Приблизно через пів години Зуко отримав донесення, що люди води здається закінчили розмову між собою і готові продовжити переговори. З легким подихом вставши з ліжка, він разом із Мей швидко поправив одяг і кивнув Корі та Місу, вийшов зі своєї каюти. Коли він вийшов на палубу, то відразу попрямував до тих людей, які сиділи в воді, щоб оцінити атмосферу і дійти висновку, що загальна атмосфера напруженості майже зникла, поступившись практичною настороженістю, яка безсумнівно була хорошим знаком. Підійшовши до місця, де він сидів і раніше, Зуко кивнув у сторону Арнука та його радника.
- Сподіваюся, я не змусив вас чекати, друже мій, - одночасно з керівником, він сів. - Отже, ви подумали про мою пропозицію?
- Звичайно, друже мій, Арнук так само злегка нахилив голову в його бік. - Ви дали нам більше ніж достатньо часу на роздуми, і я, як раніше, надіюсь на мир між нашими народами, навіть якщо він означатиме війну з Царством Землі.
- Чудово! - Зуко швидко плескнув у долоні. - Отже ми можемо переходити до справи, бачу, що карту вам вже принесли.
Акуратно піднявши полотно, Зуко перемістив його так, щоб карта була рівно посередині між ним і провідником племені води.
- Так, ваші люди були дуже ввічливі, - кивнув Арнук, злегка віддавшись вперед. - Що ж, для початку було непогано дізнатися, які землі ваша високість пропонує моєму народу...
- Провінція Юй, - Зуко впевнено обвів пальцем певної ділянки на карті. - Протягом багатьох років там велися активні бойові дії, тому корінне населення майже зникло, або втікали до Басі Се та Омашу. Але землі та ліси нікуди не ділися, це чудова територія і вона достатньо простора, щоб ваш народ міг розмножуватися й множитися, збільшуючи своє населення.
- Дозвольте дізнатися, - обережно посміхнувся Арнук. - Що зупиняє вас від того, щоб забрати таку прекрасну землю собі? Якщо я правильно зрозумів вашу карту, це все ще не колонія Народу Огня ...
- Ви праві, формально це земля Царства Землі, - посміхнувся Зуко. - Обмеження людських ресурсів, вона не дає нам робити все що ми хочемо. Війна все ще йде, і тому чоловіки не можуть повернутися додому та почати обробляти землю, будувати ліси й працювати в копальнях. На моїх рідних островах може і вистачає людей, але навіть у довгозаселених колоніях земляні наділи, обіцяні солдатам, майже завжди пустують.
- Ось як, Арнук думав почухав підборіддя. - З іншого боку, люди мого племені з великим ентузіазмом обробляли б простій землі поки йде підготовка до переселення в новий Агне Кель...
- Звичайно, - посміхнувся Зуко. - На території наших колоній ще достатньо місця, щоб розмістити ваш народ. Вони зможуть пристосуватися до нових обставин, засвоїти багато корисних знань і навчитися їх застосовувати. За цей час маги землі та води зведуть «фундамент», навколо якого ваш народ відбудує своє місто, а за ним і багато інших...я радився зі багатьма людьми перед поїздкою сюди, вождь Арнук, все це можна провернути менше ніж за півроку.
- Технологія і магія творять чудеса, принц Зуко, - кивнув Арнук. - Хоча й вони не всесильні, адже потрібні багато років перш ніж така ідея буде корисною...
- Ви безсумнівно праві, - згідно кивнув Зуко. - Але нічого не поробити, речі такого масштабу не відбуваються швидко. І все ж, перспективи такої співпраці, якщо не сказати об'єднання... вони не можуть не поражати, вірно?
- Так, Арнук кивнув у відповідь. - Чесно кажучи, принц Зуко, нехай багато деталей нашої угоди ми ще навіть не торкалися, я майже впевнений, що ми зможемо знайти між собою компроміси і врешті-решт це було б укладено...
- Но? - Зуко злегка подався вперед. - Є ж якесь "але"!
- Є, - зітхнувши кивнув Арнук. - І ім'я йому Аватар... повірений, ви і так чудово знаєте, що не стільки давно він повідомив весь світ про своє повернення. Моє плем'я знаходиться в повній ізоляції, але ви інша справа ...принц Зуко, мій друг, чи можливий наш союз у принципі, враховуючи його повернення?
Приступний погляд двох людей не сходив з Зуко, який у свою чергу незспішно випив зі своєї чашки з чаєм і тихо посміхнувся.
- Повірте, мій друг, якби я боявся Аватара, то мене б тут просто не було, - він ще раз відпив і повернув чашку на стіл. - Мої люди вже стикалися з ним, тому я маю деяку інформацію, яку поспішаю з вами і поділитися...
Зуко повернувся до звичного становища, випростаючись у попереку перед тим, як продовжити.
- Якщо говорити коротко, то зараз молодому Аватарару близько чотирнадцяти років, він з роду повітряних Кочівників і поки володіє лише своєю рідною стихією — завоюванням повітря. Але якщо говорити трохи більше, то це всього лиш маленький хлопчик, який не розуміє того, що відбувається у світі і що відбувалося з цим світом протягом останніх ста років. Як кочівник і монах, він абсолютний пацифіст.
- Але, дозвольте мені зауважити, - обережно почав Арнук. - Що таким він буде не завжди. Рано чи пізно, але він подорослішає і швидше за все знайде тих, хто переконає його в своїй правді...
- Якщо мені буде дозволено...
Два мовчазних кивки і Пакку також приєднався до розмови.
- Я так само хочу зауважити, що кожен Аватара має сильний зв'язок зі своїм попередником, а останній відомий Аватар - Року був запеклим ворогом усіх війн, як і Аватири до нього...
- Все це точно, - Зуко посміхнувся. - Та все ж, ви дещо забули. Аватар не тільки маленький, нічого не розуміє хлопчик. Він також і просто людина... о, бачу, ви швидко мене зрозуміли. Все вірно, найпростіший спосіб зупинити Аватара - вбити його, коли він ще слабкий. Після того як ми перезапустимо цикл регенерації, то отримаємо щонайменше 10 — 15 років. Але знаєте, що найцікавіше?
- Що ж, мій друже? - Арнук знову ненавмисно подався вперед.
- Зовнішній Аватар — народився магом повітря, - з широкою посмішкою відповів Зуко. - Хто ж народиться наступний?
- Магом води! - Пакку видихнув. - Наступний Аватар народиться в нашому племені!