***
Через кілька хвилин після появи дивного хлопчика, Трійця стояла в центрі розколоного льодовика, брат разом з сестрою із опалою дивилися на небаченого раніше звіра, поки їх новий знайомий зі співанням прасував його по голові.
- Значить тебе звуть Аанг, ти маг повітря, а це твій літаючий зубр? - Сокка впер погляд у лисого хлопця перед собою. - Я нічого не забув?
- Ага, - з посмішкою кивнув Аанг. - Його звуть Аппа, ми з ним багато пройшли!
- Велетенські промені світла, що літають від зубів та магів повітря, здається я перегрівся на сонці, - махнувши рукою, Сокка розвернувся і попрямував в бік криги. - Піду додому, там все як у людей...
Коли він дійшов до краю, то повільно підняв погляд і також озирнувся в околиці, які репрезентували тільки воду й лідину.
- Якщо хочете, ми з Аппою можемо підвезти, — обережно запропонував Аанг, крадькома поглядаючи на Катару.
Оскільки вони не мали вибору, брат і сестра обережно залізли через хвилину на велику зубру - льотну голову.
- Аппа, хіп-хип!
Зубр нехотячи піднявся на чотири лапи і помахнув хвостом, викликав пориви вітру під собою та навколо. Однак замість того щоб злетіти, зубр підскочив високо і приземлився на воду впевнено плив уперед.
- Літаючий да? - Не приховуючи сарказму посміхнувся Сокка, тримаючись за край сідла.
- Аппа просто втомився, - безтурботно посміхнувся аанг. - Він трохи відпочине, і ми змимо вгору, ось побачите!
Знаючи лише приблизний напрямок руху, щоб дістатися до села, триніца втихомирилась і проклала свій шлях у тиші.
Нарешті Катара побачила знайомі силуети. Після довгої подорожі вони швидко плакали з зубра, який дійсно полетів під кінець їхнього шляху і дуже спростили завдання. Вирішивши, що тепер не час для розмов, люди села проводили Аанга до однієї з юрт і тільки ступивши на її поріг, хлопчина впав від втоми й заснув.
***
- Аанг... Аанг! ...Ти повинен...знай я ...
Тихий голос кликав його, однак він ніяк не міг розібрати, що саме він говорить.
- ...Должен...Ні в якому разі.
У голові відчувалися нотки відчаю, але молодий маг повітря все ще не міг розібрати більшість слів. Раптом перед очима його землянки були багато картин і Аанг випадково поплескав, усвідомлюючи, що тіло не таке вже й легке. Наступним мигцем перед ним став чоловік, який не знав нікого.
- Аватар Року? - Невпевнено пробурмотів Аанг і образ відразу став набагато чіткішим. - У мене таке відчуття, що я вас знаю...
Те, що він побачив перед собою, стало для нього справжнім підбадьоренням. Аанґ бачив високого чоловіка у вбранні народу Огня з золотим прикрасою в довгих сивих волосах.
- Нарешті-то, - спокійний голос Року миттєво захопив увагу хлопчика. - Радий тебе бачити, Аанг. Я вже боявся, що не зможу до тебе доторкатися.
- Аватар Року! Ви моє попереднє втілення! - Раптом осеніло Аанга. - Ось звідки я вас знаю!
- Абсолютно вірно, - спокійно кивнув Року. - Шкода, що тягар аватара впав на тебе саме так, Аанг. Але тепер аватар потрібен світові більше, ніж будь - коли раніше!
- Що? - Здивований перепитав Аанг. - Невже ви говорите про те, чого боялися монахи?
- Так, молодий Аватар, зітхнув Року. - Твої наставники передбачили майбутню катастрофу і оголосили, що ти Аватар, не чекаючи твого шістнадцять років, як було наказано.
- Невже... - Страшна думка огорнула Аангу. - Невже все через те, що я тоді втік?
- Ні, Року похитав головою. - Тільки через те, що ти втік, ти залишився живий і ще можеш все виправити.
- Що? Що я маю робити? - Аанг скрикнув у паніці.
- Ти провів у льодах майже сто років, Аанг, - спокійно почав Року, тому очі мага повітря за округли. - Так, може тобі здалося, що минуло лише кілька днів, але у світі багато чого змінилося. У той рік, коли ти втік від ченців, Господар Огня Созин розв'язав війну і напав на кожен храм Повітряних Кочевників, щоб знайти тебе й вбити наступного Аватара.
- Він напав на монахів? - Перелякано перепитав Аанг. - Але як же мої друзі...Гіяце ...
- Вибач Аанг, але вони всі мертві, - зітхнув Року. - Ти останній маг повітря, який залишився в живих.
- Цього... цього не може бути, - тихо пробурмотів Аанг, відчуваючи, як його ноги підкаяються. - Як же так...
- Мені шкода, що ти дізнаєшся про це ось так, - знову зітхнув Року. - Але війна все ще йде, Аанг і твоя місія, як аватар, її зупинити!
- Припинити війну? Але я навіть не оволодів якоюсь стихією крім повітря!
- Влади над стихією даються роками дисципліни і тренування, - Року похитав головою. - Але кожен наступний Аватар несе в собі всі попередні втілення, а отже, якщо світ приречений вижити, то ти опануєш чотири вірші у найкоротші часи після чого зможеш кинути виклик Господареві Огня і своєму запеклому ворогу!
- Заклятого ворога? - Здивований перепитав Аанг. - Я не розумію, про що ви, Аватар Року!
- Ти ще не відчув? - У минулому аватара затьмарилась. - Майже сімнадцять років тому у світі з'явився той, хто хоче покласти край балансу, який повинен зберігати Аватар. Мій правнук -Зуко. Він об’єднався з великим духом темряви та хаосу, який можна порівняти до сили Аватара!
- Силий аватара? Чи він також може підкорити усі чотири вірші?
- Ні, Року похитав головою. - Інші вірші йому не доступні, але він старший і куди досвідченіший за тебе, Аанг. Він може вільно входити у світ духів і навіть служити містом, пропускаючи дух померлих людей та духовних створінь. Як і ти, він був майстром своєї поезії. Отже, вам слід скористатися досвідом минулих втілень, вивчати всі чотири вірші і якомога швидше покласти край війні. Якщо люди з вогню переможуть, то ви чи ваші майбутні втілення не зможуть відновити баланс!