Мінато і Узумакі Кушина все ж покинули золоті покої.
Тільки - но за ними зомкнулася двері, Кушіна вже не в стані стриматись і безумно ридала на плечі свого чоловіка.
Наруто з болем дивився на матір. Йому й самому було не по собі. Думка про те, що дідусь третій, якого любила і читала вся село, сьогодні добровільно піде з життя ... такий немислимим, своєрідним способом... Ця думка передала Наруто диханням.
Натомість Мінато зберігав спокій. Він подивився на Сарутобі Асуму та Нара Шікаку.
— Ваша черга.
Асума і Шікаку кивнули. Разом з Шімурою Ішшіном вони штовхнули масивну золоту двері і увійшли всередину.
Наруто підійшов до Шикамара.
- А ти чого не йдеш?
Шикамару похитав головою.
- Нам не можна. Тільки їм трьом... Вони представляють більшість кланів Сарутобі, Шимура і Нару.
Наруто кивнув, хоча й не повністю розумів значення цих слів. Неподалік від нього Хіната стояла з погаслим поглядом.
А поодаль, за спинами дорослих, товпилася і молодь: Боруто, Сарада, староста Суміре, Шікадай та навіть Кавакі, якому ще тільки треба стати тим, ким він став.
Суміре складала руки біля грудей і беззвучно молилася, дивлячись на золоті двері. Зрештою, вона з тривогою у голосі запитала:
— Боруто... Як думаєш, дідусь третій ... Він і справді помре сьогодні?
Боруто подразнiвно з'їднив волосся.
- Звідки мені знати? Такі речі... Такі речі...
Метуки, штучно створений син Орочимару, перекладав погляд з Боруто на далекі двері. Будучи створеним, а не народженим, він сприймав світ відірвано, його почуття були блідою тінню емоцій звичайних людей.
Але все ж...
Хоч би якою слабкою була його здатність співчувати, Орочимара, свого творця Міцукі вважав зразком для наслідування. Раніше він ніколи не бачив у ньому і на слабкості.
Але сьогодні...
Сьогодні Орочимару, якого він вважав своїм батьком, той самий Орочіма, що завжди з холодною байдужістю дивився на світ... Вперше на його обличчі промайнуло *** вираз.
Саме тому, що він був Міцукі, дитина Орочимару, він безпомилково відчував, як його народонатий, який стояв у перших рядах, дуже важко.
І все це... через Третього Хокаґе?
Що ж він був за людина?.
Міцуки занурився у свої думки.
***
У золотих юях Юя затушив цигарку в попільничці і, випростившись, окинув поглядом трьох людей.
- Я думаю, кожен з вас може говорити від обличчя свого клана. Я не помиляюся?
Сарутобі Асума і Шімура Ішшір мовчки кивнули, коли він постарів Наро Шикаку.
- Що ваші клани робитимуть після моєї смерті? — Юя поставив запитання, від якого залежали їхні життя. — Чи вони будуть вірою і правдою служити новому Хоказі? А може, вони спробують відродити стару кланову систему з попелу?
Зацарювали шалене мовчання. Троє шінобі переглянулися, не вирішуючи відповісти.
Першим підняв Асума. Він спокійно зустрів погляд Ю.
— Клани остались в минулому. Більше їх не буде. Залишиться лише прізвище.
Чи не тому він назвав свою доньку Мірою — « майбутнє» — що вірив, що вона не буде чіплятися за минуле, а пильно дивиться вперед?
Юя задовільно кивнув. Він був щиро щасливий.
— Радий чути, що ти прийшов до такого висновку, — сказав він. що думаєш ти сам.
Асума, Шікаку і Ішшін не звертали уваги.
Юя з легкою усмішкою похитав головою.
- Ті, що хочуть відродити кланову систему мають достатньо. Але я хочу, щоб ви дещо запам'ятали. Я підготувався до такого повороту. І поки я живий, я розповім вам про це.
Він недбало підтягнув голову рукою.
— Я залишив одну людину з простим прикладом: якщо кланова система почне відновлюватися, вона має право діяти на власний розсуд.
Асума, Шікаку і Ішшін замерли. Вони занадто добре знали Юя, щоб не розуміти, що « за власним бажанням » означало... Немає ніяких обмежень.
Шімура Ішшін відчайдушно хотів запитати, хто цей чоловік, але боявся, що Юя відразу його вб'є. Адже з трьох він один серйозно думав про відродження кланів. Він знав: якщо клан Шімура повернеться до своїх родин, то його вплив на Конохі постійно зростає.
Но... Він боявся. Навіть тепер, коли Юя був на порозі смерті, він не сміявся і замовився про свої плани.
Атмосфера в кімнаті стала тягарем.
— Це Шісуі і Мінато, правда? — Через мить тиші зітхнув Шікаку.
Асума та Ішшін здригнулися і різко обернулися до глави Клана Нара.
Той тільки криво посміхнувся.
- Було б безглуздо з мого боку замовкнути, чи не так?
Юя розсміявся.
- Звичайно. Хто завгодно міг не здогадатися, але тільки не ти.
Шикаку закотив очі. « Велике спасибі за таку високу оцінку моїх здібностей», — було прочитано в його погляді.
- Можете навіть спробувати їх переконати, мені все одно. Якщо вам вистачить духу схилити їх до себе і відродити клани, дійте. Але й за наслідки відповідайте самі. Ось, власне, і все, що я хотів сказати. Можете вважати це застереженням або товариською порадою, неважливо ... Шкода, звичайно... — Юя похитав головою з видом справжнього жалю. - У мене більше не буде нагоди вас налякати.
Куточок губ Шикаку дёрнувся. Ах ти ж чорт, так ти і сам розумів, що просто лякаєш нас ...
— Ладно, я все сказал. Провалюйте, кличте наступні.
Ішшір з полегшенням висихнув і відразу ж підійшов до виходу. Асума хотів щось сказати, але просто зітхнув і теж розвернувся.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt