Прокинувшись наступного ранку, Зуко обережно встав з ліжка і накинув одяг також тихо вийшов зі своєї каюти. Юі все ще мирно спала на тому самому місці, де її вчора звалила втома — у нього на ліжку.
Вийшовши на палубу і кивнувши людей, Зуко підійшов до лівого борту й з радістю вдихнув свіже повітря. Вчорашня синхронізація дала йому куди більше, ніж він міг очікувати. По-перше, тепер він був повністю впевнений у словах принцеси, ніяких підступних планів і акторської гри, які до останнього підозрював Зуко. Дівчина справді потрапила в ситуацію, яку не всі зможуть пережити зі спокійним обличчям.
Історія, в якій просто не могла бути неправдивої інформації, оскільки Зуко буквально бачив минуле і виглядав досить насичено.
Все почалося ще за півроку до його приїзду сюди. Того дня Юна принцеса оголосила, що її майбутнім чоловіком стане один Ганн, син Хорнуна - голова родини риболовлі та морських добутків. Ганн був прибудований до війська і призначений на високе місце, хоча не мав особливих здібностей.
Трохи пізніше з цим Ханном зустрілася і Юї.
Найприємніший юнак, якому була цікава лише дочка вождя, але ніяк не вона сама. Так було і з Юі, а через кілька днів ця думка не змінилася. Однак дівчина покірно прийняла свою долю, переживши лише пару особистих істерик та покладаючись тільки на свого слугу — стару бабку, що провела з нею все життя.
І ось, коли до весілля Ханна та Юї залишалося не так багато часу, як грім серед ясного неба з’явився він — Спадкоємний принц Народу Огня, який веде свій величезний флот на узбережжя крижаного міста.
Зуко знав і сам, але його подив був досить цікавий.
Її паніка при новини про майбутній флот.
Її занепокоєння за батька та інших жителів.
Її прихований страх під час першого зустрічі.
І поступове прийняття її того факту, люди вогню загалом те мало чим відрізняються від її співвітчизників.
Потім, коли водяний гігант тремтів по місту і дівчина відчувала в ньому велику частину себе.
І нарешті шок і розпач, коли батько віддав їй свій останній наказ.
Те, що, однак дійсно цікавило принца вогню, так це той факт що їх симпатія все ж була взаємною. Коли Зуко побачив ситуацію з обох боків і навіть зі сторони спостерігача, він був майже впевнений, що їхні стосунки ймовірно склалися б і без будь-якого втручання. Проте час піднімав і Арнук, хоча й не був упевнений, що вона буквально примусила свою доньку прискорити події. Тому дівчина боялася, що її почуття будуть просто нецікавими.
Другий важливий момент — це те, наскільки сильним був дух Місяця Туї.
Для цього світу стало очевидним, що сила магів води безпосередньо залежить від Місяця. Коли Місяць у небі, їхня сила зростала з максимальним значенням в ніч повного місяця. А ось день, коли нічне світила не спостерігається, сила їх магії сильно падає.
Звичайно, немає прямого зв’язку між рухом планети, її супутника і силою магії води. Адже сама Місяць перебуває в небі і вночі та вдень, його рух такий самий безперервний, як у планети й головного світила.
Її світло також є відбиттям світла Сонця, шляхом і трохи зміненим. А саме світло не мало жодного впливу на магію. У цьому було легко переконатися, посадивши мага вогню в темне приміщення, його сила залишалася незмінною, але при цьому чарівники відчували себе куди краще, якщо на вулиці світило яскраве сонце, і вони могли опинитися під його променями. Це була така ж суперечність, як і комета Созіна, що сама по собі не могла посилити магів вогню, оскільки вони були набагато холоднішими та холоднішими від Сонця.
Зуко ще й сам не міг зрозуміти, що енергія має такий вплив на магію і чому маги землі та повітря таких усилів ніколи не з’являються. Але тепер він відчував, що на короткий крок і все ж наблизився до цього питання. Під час « другого народження » принцеси Юї, дух Місяця буквально залишив в ній частину себе. І ця частина до цих пір була в дівчині, що Зуко відчув у той же момент, як вперше її торкнувся. Крім того, що частина духу Туї допомогла зберегти її життя, вона також дала їй найважливішу здатність Місяця. Точніше, що цей величезний шматок каменю приписували. Юї мала здатність всилювати магію води. Тільки на відміну від своєї « старшої колегії» в небі, для цього потрібні були спеціальні умови, які можна було б виявити лише тоді, коли свідомо їх шукати. Що Зуко і зробив, розкривши інтерес його момент.
Достатньо було лише доторкнутися дівчини, після чого « прийняти» її силу. Відразу після цього Зуко відчув себе так, як будь-який маг води міг відчувати себе лише в день повного місяця. Навіть не маючи будь-якої майстерності в новому для себе стихії, принц вогню відчував, наскільки зросла його чиста міць.
- Кхм...принц Зуко!
Відчувши його власні думки, поруч пролунав обережний голос одного з капітанів.
- У чому справа? - Принц повільно розгорнув голову в його сторону.
- При його погляді капітан схилив голову, простягаючи два маленьких сувої. - Лист від командуючого Джао і радника Пакку.
Коли Зуко взяв два сувої, то з усмішкою кивнув кожен із них і уважно прочитав.
- Ти, принеси мені перо і чорнила - найближчий солдат швидко кивнув і втік з палуби. - Капітан, будьте готові знятися з якоря.
Зуко з ухмилкою кинув погляд вдале, де лежало крижане місто.
- Пора привітати моїх нових підданих!