого себе в Аобі.
Я не міг забути, як колись підійшов до старого командира з таким самим проханням.
Чому б не дати молодому хлопцеві можливість вчитися?
— Зрозумів, — впевнено кивнув Егуда, і без нагадування командир не став притягуватися до тих документів.
Тому що...
Знав їх за спогадами самого Ітона!
Інакше кажучи.
Архів не містить для нього жодної нової інформації.
І не варто таких ризиків, як привернення уваги до Ітона.
- Коли підеш, не забудь прихопити кілька чистих сувоїв, щоб законізувати знання. Архів підрозділу тортур тобі не бібліотека, звідки не можна виносити книги. Але я не сумніваюся, що це перешкода лише подолає твоє навчання! - Напружно заявив Ітон і трохи подумавши, додав. - Заглянь до старого кабінету Юти, його ще не прибирали і там повинні залишитися чисті сувої.
- Зрозумів, — кивнув Аоба, все йшло згідно плану.
- Дякую, командире Ітон! - Потім він ввічливо вклонився і повернувшись, попрямував до офісу Юти.
Все пройшло за його сценарієм!
Без сука без задонки.
Простіше, ніж очікувалося.
Навіть не довелося використовувати заготовлені діалоги.
Інформація — це сила!
З спогадів Ітона він дізнався, що єдиним місцем, де можна вивчити теорію тортур, є архів підрозділу.
Одного разу молодий і цілеспрямований Ітон, який хотів поліпшити свої навички тортур, звернувся до командира з таким самим проханням.
Адже тортури — це не лише батогом, але й психологічні ігри, які містять у собі діалог з підозрюваним.
Саме завдяки удару по ностальгії Ітона Аобе вдалося досягти того, чого хотів.
На жаль.
Йому довелося зробити величезний гак.
Адже його метою було не вивчати теорії.
І навіть не сам архів.
А офіс Юти!
Все інше для відведення очей.
***
Незабаром.
Аоба увійшов у кабінет Юти.
Без жодних перешкод, які б перешкоджали Ітона.
Хлопець закрив за собою двері.
І дістав стопку чистих сувоїв з видовженої скриньки.
То були стандартні сувої підрозділу тортур, які можуть розпізнати лише високопоставлений працівник на зразок Юти, який зайняв координацію дій протягом багатьох років.
З тієї ж причини.
Ітон купував сувої, запечатані вогнем для виходу на зв'язок з іншими підрозділами, щоб не залишити жодних слідів свого загону.
Аба спокійно пішов до архіву з трьома сувоями під пазухою.
Аоба не зустрічав жодних перешкод, спершу на шляху до офісу Юти, а потім з кабінету Юри в архів підрозділу, але його супроводжували багато питичних поглядів інших шінобі.
Незабаром він сів за стіл у архіві, поклав книгу на рукопис і почав писати.
Спершу.
Він описав своє враження від прочитання рукопису.
І через деякий час.
Дістав ще один сувій.
У якому написав секретне повідомлення Тецуе почерком Юти.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno