Розділ 31. Все життя — це гра, а люди в ній актори!
Зазвичай, щоб побачити цих молодих шінобі, достатньо очей.
Який характер.
Які навички.
Реально відчувається під собою ґрунт або просто пися.
Можна розгадати на 80 або навіть 90 відсотків.
Но Аоба...
Юта так нічого й не бачила.
Перед теперішнім ходом.
Старик вважав його незатейним і прямолінійним хлопцем, який за словом у кишеню не полізе, не стане тріпати зайвого.
Но.
Але насправді все було по-іншому.
Він ...
Умен!
Не просто умен, а дуже розумний!
- Аоба, ти коли-небудь думав покинути нашу підрозділу і повернутися в клан? Я думаю там у тебе буде більше можливостей показати себе ... - глибокодумно запитав Юта.
– На кой? - Похитав головою Аоба у відповідь і помахав рукою, наче проганя муху. - Мені нема чого показувати.
- І то вірно... - Купо кивнув старий, але в його голові мілинало багато думок.
Так от в чому справа.
Він міг повірити в ці слова без задньої думки.
Но.
Тільки до сьогоднішнього дня!
Тепер же це звучало дуже дивно.
Вся клан цінує Іноїчі набагато вище Аби.
Навіть не так...
Багато хто взагалі забув про існування Аоби!
Не кажучи вже про його порівняння з Іної.
Такий наляканий тип!
Так глибоко залізти на дно!
Мало - помалу Юти змінювався погляд на Аобу, а в його голові дозрівав новий план...
- Командир Юта, я повернуся до роботи, якщо вам нічого сказати, не хочу марнувати час, — спокійно сказав Аоба, придушуючи внутрішню тривогу, нав’яну поступово мінливим поглядом старого.
Подальше перебування тут захопить лише проблеми...
- Не паруйся ти так, — помахав рукою Юта і запитав невзначай, до речі, чому ви радите мені триматися подалі від цієї справи?
Як старий міг просто взяти і відпустити хлопця, коли його цікавість досягла межі?
- Не ваше завдання, — відмахнувся Аоба.
Хлопець хотів улизнутися якомога швидше, але Юта не збирався відпускати його, а безвідкладний догляд викличе непотрібні підозри, тому він стиснув зуби і продовжував терпеливо відповідати на запитання.
- Тоді якщо завдання? - У очах Юти засяяли іскорки.
— Просто вкладіть у розслідування всі сили, — прозаїчно відповів Аоба, він не хотів повертатися до цієї теми, але просто не міг прикидатися, що Юти немає.
- Якщо... - таємничо і багатозначно запитав старий, якщо це твоє завдання?
- Про що ви думаєте? - Недобре передчуття не залишало Аоба, і він швидко відновив спокій.
— Не бери в голову, просто цікавлюся не більше, — поспішив розрядити ситуацію Юта і продовжив, - ти візьмешся за розслідування або будеш бігти від нього з усіх ніг?
- Звичайно, я не думав про це.
Кожен шінобі Анбу зобов'язаний виконувати призначені завдання.
Він знайде найкраще розв’язання, опинившись у цій гарячій карточці.
Скажати буде безглуздо.
- Чудово! Чудово! Чудово! - Юта енергійно вторував, на його обтягнутий шкірі череп знову з'явилася посмішка.
- Командире, я не... - Воба поспішив відмовитися, але був відразу ж перерваний усміхненим Ютою.
- Я не можу доручити тобі таке завдання, — сказав старий.
– ... - Промовчав Егуда.
Такі заспокійливі слова...
Але трохи підскакували йому, що тут щось не так.
Безумовно щось не так!
Можливо...
Йому готують підставу!
– Ха-ха-хо... - Старенький, який щиро розсміявся, спостерігаючи за мовчазним хлопцем.
Нарешті йому вдалося перемогти маленьку перемогу.
Зуб за зуб!
Потім Аоба та Юта перекинулися ще кількома словами.
Але їхні діалоги не мали жодного сенсу.
Просте присипання пильності Аоби.
Нехай він розслабиться!
– Ну все... - Сказав Юта, переглянувши погляд з порожнього чайника на Аобу, і задоволено додав, — було приємно поспілкуватися.
- Взаємно, — ввічливо відповів Аоба.
- Тоді давай якось ще вип'ємо чайку! - Він запропонував закінчити чаєпіття старий, більше не ставши утримувати співрозмовника.
- Як забажаєте, — все ж ввічливо відповів Аоба, але відразу встав і повернувся до виходу без жодних манер.
Йому було щось тривожне на душі...
Схоже Юта і справді замишляє поворуху проти нього.
Но.
Суть не ясна.
Як і було сказано раніше.
Старий не може доручити йому це завдання.
Но.
Погане передчуття ніяк не залишало хлопця. Адже можуть знайтися і інші способи пов'язати його з справою про зниклих безвісти...
«Старик, дозволь мені спокійно працювати в підрозділи, а?» — таємно зітхнув хлопець.
- До речі... - Аж раптом до вуха Аби прийшов безжурний голос Юти — кілька тижнів тому.
- Я офіційно вийшов на пенсію.
- Відтепер я не шінобі підрозділу тортур.
- Я став.
- Здоров'я не дозволяє використовувати секретні технології клана.
- Не знаю, скільки мені залишилося.
- Але коли мене не стане...
- Не сумуй, хлопче.
Голос старого став м'яким, як шовк, ніби він говорив останні слова своєму улюбленому внучку.
— Постараюся, - кивнув Аоба і заходив до виходу.
У результаті він без жодних почуттів покинув чайний будиночок.
- Ну що за бездушний хлопчина! - Юта з сумом дивилася на спину Аоби, але варто було тільки тому зникнути, як м'якість старого змінилося рішучістю: « Але...»
"Не важливо, наскільки ти обережний."
« Ти досі молокос порівняно зі мною!»
"Уся життя - це гра, а люди в ній актори".
« Звільняю старшого з клану, щоб дати тобі життєвий урок!»
Юта ніби стала іншою людиною, від того старого чоловіка не залишилося і сліду. Його погляд став рішучим і волею, а старішнє тіло переповнило енергією.
Але раптом...
- Командире Юта! - Чувся крик, за яким пішов звук квапних кроків.
Тук, тук...
Той молодий шінобі повернувся.
- Щось трапилося, Аоба? - Юта відразу ж перетворилася на доброго старого чоловіка, здавалося, що кожен рух дається йому ціною великих зусиль.
- Перед тим як піти, я помітив на вашій голові щось і вирішив повернутися, потрібно допомагати пенсіонерам, — підійшов Аоба, уважно дивлячись на голову Юти.
Хлопець діяв рішуче.
Без жодних питань і ввічливостей.
Рука мітнулася до голови старого!
- Що там? - Несморідно нахмурився Юта.
Старик намагався рефлекторно прибрати голову, але все сталося занадто раптово, без шансу на відповідь.
Тому Абе не залишалося нічого іншого, як спокійно дозволити йому доторкнутися до своєї голови.
Шик!
Ладонь Аоби пройшлася по сьомій голові Юти, і кінчики пальців обережно підняли маленький листочок зеленого чаю.
- От і все, — посміхнувся хлопець і поклав чайний лист на зморшкувату долоню старого.
Тим часом.
Було чути сповіщення системи, і спогади Юти наводили свідомість Аби...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno