Усі, хто були на пляжі, полегшено випорожнюються від азули. Їхні принцеси змогли дістатися до потрібного місця без будь-яких проблем. На своє здивування, Суюкі також відчула полегшення. Її в’язня зі всіх ніг, що кинулися рятувати своїх людей, зворушилось навіть до кіноші.
- Ми точно ніяк не можемо їй допомогти? — Тай Лі, яка уважно спостерігає за Азула, як готується до бою, перевела погляд на Вашра. - Ваші луки...
- Ні, лучник з зітханням похитав головою. - Третій такого монстра явно не пробити звичайною стрілою. Значить атаки в тулубі марні. Тільки очі і можливо паща можуть легко вразити їх, але стріли не летять по прямій! Якщо ціль знаходиться далі 100 метрів, то ми стріляємо вгору по дузі ...
- Його голова занадто високо, - скрипивши зубами, Тай Лі знову подивилася в бік своєї подруги. - А пішки нам туди так швидко не дістатися... о духи! І чому я не народилася магом?
Поки дівчина та інші тягнули себе за свою безпорадність, Азула вже встала на ноги і швидко кинула свій погляд вниз. Туди, де з хмари пара якраз виходив її корабель. Зараз вона стояла прямо на краю скелі тієї частини острова, що виходила в море далі всіх. Коли дівчина встала обличчям до корабля і облаку пара, лінія її погляду стала прямо перпендикулярна траєкторії руху судна. Тепер пляж, де залишилась тай Лі і її охорона, лежав трохи попереду — ліворуч. А ось монстр, який вискочив їх клубів пара слідом за переслідуваним ним кораблем, був майже ідеально навпроти неї.
« Я встигла! »
Ця думка промайнула в голові Азули, поки її тіло готове розпочати атаку. З огляду на дистанцію, що розділяла принцесу і водяного дракона, дівчина мала лише два варіанти. Блискавка або вибух. Азула вибрала друге.
Важкий до краю м’яке тіло злегка зігнеться в попереку. Через короткий час дівчина розігнулася, витягнувши шию і лобну частину голови вперед. На секунду на чолі Азули з'явилася ледь помітна червона точка, а в наступну мить максимально концентрований промінь її власної ци вирвався назовні. Її мистецтво в створенні і контролі вибухів було далеко від умінь її брата, але зараз його було достатньо. Тонкая напівпрозора лінія, насправді є переплетенням двох, ще тонших ліній. Вона пролетіла багато десятків метрів, майже не зустрічаючи опору повітря через свою природу. І в той момент, коли змія - подібний монстр, там внизу, вже майже догнало корабель, що втікав від неї і відкрив пащу, готуючись до наступної атаки, промінь Азули досягнув своєї мети. Оглушливий вибух прогримів прямо біля голови Унаги.
Звичайно, потужність атаки дуже поступалася максимально можливою — такі факти, як відстань і відносна недосвідченість Азули зробили свою справу. Однак, з несподіваного боку, головна мета була виконана. Велетенський монстр похитнувся, а потім і зовсім впав у воду. Водяний змій був виведений з ладу, що розчавився біля нього грюкотом і, хоча сам вибух не зачепив його тіло, вібрації повітря нанесли серйозний удар по органах слуху.
І, в той час як всі на палубі маги вогню шоковані дивилися на те, що зробила їхня принцеса. Азула стояла на краю скелі і уважно стежила за своїм збутим диханням. Її дядько і вчитель магії завжди говорили, що сила мага вогню залежить від його дихання. Азула знала, наскільки вони праві. Не відриваючи, як корабель безпечно прямує до берега, а гігантська змія знову підіймається з води і принцеса готувалася до схоплення.
Зараз, вона цілком могла використовувати другий і навіть третій вибух, щоб знову оглушити монстра і виграти досить часу для своїх людей. Але тепер їй було мало чого. Такі монстри просто не повинні були існувати у світі неймовірно вразливих людей. Дівчина вважала саме так.
А тим часом Унагі, здається, вже не вибухав. Його голова з оглушливим звуком вирвалася із-під води. Вода, яка падає з його тіла, скидалася внизу на невеликі хвилі. Його інтерес до корабля і людей на ньому був повністю загублений, тепер він дивився тільки туди, звідки прилетів напівпрозорий промінь.
Азула мимовільно поїдалася, а очі створіння були справді грізні й наповнені люттю тварин. Тепер вона могла розглянути його ще краще, ніж раніше. У Внагі були яскраві, майже світяться на денному світлі, зелені очі, а в роті лякається велика кількість гострих зубів. На голові змій був той плавець, який дозволив їм дізнатися про його появу. Трохи позаду голови, там, де починалася шия, були чотири яскраво-жові вертикальні смуги, ймовірно, це були його зовнішні органи. Два довгих вуса, на яких міг вивиснути навіть дорослий чоловік, лише доповнили цю страхітливу картину.
Вона все ще відновлювала дихання, не роблячи жодних дій, коли велике змія знову зігнулося. З жахливою груцією істота ринулася в її сторону.
Глибоко вдихнувши, Азула розвернулась у підлогу оберту і виставила праву руку вперед. Чомусь саме зараз їй пригадалася рядок з "Любов серед Драконів" Театральної постановки, яку вона так любила.
- Я імператриця драконів, а ти лише жалюгідний дух води! Не стій на моєму шляху!
Її голова злегка нахилилася вперед, посилаючи другий, куди менш потужний промінь ци в бік наближення монстра. Водночас, її руки зробили кілька розмашистих кругових рухів. З’єднавши край ладанонею перед собою, Азула випустив велетенські розміри й потужність блискавиці, яка з електричним звуком майже миттєво пролетіла по повітря і вразила верхню частину тіла монстра.
На відміну від вибуху, який запущений скоріше для того, щоб виграти час, блискавка була майже межі мрій будь-якого з тих небагатьох магів, що їй володів. Створення подвійної блискавки. Цей незвичайний прийом, який Азула змогла освоїти під час свого плавання. У декілька разів більш руйнівний і водночас вдвічі небезпечніший, ніж людина має. Навик, який вимагав неймовірного уміння і контролю власної ци. Азула дуже пишалася тим, що змогла створити і освоїти щось подібне.
Переможна усмішка пробігла по обличчю дівчини. Сила її атаки виявилася досить. Заряд двоєної блискавки вдарив прямо у розкриту пащу монстра, яка вже була готова вивергнути сильний потік води. Він був досить близько, тому потужність поразивала його блискавки була майже такою ж, як на виході. Пройшовши по всій пащі Унагі та всьому тілу над водою, блискавка вичерпала свою силу. Але змія вже була переможена. Його величезний тулуб розвалився на воду і лише підроги в судомах, не намагаючись знову піднятися.
Зробивши ще один маленький крок, Азула на всяк випадок запустила вниз кілька звичайних блискавиць. Бачачи, що це не робить на швидко занурюваючій у воду істота ніякого ефекту, вона з досить посмішкою плюхнулася на траву.
« Цікаво, чи дістався дістати його з-під води?» - пронеслось в її голові. - « Це не дракон, як у дядька. Але переможець морського змія теж непогано звучить! "