Розділ 61. Неможливо!
Поведінка старого дуже відрізняється від минулих.
Ніби перед ним стояв інший чоловік.
Но.
Для Аби така разюча зміна не була несподіванкою.
Адже він вже знав такого Юту за спогадами Аву.
Та й слово heпеременаchina тут недоречно.
Швидше ...
Зняти маски!
- М? - Він злегка всміхнувся і запитав. - Чому?
- Аоба, знаєш, раніше я хотів підсобити тобі зайняти вище становище в клані Яманака, але ти відкинув мою доброту!
- Гаразд, але ти неодноразово відрікся мого прохання про допомогу.
- Зараз від тебе ніякої користі.
- Але один варіант все-таки залишився! - Юта з жалем похитав головою і впевнено подивився на Аобу, думаючи що ситуація знаходиться під його контролем.
- Який же? - Без краплі страху посміхнувся Аоба наче старому другу.
Тільки що.
Він прийняв рішення.
Раз старий від нього все ніяк не відійде, навіть хоче використовувати для своїх цілей...
Варто відправити його на той світ трохи раніше!
- Я радий, що ти розумієш, зараз все розповім... - гордо підійняв підборіддя Юта, заманивши себе крутим хлопцем, що стоїть за недавніми гучними інцидентами, які потрясли все село.
- Ти ж знаєш, що недавно відбулося кілька трупів на річці? - таємничо запитав він.
Погляд старого не відходив від хлопця.
Його затуманений погляд сяяв як ніколи раніше.
Старість як рукою зняв.
- Я стояв за всім!
- Я вбив тих людей!
- Хочеш знати чому?
- Але я не збираюся викладати все.
- Адже ти станеш наступним трупом на річці!
Під кінець промови в голосі старого сквоїла намір вбивства.
- Чому саме я? - Пробурмотів Аоба, погладжаючи підборіддя.
Можливо, він звертався до Юта, але насправді хлопець дуже серйозно обмірковував.
- Я ж сказав, що не збираюся викладати все! Просто знай, накачу тебе ліками, зміню пам'ять і справу з кінцем! Гордися, бо ти станеш жертвою в ім’я неминучих змін і величного майбутнього Конохи! - На обличчі Юти відобразився нездоровий фанатизм.
- Розумію, розумію... - Неважно кивнув Аоба.
- Ну і чудово, раджу тобі покірно співпрацювати, інакше тебе будуть чекати тільки біль та страждання, а результат один — ділово сказав старий і пройшовся поглядом по тілу Аоби, думаючи що тут все схоплено.
- Я мав на увазі...
Тоді хлопець підняв на Юту байдужий і всезнаючий погляд.
- Зрозуміло, чому ти приперся до мене!
- Я в довгій відпустці.
- І не маю ніякого відношення до сьогоднішніх справ підрозділу.
- Отже, я не потраплю до списку підозрілих осіб.
- Але часто, якщо не припускати підозр самих себе, то це може викликати підозру.
- Тому я найкраща кандидатура.
- Хочеш відправити мене на заколення!
- Якщо я все правильно зрозумів...
- Ти збираєшся навчити мене про участь у викраденні людей і вбивстві тих, чиї трупи були знайдені на річці, природно, все за наказом Данзо Шімури, який зрештою вирішив позбутися від мене, боячись витоку інформації.
- Таким чином ти не тільки звинувачуєш у всьому Данзо, але й відведеш від себе підозри через мої спотворені спогади.
- Хіба не так?
Трохи подумавши, Аоба зрозумів мотивацію Юти.
Саме це непричетність до справи.
І повна відсутність підозр.
Вони можуть спустити на нього всіх собак!
Це кляті релікти минулої епохи...
Треба ж додуматися підлаштувати так, ніби Аоба робив всю брудну роботу поки Данзо не вирішив позбутися його.
Безщадно!
Неде сховатися!
Вони втягуються за будь - яку ціну!
Негайно.
У погляді Аби на Юту промайнула намір убити.
- Ех, Аоба, Воба, чи не занадто ти розумний? що ти так багато знаєш... буде важко змінити стільки спогадів! - Помрчав старий.
- До речі, рішення приймав ти чи все-таки твій дружок Тецуя? - Невзнай запитав Аоба.
- Ти навіть про Тецуа знаєш? - Здивований Ютою і не ставши більше розпинатися, звунув руку в сумку шинобі на поясі.
- Ні слова більше, покінчимо на цьому! - Старий кинувся до Аоби з гострим кунам у правій руці.
Він не вдався до таємної техніки клану Яманака, адже для ефективного використання свідомості тіла потрібен партнер. Секретні технології, пов’язані з кланами Нара та Яманака, стосуються не активного нападу.
Та й взагалі...
На думку Юти.
Аоба — це лише жалюгідний дохід.
Потрібно просто скоротити дистанцію і всмажити черевця кунаєм.
Фух!
Лезання прямувало до грудей хлопця зі свистом розсіяного повітря.
– Юта-сан.
- Я вражений.
- Ваш план реально хороший.
– Но...
- Ви зробили фатальну помилку.
- Вам не варто було зв'язуватися зі мною!
Під кінець промови голос хлопця став зовсім низьким, без емоцій.
У ту ж мить.
Промелькнула фігура Аоби.
Набагато швидше Юти.
Так, Аоба ще не встиг добре тренуватися, але завдяки Телу Мудрецю його фізичні здібності були на абсолютно іншому рівні у порівнянні з старим Ютою.
Пух!
Роздався глухий звук зіткнення.
Майже блискавично.
Аоба з'явився прямо перед Ютою і незрімим рухом перехопив праве зап'ястість сталевої пащі. У цей момент в його погляді не було ніяких емоцій, крім рішучості і повного байдужості.
– Ты... - Чому очі старого полізли на лоб.
Звичайно, він не майстер тайдзюцу, але противником був Аоба, відомий своїм слабким і немічним тілом!
- Неможливо! - Перехоплений Юта і різко смикнув правою рукою, та навіть не зрушила!
Чому ти такий сильний? - Лютий розгорнув тіло Юта, він прорахував багато різних способів розвитку подій, але й думати не міг про таке.
Байдужий і жорстокий хлопець навпроти...
Чи це справді той Аоба, якого він знав?
Негайно.
У голові старого промайнуло безліч найчарівніших думок.
І він зрозумів жахливу реальність.
Невже...
Аоба приховував свою силу?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno