Розділ 27. Здоров’я не дозволяє!
Юта аж впав у ступор від відповіді Аби.
Як же ти можеш бути таким безсердечним!
Так-то...
Я твій начальник!
Я твій старший!
Не поводься зверхньо.
Юта не перший раз звертається до цього прохання.
Але до сьогодні.
Ніхто з новобранців підрозділу чи молодшого клана не наважувався відмовляти йому на допомогу.
Вони не тільки самі викликалися при найменшому натякі, але й з усіх сил намагалися заслужити його прихильність у надії отримати навчання або просунутись по службі в підрозділи.
Такий кадр звичайно, цей Аоба!
Тільки він міг дати настільки прямолінійну і грубу відмову!
Саме тому Юта схотів після надзвичайно зрозумілого і прямого пояснення ситуації.
Як і очікувалось.
Отказ!
Так само, як і його пояснення!
Хлопчина за словом в кишеню не полізе!
Тепер тут варто не просто питання місії, але питання честі!
- Аоба, ти ж розумієш, що така допомога буде корисною на службі? - Багатозначно прошепотів Юта в надії змінити рішення Аби.
- Розумію, — безтурботно відповів той.
- Тоді запитаю ще раз, ти хочеш допомогти мені? - Відремонтував кожне слово лідер групи аналізу.
- Тоді відповім ще раз... зав'язав я! - Все ще непохитно відповів Егуда, без найменшого наміру змінити свою думку.
Насправді...
За тону і словами Юти.
Аоба інтуїтивно відчув, що це непросте завдання.
Можливо, він буде хитким або навіть небезпечним.
Звичайно.
Є й позитивні сторони.
Не тільки нагорода від Юти, але й можливість прочитати спогади, можливо навіть у когось сильнішого за мирних жителів.
Но...
Як завжди.
Аоба не збирався йти на непотрібні ризики.
Гра не коштує свічок!
Зрештою, з кожним висновком він переконувався в думці, що світ шинобі складніший і набагато складніший, ніж може здаватися.
Не тільки війни шінобі.
Навіть звичайні громадяни роблять речі.
Тут йому не утопічний світ аніміста.
Але жорстока і безжалісна реальність!
Тому він постановив не нарощувати сили через систему в підрозділи тортур.
Плювати, якщо на це піде купа часу.
Потрібно просто продовжувати зчитувати спогади.
Немає потреби ризикувати!
Він залишиться непохитним навіть дізнавшись, що на цій місії з'явиться можливість прочитати спогади кількох шенобі.
Нам потрібно бути терпеливими.
Рано чи пізно він зможе це зробити!
- Кхм, кхх, км! - трохи ніяково закаштував Юта, розвіюючи ніяковість від різкої відмови, після чого присоромився, оглянув коридор і таємничо сказав. - Аоба, ця суперсекретна місія допоможе набратися досвіду новачку на зразок тебе. Я звернувся саме до тебе тому, що покладаю на тебе великі надії! Знаєш, будь-який інший член підрозділу відповів би згодою без коливання! Адже це супер секретна місія, розумієш, дуже-дуже таємна...
- Командир Юта, я дуже польщений, але не вважаю себе достатньо кваліфікованим для участі в chango-дуже, суперсекретної місії are, краще зверніться до тих, хто кав'ярні без коливань!" - На повному серйозному відповів Аоба.
- Ти і правда плануєш пропустити таку можливість? - До цього моменту Юта остаточно переконався, що хлопець не намагається набити собі ціну, а реально хоче відмовитися від його пропозиції, тоді він вирішив піти з козирів. - Я запевняю тебе, що виконання цієї місії допоможе твоєму просування по службі, слово командира!
- Та мене і ця цілком влаштовує... - Безтурботно сказав Егуд, підкреслюючи свій образ лодиря.
- Тоді... - Сказав командир і трохи подумавши, вирішив змінити підхід, якщо ти допоможеш мені зараз, пізніше я порекомендую твою кандидатуру іншим підрозділам Абу. Ти вже сам зрозумів, що читання спогадів забирає надто багато часу. Подивися на мене, хлопче, хіба ти хочеш стати таким на старості років?
- Командир Юта, я вже закохався підрозділу тортур всією душею і не маю найменшого бажання перекладатися на інші. Для мене велика честь працювати на благо підрозділу довгі роки, навіть ціною власного здоров'я, прямо як ви! - Він не хотів покидати таке місце.
- Ты...ти... - І без того худе обличчя Юти осінулося ще сильніше.
Не те щоб цю місію обов'язково навчити саме Аобе.
Як він і говорив раніше.
Так новачок зможе набути більше досвіду.
Тому.
Після отримання відмови було б логічно просто попросити про допомогу іншого члена підрозділу...
Но.
Кому приємно бути відкиненим?
Саме тому він не хотів відступити.
Але відмова таки залишилася відмовою.
Командир почувався пригніченим.
Людина починає щось цінувати лише тоді, коли втрачає.
Тут вже справа не в місії, а в факті відмови.
- Я зрозумів тебе! - Я рішуче кивнув Юта, прийнявши таємно рішення.
- Аоба.
- Просто почекай.
- Я подам заявку командирові підрозділу Ітона!
- Місія для нас двох, а не тільки для мене!
- Тоді все буде офіційно!
Юта дійшов висновку, що причиною відмови були обставини місії.
Можливо, Аоба не хоче працювати заради чужих заслуг.
Но.
Насправді.
Не те щоб хлопець не хотів допомагати командиру.
Натомість він не шукав неприємностей на свою голову.
Аоба відчув, що це не так. як Юта завив промову про місію.
Ну а щодо вибору саме його кандидатури...
Хлопець не настільки дурний, щоб повірити, що на нього і правда покладають надії.
Швидше ...
Юта прийняв його за дурного і нерозумного новачка, який не зможе відмовити на прохання командира.
Інакше є багато і більш схильних кандидатур.
Так само.
Це ще одна важлива місія, про яку йдеться в цій статті.
У такому разі немає сенсу звертатися за допомогою до новачка.
Аоб уже зробив висновки.
Лише факти і логіка.
Ніякої параної!
Це справа про масову загибель в’язнів.
Його розслідування призначили Юті.
Сам же Аоба був не більш нїж новачок, приставлений щоб набратися досвіду в дослідженні трупів.
Справжнім натхненником інциденту виявився Данзо.
Під час цієї місії Аоба зарекомендував себе безкорисним і абсолютно інтелігентним співробітником, який не ходить туди, куди не просить. Можливо саме ця риса привабила Юту.
- Командире, у мене погане здоров'я останнім часом...
- Ви й самі знаєте, наскільки я поганий здоров'я, кілька разів на місяць мене мучить підвищена слабкість і стомлюваність...
- Я хочу допомогти вам, правда, але здоров'я не дозволяє!
Аоба почав жаліти, бо розумів, що не залишиться місця для маневру, якщо Юта звернеться до Ітона.
- Невже... все настільки погано? – брови Юти поднялись вгору.
Бувавий шінобі дійсно знав про погане здоров'я новачка, але тоді чому інтуїція підказує йому, що тут щось нечисте?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno