Увечері того ж дня кораблі нарешті прибули в порт, що на північно-західному узбережжі колишньої території Царства Землі. Уся західна частина Царства на землі належала народу Огня вже дуже довго і навіть відступлення Айро та його війська не дозволили, щоб відійдуть настільки далеко.
Коли корабель скинув трап, маги з королівської картежі втекли вниз у дві ровні шеренги.
Зуко разом з Азулою, яка прямувала до нього, повільно спливав на берег і відразу ж поспішав пухлий чоловік із бакенбардами та невеличкою борідкою в традиційному вбранні народу Огня. Позаду нього йшла молода дівчина, приблизно того ж віку як Зуко з Азулою. Її одяг трохи відрізнявся від одягу батька. Особливо вдивлялось у очі, що на землі було зелене світло для зеленого кольору — штани та короткий спідницю, тоді як верхня спинка, взуття, рукавички і стрічки були пофарбовані традиційним червоним кольором.
« Привіт, колонії» - про себе посміхнувся Зуко.
- Спадковий принц Зуко, - чоловік разом з дівчиною схилився в глибокомуклоні. - Принцеса Азула. Для нас велика честь вітати дітей Господаря Огня в найдавнішій колонії нашого народу. Я губернатор Ю Дао - Пун Морішіта. Це моя донька Корі Морішата.
Після того як Зуко дав їм знак підняти голови, він чекав на нього. Згідно з загальноприйнятою етикеткою, люди завжди говорили про вищий статус.
- Доброго дня, губернаторе, радий з вами познайомитися. Мій супутник Мей і Тай Лі, - Зуко коротко провів рукою в їх сторону. - Як ви знаєте, ми плануємо залишитися тут на досить тривалий термін. Звичайно, якщо рівень безпеки Ю Дао достачений...
- Ах, можете не хвилюватися принц Зуко, - чоловік знову схилив голову. - Жителі мого міста вірні народу Огню і Лорду Вогню незалежно від того, з якого народу вона веде свій рід. А палацові охоронці дуже пильні і не дозволять нікому підійди хоч скільки-небудь близько!
- Дуже сподіваюся, - посміхнувся Зуко. - Що ж, корабель моєї матері вже стикується, думаю, вам краще поспішати туди.
- Ох, - губернатор швидко розгорнув голову в сторону другий пристані. - Прощу мене пробачити, пане наслідний принц, мені і правда потрібно поспішати! Але я залишу вам свою доньку Корі, вона чудово знає місцеві порядки і виховалася в столичній школі, тому сподіваюся, що ви не сумуєте!
Коли Пун повернувся, то швидко попрямував до корабля, який кидав трап. Тихо посміхаючись, Зуко розвернувся в сторону дівчини, що залишилася стояти перед ним і зауваживши його погляд, знову глибоко поклонилася.
- Принц Зуко, дозвольте ще раз висловити вам свою відданість. Мою і всіх мешканців Ю Дао!
- У тебе є якась причина виражати її окремо? - Зуко посміхнувся, знову уважно розглядаючи дівчину перед собою.
"Ні, ні, вона далеко до краси моїх товаришів, але її бойовий вигляд точно щось..."
- Так, пане, дівчина нахилила голову ще нижче. - Я маг землі, як і троє моїх двоюрідних братів.
- Що? - На секунду поспішала Азула. - Ах так ...колонії, як я могла не подумати...
- Так, живучи в палаці, де чистота крові є найважливішим, важко подумати, що люди з різних націй можуть завести дітей вірно, сестричка? - Посміхнувся Зуко. - Підніми голову, Корі, у мене немає упереджень щодо того, яку стихію підкоряє людина або з якого вона роду.
- Я дуже рада дізнатися це, пане! - очі дівчини дійсно засяяли. - Жителі колоній звикли, що на островах їх не скаржаться, хоча й дозволяють все можливе уродженим мешканцям країни Огня.
- З якого ти покоління, Корі? - Зуко запитав і побачив, що дівчина не до кінця зрозуміла, уточнив. - Хто з ваших предків був тим, хто народився вже в колонії народу вогню, а не у Царстві Землі?
- Вибачте принц Зуко, я не так добре знаю родовід своєї сім'ї, але мій прадід вже точно був урожаєм колонії!
- Отже, як мінімум четверте покоління, - з посмішкою кивнув Зуко. - Можливо п'яте або навіть шосте. Якщо мені не змінить пам'ять, остання спроба повстання в Ю Дао була під час останньої стадії війни з Північним Племенем Води, тобто понад 80 років тому.
- Абсолютно вірно, принц Зуко, - дівчина знову нахилила голову. - З того часу багато чого змінилося, моя сім'я займається управлінням міста практично з моменту його заснування, і я можу вас запевнити, що кожен житель є вірним підданим народу Огня!
- Це я і хотів почути, - посміхнувся Зуко. - А тепер підніми мене, Корі.
- Пане? - Дівчина підняла на нього недоумкуватий погляд.
- Магія землі, - знову посміхнувся Зуко. - Підніми мене вище, складай стовп або платформу.
- Слухаюсь!
Вона викинулася, простягла руки вперед ладонами вгору і різко підняла їх, поставивши камінь, з якого була зроблена пристань, кинеться догори. Навколо Зуко утворився рівне коло, яке швидко перетворилося на кам’яний стовп і піднімало його все вище й нижче. Стражі на пристані сміялись в його сторону, але Азула коротко жестом зупинила їх від будь-яких дій, з цікавістю дивлячись на свого брата.
Коли Зуко опинився приблизно за 15 метрів над землею, дівчина опустила руки і кам’яний стовп.
- Цього достатньо, принц Зуко?
Так, тут звідси вид куди краще, - посміхнувся Зуко, глянувши вниз, після чого розтрощив плечі і кинув свій погляд вдале.
« Ця дівчина майстер магії землі в такому юному віці? Непогано, дуже непогано, було б набагато нудніше, опинившись вона середнім магом, здатним тільки кидатися шпильками, а так, відкривається простор для маневрів ...."
Посміхаючись самому собі, Зуко ступив вперед і пролетів вниз кілька метрів, створив яскраве синє полум'я зі своїх ніг, акуратно приземлившись біля Азули.
- Зуко знову широко посміхнувся. - Бачу, наша мама вже зійшла на берег і нарешті поїхала до Ю Дао!