Глава 71. Мене звати Аоба Яманака
- Ти питаєш хто я? - Усміхнувся Аоба і повернувшись спиною до сонця, що додало його усмішку зловісні обриси, риторично запитав. - Хіба Юта-сан не говорив тобі?
- Хто ти такий? - Пуще колишнього зрев Аву, більше не бажаючи розмовляти із страхітливим, дуже страшним світлим хлопцем.
З незнання виник сильний страх.
- Тоді я буду думати, що обличчя Аби серйозно позіхнуло з приводу ще страшнішого тіні сонця — мене звати Авіба Яманака, 14 років від роду в гуртожитку Анбу, холостячок, працюю у підрозділи тортур...
- Та що ти, — збентежено прошепотів Аву.
- Я не спізнююся і не затримуюсь на роботі, не задаю зайвих запитань, живу спокійним та нормальним життям... - продовжував свою промову Егуд, повністю проігнорувавши Аву.
- Та що ти несеш? - того прийшло дуже погане передчуття.
- Я просто шукаю спокою, мене не цікавлять чужі справи і безглузді ляльки... - Спокійно продовжив Аоба, від його голосу поповіло незрозумілим холодом. - Але я не боюся!
Фух!
З цими словами його фігура розмилася і, як невловимий привид, з'явилася прямо навпроти Аву.
Все сталося в одну мить.
Аву навіть не зрозумів, що сталося.
Пух!
А долоню Егуда вже зшила його шию сталевої вкуси.
- М-м- м-мно! - Дихання шінобі тягнулося, і обличчя стало фіолетовим, а ноги відірвалися від землі.
До того ж він відчував, що його шия може зламатися, оскільки на неї лягає вага всього тіла.
Тепер він хотів побалакати, дуже хотів, але не міг!
Руки шінобі інстинктивно вхопилися за витяну руку Аби, але та була стійка і твердна як міцна сталь.
Його ноги тремтіли, шукаючи опори, щоб зняти навантаження з шиї, але все було марно.
У даний момент.
Аву відчував себе як на шибениці.
Але то була не петля, а права рука Аби, сталева хартія вчепилася у його шию.
- Тобі не варто було сувати ніс в мою звичайну річ, та й взагалі, я б продовжив спокійно працювати у підрозділи тортур, якби мене не торкалися ваші бісові плани... - Він тримав шінобі за шию в повітрі мов жалу курку, без жодних труднощів.
- Не зв'язуйся з звичайними роботами... в наступному житті! - З цими словами мертва хватка Аби стискалася, і її шию скував ще більше силою, що зламало його горло.
Треск!
Роздався вологий кришталь.
Той, хто змінив життя Аву.
І зараз.
Його тіло вм’ялося і обвисло без сил.
Ніби з нього витягували всі кістки.
Пух!
Коли долоню Абби розжарилась, бездиханне тіло Аву впало на землю з глухим стуком.
"Ех~"
"Навіть варто поховати вас разом."
« Я занадто добрий...» — пробурмотів Аоба собі під ніс і нахилившись вперед, витягнув з сумки шинобі на поясі Аву пару кунаїв.
Ось так.
З куноюми в руці.
Він почав готувати похорон.
У яких непогано так потонув після вбивства Юти.
Через кілька хвилин.
Вже була готова невелика, але досить глибока яма.
Після чого.
Аоба оглянув тіло Аві.
І знайшов у його сумці гаманець шінобі.
У ньому була виручка від продажу даного.
Звичайно.
Більшість її частин вирушила в Аргентина опору тиранії третього Хокаґе̄, і тільки залишки пішли на потреби самого Аву.
Прибравши невелику пачку Рё, Аоба поклав тіло в яму.
Надихнув усім груддю.
Склав серію ручних печаток.
І виверг з рота концентрований потік чакри.
У-у-ву-У-о...
Гаряче дихання поглинуло тіло на дні глибокої ями, розказуючи її стінки до надзвичайної температури.
***
Через невідомий проміжок часу.
Аоба перервав ніндзюцу тільки коли відчув легкий втому і крапельки поту, що стікає по лобі.
До цього моменту.
Яма змінилася до невпізнання.
На її дні був лише попіл невідомого походження.
"Майже готово..." підійшов до краю ями і задумливо пробурмотів Аоба, зрозумівши себе на думці, що його чакра стала більш податливою та слухняною після застосування двох ніндзяцу стихії вогню.
По мірі практичного застосування.
Його чакра використовували більш гладко.
Цей факт навів його на думку.
Що це чудовий тренування!
***
Аоба закопав яму і посадив поверх рослин.
Відтепер.
Тут було дві темні ділянки землі, де росла трава.
***
Аккупт під час зіткнення Аву та Аби в лісі.
По вулицях села йшов Шіан у формі шінобі без маски.
Тримаючи курс на гуртожитку Анбу.
Бз-с-Лейц
І тут до його вуха дійшло трохи хитрого, але цілком виразне для шинобі Анбу дзижчання комах.
- Хто тут? - Негайно витягнув кунай і прийняв бойову стадійку Шін.
– Шиіан, ти став сильнішим, — донісся у відповідь низький голос.
Потім з-за дерева поблизу вийшла фігура в плащі і чорних окулярах із татуюванням у формі ламаної лінії на правій стороні обличчя.
Але що важливіше...
З рук і голови фігури хлинули комахи.
Найпотужніше, що є справжньою рою комах...
Жахливе видовище.
– Тацума Абураме-сан! - Присоромився Шіан, моментально розпізнавши у своїй зоні довіреного підлеглому Данзо, і з очевидним напруженням в голосі додав. Чим можу допомогти?
Шін усвідомлював, наскільки небезпечно бути членом різних підрозділів.
Та й поява комах була явною ознакою агресії...
Ні, не так.
Не агресивний...
А наміри вбити!
Члену Анбу не було важко прочитати ситуацію.
- Хіба є потреба відповідати? - З наближенням Тацуми навколо нього кружляло все більше комах, чорні вихрем роїлися до Шіану.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno