- Терпіти не можу висоту, - поморщився Мунг, ретельно незважаючи вниз. - На мені так люди створені для землі...
Генерале, вам потрібно пройти наше навчання - посміхнувся Вашр, спокійно стоячи біля краю гондоли. - Там швидко навчають від таких відмовок!
- Дерзить чоловіка вище за вас по званні? - Оскалився Мунг. - Обережно, ця дорога не вічна!
- Так як я можу, просто запропонував, - знову посміхнувся Вашр.
"Які активні..." - похитав головою Зуко, дивлячись на кип'ячу воду над якою зараз проїхала їх гондола. — Ну, добре, заспівай і чудово!»
Вони використовували один шлях, який можна було добратися до в’язниці Кіплячої скелі посеред гарячого вулканічного озера. Усі дві паралельні гілки канатної дороги були на кожній гондолі. Зазвичай гондола має бути біля в’язниці, а друга — коло скелі на іншому боці киплячого озера. Одна з гондол вже овернулася туди-ревертно, доставивши першу партію солдатів, які цього разу були призначені його охороною. Зуко і його найближчі підлеглі їхали вже в другий. Після наступних рейсів залишилися люди, серед яких була Місу та її брат, за якими ще стежили кілька чоловіків.
Після того як Рафу повернув своє обличчя, Зуко провів ще кілька днів у Хіра’а і залишив двох людей з північного племені в місті, тоді як сам вирушив разом зі своїми іншими людьми до сусідства. Логіка була проста, хоч Місу раніше і дала клятву, що буде слідувати за ним до своєї смерті якщо йому вдасться повернути обличчя її братові, але слова залишалися словами, Зуко волів оцінювати дії.
Тому для нього той факт, що ці двоє повернулися до Ісуса у призначений час, хоча вони мали більше грошей і часу на те, щоб спокійно втекти. Звичайно, відданість Місу мала перевіритись у більш екстремальних умовах, але спочатку вона була вкрай задоволена.
До того ж несподіване відкриття стало для нього настільки важливим, наскільки змінилося його ставлення до солдатів. Якщо колись їхня покора і вірність були головним чином забезпечені його походженням та авторитетом діда, то тепер він здобув явну владу. Звичайно, перед фараоновою владою на землі йому було дуже далеко, але ще до Божого царя не залишалося так багато. Зуко і сам не міг передбачити, який вплив матиме на його людей той факт, що він викликав у себе могутній дух. Люди не бачили першої частини їхньої розмови, а тому його друга частина і виявилася для них настільки дивовижною. Цей випадок і його наслідки змусили Зуко серйозно задуматися над тим, як це можна використати в майбутньому, хоча він розумів необхідність бути обережним у подібних справах.
Незважаючи на те, що його дідусь і прадіда прагнули повністю зосередитися на своїх руках, місцеві священики, якими були мудреці Огня, все ще залишалися невід’ємною частиною їхньої влади. У не такому вже далекому минулому, парочки посухи вистачило для того, щоб вся країна вважала Господаря Огню Зоря негідним, а його брата-бастарда обранцем духів, який і повинен зайняти трон. Але це не було легко зрозуміти, адже Мудреці Огня підкріпили цю думку. Звичайно, в наші часи влада Мудреців Огню була набагато меншою. Але не варто недооцінювати вплив їхніх слів на простих людей.
Невеликий поштовх під ногами змусив Зуко відірватися від своїх думок і нарешті повернутися до реальності, їх гондола прибула на місце. Маленький майданчик по периметру якого будували воїни з його загону, які прибули сюди на першій гондолі. Прямо посередині майданчика стояв чоловік середніх років з довгим волоссям, що досягали його плечей. На його голові була пов’язка, а лоб прикривав прикрасою три язики полум'я, яке видавала його високе становище. Це був Варден, також відомий як начальник в’язниці Кипляча Скала.
Позаду нього стояло двоє охоронців, форми яких вказували на приналежність до тюремної охорони. А поряд стояла та, кого Зуко був радий бачити найбільше — Мей, яка не змінювала себе, була сама правильна. Досконало вивірений уклон і нахил голови, за якими, як чудово знав Зуко, майже завжди приховувалась банальна нудьга, оскільки використовувала їх дівчина в основному на різних зустрічах та видях, куди її без втоми тягав батько.
- Принц Зуко! - Не розгинаючись вклоні, голосно сказав Варден і дочекавшись легкого руху долоні Зуко, нарешті підняв голову. - Це честь привітати вас у найкращій в'язниці народу Огня! Ми тільки сьогодні отримали звістку про ваш приїзд, тому не всі продукти, які ми попросили встигли прийти і вашу вечерю...
- Не варто, - з посмішкою перервав його Зуко. - Я тут лише на одну ніч і не такий повіреда, як ви могли порахувати.
- Що ви, я зовсім не це мав на увазі! – знову схилив голову Варден. - Якщо дозволите, я б хотів представити вам мою племінницю, вона тільки недавно...
- Боюся, що ми вже знайомі - посміхнувся Зуко. - Мей, невже наша дружба настільки незначна, що ти не розповіла про неї своєму дядькові? Я не можу закрити очі на подібне!
- Принц Зуко! - Варден несподівано впав на коліна. - Я прошу вибачення за свою племінницю, впевнений, вона розповідала мені, але я по своїй дурості про це забув. Якщо хто і винен, то ...
- Дядя! - Мей похитала головою, всміхаючись обнімаючи маленького Зуко. - Твоя єдина помилка в тому, що ти не знав про жахливе почуття гумору принца Зуко.
- Эй! Це вже другий вияв неповаги до члену династії! - Дуже посміхнувся Зуко, поклавши руки на спину дівчини. - Мей, як твій принц, я приготую тебе до другої серії обіймів, вступає у силу з цього моменту!
- Рада тебе бачити, - шепнула Мей, коли Зуко ще міцніше притиснув її до себе. - А ти став вищим!
- Ти теж... не стоїш на місці! - Зуко посміхнувся, запрацювавши легкий тичок в животі. - І як би я не був радий тобі бачити, але треба дещо обговорити наодинці... і скажи вже встати з колін своєму дядькові, я себе ніяково відчуваю!