Після закінчення тренування з магами різних стихій, Зуко чекав поки його люди підготують транспорт і разом із Корі вирушив на захід в бік моря, разом зі невеликим загіном людей, серед яких були покорювачі землі та вогню, а також одна поводжена води зі своїм братом - єдиним немаговим у цьому маленькому похіді.
Під вечір того ж дня вони нарешті досягли мети своєї подорожі — невеличкого затеса, з якого відкривався чудовий вид на водні простори. Але найбільш вражаючим на цьому скелі був величезний кам’яний бовван, який мав досвідченого скульптора і зображала жінку середніх років у дивній одежині.
Довгі ніспаючі рукави її сукні нагадували крила птахів, а нижня частина одягу була стилізована під лускою.
Зуко і Корі відділилися від своїх супроводжуючих та підіймалися ближче, з цікавістю роздивляючись статую.
- Дивно, - тихо пробурмотіла дівчина. - Всього пару годин їзди, а я ніколи тут не була... ви знаєте хто це, принц Зуко?
- Інакше мене б тут не було, - посміхнувся він. - Це статуя Тієнхай, великий дух, який колись кохала смертного і відринула своє безсмертя вийшла за нього заміж, як людина.
- Невже вона померла через кохання? - З ледь помітним придиханням запитала Корі. - Не думала, що духи на таке здатні...
« Так вона все-таки дівчина! А я вже почав хвилюватися, що доведеться відркнути свої сексістські погляди» - про себе розсміявся Зуко.
- Не хочу тебе розчаровувати, Корі, - він відчутно зморщився. - Але духи ті ще брехуни. Навіть коли вони приймають смертну форму, то не відмовляються від справжнього безсмертя. Після смерті дух просто перерожується, так, можливо в злегка зміненій формі і займає це не одну сотню років, але що таке сотня іншого часу для безсмертного духа?
- Ось як... - трохи розчаровано простягнула дівчина, проте швидко прийшла в себе. - Принц Зуко, ви питали мене про фестиваль, це і є те місце?
- Абсолютно вірно, - підтвердив він. - До початку війни кочовики проводили тут особливу церемонію кожного року. Я знайшов інформацію про це по чистій випадковості, але вирішив копнути в причину зародження всього цього і ось що дізнався.
Зуко, вислухавши очі і переконавшись, що Корі уважно ловить кожне його слово, майже усміхнувся і відразу продовжив:
Так, колись давно Аватара Янґчен жив поблизу цих місцевостей два могутні духи. Один з них присвячений цій статуї. Коли Тіенхай зробила себе смертним і трохи пізніше, за мірками духів звичайно вирушила на нове коло, її друг — генерал Старе Залізнзо, прийшов у справжню лють і збирався зрівняти всі найближчі поселення зі землею. Але втрутився тодішній Аватар і їй якось вдалося його задобрити та вгамувати. Кажуть, що безсилі методи не обійнялися, але хроніки про це замовчують.
- То ми тут заради цього духу?
- Саме так! - Кивнув Зуко. - Якщо я все правильно зрозумів, то Генерал Старе Залізнзо досі живе десь поблизу.
- Ви згадували, що добре пестити з духами, - обережно початку Корі. - Але що ви хочете від нього домогтися?
- О, це найцікавіше, - підмигнув Зуко. - Я планую підкорити його собі!
- Підкоряти великого духу? - Очі дівчини закругились від подиву. - Принц Зуко ...простіть за зухвалість, можете мене покарати, якщо вам буде завгодно! Але ви впевнені, що не робите дурниць?
- Був би Мунг зараз тут, він б тебе безумовно нагородив, - несподівано для дівчини голосно розсміявся Зуко. - Так, в певному розумінні це та ще дурниця, Корі. Але я все одно продовжу. Як я вже казав, духи бувають світлі, темні і нейтральні. І не дивно, що найбруднішим для людей є нейтральний нейтралітет. Адже вони повністю незалежні і можуть використовувати свою силу як свої духовні душі в будь - якому разі. Скажу більше, більшість дійсно сильні духи нейтральні. Темні або Світлі духи - це зазвичай будь-яка дрібниця, яка піддалася впливу і порушувала свій внутрішній баланс, ставши або аморфними світлими, або занадто агресивними темними...
- Принц Зуко, з ваших слів слідує, що цей Генерал належить до нейтральних духів? - Обережно припустила дівчину. - Але це означає, що він найнебезпечніший!
- Звичайно, дух, якого я хочу зустріти нейтралін, як і кожен великий, - підтвердив Зуко. - Але ж я вже казав, він хотів перебити багато народу, в маєток за свою подругу. Що б там не зробила Янґчен, злоба духу нікуди не подужає.
- Вибачте, пане, дівчина похитала головою. - Але я не розумію. Як це допоможе вам підкоритися йому? Він буде темним, а отже набагато агресивнішим!
- Розумієш, Корі, - посміхнувся Зуко. - Я знаю тебе не досить добре, щоб розкривати деякі карти, тому просто скажу, що я знаю одного...ну його чоловіком, який мені з цим допоможе і більше того, він зараз тут. Тепер тільки одне питання. Коли я буду « розмовляти » з духом, він може напасти і спробувати вбити мене. Ти і твої люди повинні будуть захищати мене за допомогою магії землі. Я можу на тебе розраховувати, Корі Морішато?
- Д-да! - Через короткий час дівчина несподівано впала перед ним на одне коліно. - Я, мої брати і кожен маг землі зробимо все щоб захистити вас, принц Зуко. Ви можете на мене розраховувати!
- Ось і добре, - посміхнувся Зуко, розвернувшись в сторону статуї. - Іди до мого картжу, нехай будуть готові, але нічого не роблять, поки я наказую.
Дочекавшись, поки дівчина встане з землі і відійде на якусь відстань, Зуко глибоко вдихнув і розвів руки в сторони, починаючи швидкі кругові рухи, на кінчику пальців правої руки зашукали сині розряди, які швидко окутали все його тіло, слідуючи рухами рук. Ні на секунду не втрачаючи концентрації, Зуко різко витягнув руку з витягнутими пальцями, з яких і зірвалася величезна синя блискавиця, умог знищивши статую перед ним та загорнула в вечірньому небі, зникнувши також швидко, як і з'явилась. Кілька секунд поспостерігавши за тим, як уламки статуї розсипаються по землі, Зуко уважно оглянув околиці і його погляд зупинився на тому, що він і очікував незабаром побачити. За багато метрів перед кам’янистою податкою, на якій колись висіла статуя жінки, з води було видно величезну голову — розміром із кілька дорослих людей. Генерал Старе Залізнзо відгукнувся на його заклик.
