Інтерлюдия (після вбивства Аватар Аанга)
Рава — це сутність жіночого роду, названа духом гармонії й світла. Все своє життя вона вела безперервний бій зі своєю протилежністю - духом темряви і хаосу Вату. Величезна кількість років тому боротьба між ними була усунена. І коли Рава стала людиною на ім'я Ван, вона заручилася допомогою левів-черепів і дала їй змогу підкорити всі чотири стихії одночасно, допомагаючи йому здолати свого особистого ворога. Після смерті Вана Рава розпочалася циклом переродження людей, яких пізніше називатимуть Авадарі.
Аватари народжуються, наводять або підтримують порядок у світі і потім помирають. За багато років і впродовж багатьох поколінь людей дух звикав до цього, що його втручання ніколи не було потрібне. Але цього разу все було по-іншому. Її заклятий ворог Вату, йому якось вдалося вибратися з в'язниці і зробити теж, що колись зробила Рава. А втім, аватару не вистачало. Рава зрозуміла це відразу, коли чотирнадцятирічний монах залишив світ живих. Його душа була злита з душами всіх попередніх Аватарів і самої Рави, тому в ту ж мить, як Аанг помер, великий дух світла та гармонії дізнався все, що встиг побачити, почути або відчути хлопчик.
Рава пробудилася. Вона знала, що з того моменту їй більше не можна нічого робити. Наступна гармонійна дата, коли їй призначено зустрітися зі своїм запеклим ворогом, була зовсім не за горами. І якщо на той час перевага буде за межами Вату, то сама Рава могла сподіватися лише для наступних десять тисяч років у в'язниці. А можливо і залишитися там назавжди.
Великий дух світла довго роздумував над тим, що́ їй робити. Рава навіть провела невелику пораду з душами попередніх аватарів і останнім Аватаром. Усі розуміли, що система Аватарів дала збій і якщо нічого не зробити прямо зараз, наслідки можуть бути жахливі для всього світу. Того ж дня рішення було прийнято.
***
Десь у далекому кутку південного полюсу на виступі з вічних льодовиків, сиділа сімнадцятирічна дівчина. Її звали Корра.
Сім’я дівчини в даний час складалася лише з чотирьох осіб, включаючи її саму. І жила вона в цих кризі за довго до народження Корри. Колись тут лежало маленьке село, де люди ховалися від постійних набігів людей вогню, але після довгих морозів, які закінчились лише пару місяців тому, їх залишилося тільки четверо.
Батько з сім’єю добув рибу в поблизькому домі. Мати і бабуся Корри готували їжу та вечерю. Оскільки дівчина не мала справ, вона пішла в місце, яке відвідувала з конкретною періодичністю вже багато років. Не те щоб їй подобалося бути на самоті, але вона вважала це не краще, ніж сидіти вдома і нескінченні скарги на життя та зачитуючи свою бабусю. Корра й сама була б не проти, але старалась уникати цього. Її життя тільки починалася, але вона знала, що помре на самоті. У тому самому домі, де померли її предки і через кілька десятиліть вони помруть разом зі своїми батьками. У цей день здавалося, що пустинні околиці є особливо скорботними. Зітхнувши, Корра спустилася з каменя і вже була готова повернутися додому, як раптом відчула відчутний укол прямо всередині своєї голови.
- Що то...
Коли дівчина не встигла домовитись, то схопилася за голову і поколювання переросло у справжній біль. І це розчавлювало відчуття з кожною секундою. Перед очима дівчини проносилися сотні образів людей, яких вона не знала і подій, які вона ніколи не бачила. Все це тривало буквально цілу вічність, але з часом біль почала йти і коли Корра знову змогла відкрити очі, перед нею стояв невисокий чоловік у незручному одязі та зі розпущеним волоссям на своїй голові.
- А ви? - Обдумуючи все навкруги і розуміючи, що нічого в цьому місці не виглядає для неї знайомою, Корра мимовільно почала п'ятитися назад. - Хто ти такий, говори! Кто?
- Рада, що все вийшло, - раптово, спокійний жіночий голос пролунав звідкись зліва. - Привіт, Корра, мене називають Равою. Я - дух гармонії і світла.
- А мене звати Ван! - Чоловік з розпущеним волоссям посміхнувся переляканій дівчині перед собою. - Розумію, що для тебе все це трохи несподівано. Але нам потрібно поговорити про Аватарів.
***
Наступного разу дівчина відкрила очі у світі людей. Корра лежала на снігу спиною вниз і судячи за розташуванням сонця, не пройшло й пари хвилин, як вона відключилася.
- Просто неймовірно... - тихенько пробурмотіла дівчина, піднімися руки до обличчя. - Це просто неймовірно...
У світі, який минув лише кілька хвилин, розмова в її голові тривала набагато довше. Тепер вона точно знала все, що їй було потрібно. Життя на льодовиках вже не було. Це було лише життя Аватара Корри і те, що вона збиралася зробити.
Коли Корра підскочила на ноги, то помассувала костяки правою рукою перед тим, як розвернутися і повернутися додому.
- Темний Аватар! Хто б ти не був, я здолаю тебе, ось побачиш!
