Розділ 29. Безвісти зниклих
Голос лунав ніби грім серед ясного неба.
Господар голосу, який був відсутній протягом 50 років, обгорнув очі Аоби.
- Командире Юта! - Він енергійно відсмоктав хлопця.
За ці пів року і без того худий старий схуд ще більше.
Його життєва сила була наче полум’я свічки на вітрі.
Така різка зміна...
Всього за півроку.
Шокує.
Но.
Якщо подумати.
То це не так вже й дивовижно.
Постійне використання секретної техніки калана призводить до сильного виснаження як фізичних, так і духовних сил.
Молодим шінобі нелегко витримувати такі труднощі.
Не кажучи вже про такого старого.
- Я прийшов просити допомоги, — не ходив біля Юта і серйозно додав, не зводячи з хлопця пристойний погляд, сподіваюся ти мені не відмовиш, Аоба.
- Яку саме допомогу? - Очі хлопця в прорізах порцелянової маски не виражали жодних емоцій.
Цього разу не було жодної відмови.
Побачивши Юту Яманаку, Аоба інтуїтивно відчув, що у нього залишилось небагато часу.
Більше того...
Ситуація сьогодні була інакшою.
Минуло пів року, протягом яких Аоба постійно тренувався і рахував спогади звичайних людей, ну або якщо говорити точніше, то дрібних злочинців чи просто хуліганів.
Тепер навіть сам Егуд не знав, наскільки великими його фізичною силою та об’ємом покриттям. Але один хлопець міг впевнено сказати: він вже не той, ким був раніше!
Однак.
Ніхто не відміняв тактику води, нижче трави.
Тепер він просто прощупував ґрунт.
Ні більше, ні менше
Після цього буде моментальна відмова, якщо дельце виявиться мутним.
— Я займаюся розслідуванням зникань мешканців Конохі, — не став юлити Юта і прямо розкрив суть питання.
Лідер групи аналіза вірив, що цей хлопець не буде базікати зайвого, навіть якщо відмовиться допомагати.
- Весь цей місяць...
- Люди регулярно були на самоті.
- Ніби зіпсувались.
- Ніяких слідів.
- Трохи підказує мені, що за цим стоїть щось більше...
- Це не місія.
- Я просто хочу докопатися правди.
- Віддати свої останні сили Конохі!
Кулаки Юти стисувалися до дріжджів, його тіло вже явно не те що раніше.
Старий...
Старий!
Ну ти че, старий!
Жителі Конохі не говорять, так...
Аоба добре знає, хто той вино.
Жорстокі експерименти над людьми Орочимару!
Тут і як бабці не ходи.
Він або намагається вжити ДНК Першого Хокаґе, або розробляє Реінкарнацію живого Трупа.
За хронологією швидше першим.
Спершу Данзо.
Тепер Орочимару.
ТОП-2 найбільш небезпечні типи Конохи!
- Командире Юта, тут я вам не помічник... - безпорадно похитав головою і прямо відмовив Аоба.
Жарти вдумав жартувати, старий?
Зовнішній Орочимару.
Недавно був одним з трьох легендарних Саннінов Конохі!
Та він до усранки сильний!
Не можна зв'язуватися!
Ні за яких обставин!
Аоба зовсім не проти допомогти Юті по дрібницях.
Але це...
Ніяка нахрен не дрібниця!
- Твій стан все ще не покращився? - Не повірив своїм вухам Юта.
Старий вже подумав, що Аоба готовий допомогти, коли побачив зацікавленість хлопця, тому такий різкий відмовка вибив його з колії.
- Я не почуваюся так, як думав: похитав головою Аоба і глибоко зітхнув, дивлячись на командира через прорізи в масці.
- Командире Юта.
- Не варто вам...
- Лезити в цю справу!
Аби намагався відмовити Юту.
Тут не до справедливості і помсти.
Адже ниток цієї справи ведуть до Орочимара.
Хто в сучасному Конохі може піти проти Санніна?
Для Юти це таке саме, як би вдарити головою об цю стіну.
Можливо, що улик не існує через те що всі хвости підчистили Данзо!
Адже за багатьма експериментами Орочимару часів Конохі стояв саме лідер Корня.
Так що справа доведеться мати не тільки з одним із Саннінів!
- Ти щось знаєш? - Нерозбірливо запитав Юта, ловши у слові Аби якийсь прихований підтекст.
Ніби...
Йому щось відомо!
- Нічого! - Я рішуче похитав головою Аоба, а потім додав. - Командире, ви ж самі сказали, що це не місія, ось я і подумав, щоб вам не слід займатися цією справою.
- Так просто? - Скептично запитав Юта, все ще не відділившись від відчуття, що Аобі щось відомо.
— Так, так просто, - прозаїчно кивнув хлопець і продовжив: ми, шинобі Абу, повинні бути зосереджені на виконанні поставлених завдань, нам не личить відволікатися на сторонні речі.
– Но... - Розгублений рот Юта.
Старець не очікував від Аби подібних слів.
На його думку, все гаразд.
Хлопець не особливо любить виконувати місії.
Інакше, з чого б цьому лодиру відмовляти йому пів року тому?
Стоп...
Юта раптом зрозумів свою помилку. Аоба хоч і лодир, але завжди строго дотримується поставлених завдань!
Раніше хлопець докладав усіх зусиль, щоб виконати завдання Ітона.
Він же звернувся до Абе за допомогою неофіційно!
Він не звернувся до Ітона з проханням взяти Аобу для допомоги.
Зрозумів.
Тепер він зрозумів.
Слова хлопця мають сенс.
Він максимально зосереджений на виконанні власних обов'язків!
– Ох... – безпорадно зітхнув Юта.
« Якщо я докладу Ітону...»
« Він точно не дозволить мені зайнятися розслідуванням! »
« Яка взагалі може йти мова про офіційну допомогу, якщо ця місія навіть не схвалена вищим начальником!»
« Мені залишається тільки шукати правду таємно! »
Юта дуже давно і добре знав Ітона.
Така справа...
Викличе переполох в усьому селі!
Справа буде вести людей з верхівки Конохи.
Третій швидше передасть його Корню!
Підрозділ тортур тут і не близько.
Тому він повинен знайти інший шлях, якщо хоче провести розслідування особисто!
- Аоба, як я вже і сказав, за цією справою точно ховається щось більше, допоможи мені відновити правосуддя ... - Спокійно сказав Юта, але його погляд був твердий, як ніколи.
- Командире Юта, дозвольте мені запитати скільки ваших справ так і залишилося нерозкритими за роки служби в підрозділи? - поставив риторичне запитання Аоба.
- Ну це ... ех... - Привідкрив рот і безпорадно зітхнув старий.
Тоді Юта, напевно, подумав, що його майбутнє і можливості були дуже обмежені перебуванням у підрозділі тортур. Він знав багато, дуже багато чого, але схоже йому призначено відійти в світ інший так і не зробивши нічого значущого ...
- Я лише хотів розплутати гучну справу, наостанок... - неохоче прошепотів Юта.
- Не переживайте, цієї справи призначено бути розпутним, але не вами і не зараз... - Ледь прошепотів Егуда і сказав: « Я розумію, що тобі так не довго залишилось, але докінчи це з молодими...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno