Увійшовши всередину, Юкі та Юруру побачили Юю. Він сидів, закинувши ногу на ноги, з сигаретою в зубах і найбільш безшубашним видом. Але коли вони помітили, що до його руки підключені трубки, які ведуть до тих самих пробірок, їх першим поривом було кинутися вперед і все знищити.
— Так, спокійно, нічого так дивитися. Сідайте. І не здумуйте робити дурниць. Це моє рішення, мене ніхто не змушує. А ну-но, дайте подивитися на моїх дорогих внучат!
Юкі та Юру підштовхнули трьох дітей вперед. Юя щасливо потріпав їх по щоках, а потім зітхнув:
- Шкода, що не побачу, як ви одружитеся і своїх дітей заведете.
Юреки і Шіші мовчали.
А Онему, моргаючи великими очима, по-дитськи наївно запитала:
- Дідусю, чому ти повинен себе вбити? Хіба ти не можеш залишитися і подивитися, як я виросту?
Юя схилив голову набік, з посмішкою дивлячись на милу онуку, і м'якіше запитав:
- Оніму, а ти коли-небудь думала, що одного дня... Можеш не дізнатися свого батька?
Онем замотала головой:
- Не-а, я ніколи його не забуду.
Очі Юки, його дружини і Юру миттєво почервоніли. Шисуї похмуро мовчав.
Юя з безмежною ніжністю погладив Отему по голові.
— Кхе-кхе... — Закашлялася дівчинка і подивилася на цигарку в його руці. — Дідусю, а можеш не курити? Мама каже, що це шкідливо для здоров'я.
Юя на мить завмер, а потім з усмішкою погодився і загасив цигарку в попільничці.
Після цього він довго розмовляв з Отему, Юрекі та Шіші: навчав їх добре вчитися, заохочував бути сміливими і прагнути любові, якщо зустрінуть її, адже навіть невдачі - це спроба, яка не залишає жалю.
Зрештою Юя змінив свій погляд на Юкі та Юру.
- Насправді... Я знаю, що всі ці роки я був нікчемним батьком.
Він жестом наказав дітям повернутися до своїх батьків і продовжив:
— Я жодного разу не був на ваших батьківських зборах, постійно ходив на роботу і проводив з вами замало часу. Здебільшого мама піклувалася про вас. Я знаю, що часто, коли ви хворіли, я не міг примкнутися додому...
Юя похитав головою:
- Гаразд, зараз говорити про це вже безглуздо. Якщо ви сердитеся на мене або звинувачуєте в чомусь, я не ображаюся. Навіть навпаки... Якби ви злились, було б набагато краще. Принаймні... Вам не було б так боляче...
Юкі й Юру не стрималися і плакали.
Юя зітхнув, записав їх імена в блокнот, з тугою затримав на них погляд ще на кілька секунд, а потім зробив нарочито мимовільне обличчя і махав рукою:
- Досить. Почніть з наступних. Так, кого б покликати... Так, не будемо змушувати гостей з інших сіл чекати. Хай увійдуть четверо Каге, а то ще скажуть, що я їх не повеселив.
Але Юкі і Юру не рухалися, лише мовчки дивилися на нього крізь сльози.
— Ви що, справді збираєтеся мене відмовляти? — зітхнув Юя.
- Батько... Ты... — Повільно почав Юки.
— Не треба, — перервав його Юя, піднявши руку. - Мовчи. Благаю, мовчи. Залиш хоч щось для себе.
Юру розридалася. За нею хникала і Отему.
Юя втомився потер переноску.
— Шісуі, поведи їх, — махав він рукою. — Пішли, пішли.
Шисуї помедлив, а потім підняв голову і серйозно подивився на Юя:
- Пан Хокаґе... ви... Ви дійсно не хочете думати?
Юя похитав головою і твердо відповів:
- Я все серйозно обдумав, перш ніж прийняти це рішення. Не потрібно більше домовленостей. Дбайте про себе.
Шисуї відкрив рот, але слова застрягли в горлі. Він хотів сказати так багато, але в результаті лише мовчки взяв Юру і О'ю за руки і повернувся до виходу...
Коли Юкі та Юру опустилися зовні, вони відразу підхопили їх.
Шисуї замер у дверях і, обернувшись, подивився на пана третього Хокаґе, який знову запалив. Безпорадно зітхнувши, він звернувся до лідерів інших сіл:
- Пане Мізукаґе, пане Райказі, пан Цучінґе. Пройдіть... щоб побачитися з паном Третім Хокаґе... останнього разу...
Четверо Каге переглянулися. Сенс був надзвичайно ясний.
* (Що, серйозно?)
Рука Четвертого Райкаґе здригнулася. Він стиснув зуби і холодно фиркнув:
- Кончай цей цирк! Я не вірю, що така собака як ти здатна на самогубство!
З цими словами він першим ступив у золотий будинок. Решта Каге мовчки пішли за ним, обмінивши свої погляди.
Онохі, який сидів на плечі Дейдари (так, цей старий все ще був живий), зітхнув і наказав нести його всередину.
Терумі Мей, Четверта Мізукаґе, так і незаміжня, похитнулася, але також увійшла.
Гаара подивився на свого батька, який стояв позаду. Вона глибоко зітхнув і кинув йому:
— Идём.
— Так, — тихо відповів Гаара.
Увійшовши в будинок, Четвертий Райкаґе схрестив руки на грудях і з насмішкою утупився на Юя:
- Ну і що ти тут влаштував, Третій Хокаґе? Думаєш, ми повіримо, що ти вб'єш себе? Ха! Якщо духу вистачить, дай собі раду!
Юя, який тримав цигарку, на мить завмер, а потім з посмішкою подивився на нього:
— А ти, як я погляну, далеко поступаєшся своєму батькові. Ну що ж, якщо ти так просиш, тоді я ...
З цими словами він потягнувся до кнопочки.
Райкаґе дуже зупинявся. Він не очікував, що Юя зробить це без найменшого коливання.
На щастя, Оонокі сказав швидше: стіл злетів у повітря і не дав Юя натиснути на кнопку.
« Ви найбільше хотіли моєї смерті, — зітхнув Юя. - То чому ви тепер зупиняєтеся?
- Що це за нісенітниця ти несеш? - Проричав Райкаґе. — Така смерть... Та як ми можемо прийняти *** твою смерть?
- А що тут приймати? — хмикнув Юя. — А, я зрозумів. Моя смерть буде настільки величною, що на її фоні ваші з'являться ганебними, ось ви і заздрите.
— Хто буде заздрити тобі? — выпалил Райкаге.
Оноки дивився на Юя з все більш складним виразом обличчя.
— Ты... Ти справді все вирішив? Третій... Насправді, ти міг би ...
— А ти, старий хрич, ніяк не помреш, — перебив його Юя. - Дивовижна мета життя. Чіо, третій Райкаґе і Третій Мізукаге, твої ровесники вже давно віддали кінці.
Обличчя Онохі помрочело.
- Ти можеш бути хоч трохи ввічливішим?
- Ми стільки років були ворогами, іноді союзниками. Яка тут до біса ввічливість? — відповів Юя, підперши голову рукою.
Онокі замовк. Він подивився на трубку, під’єднану до руки Юя, важко зітхнув і більше не проколов ні слова.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt