Одним ударом Ооцукі Момошіки знищив усі безпілотники в окрузі.
Він уже було відкрив рот, щоб поглумитися над нижчими, презирливими створіннями, як раптом роздався знайоме дзижчання.
Обличчя Момошіки миттєво потемніло.
З усіх боків чорних ящиків, розставлених по периметру, вилітали всі нові і нові дрони.
« Так от що... Ці дивні ящики - нескінченне джерело?» — пробурмотів він собі під ніс.
Звичайно, джерело не було нескінченним; у кожній шухляді містилося лише кілька тисяч апаратів. Але Момошіки про це не знав.
« Хмф, ідіоти. Низькі раси завжди залишаються нижчими, - посміхнувся він. - Хіба не очевидно, що якщо ви поставите ці штуки подалі від мене, то захистили б їх від моїх атак? "
З цими словами він простягнув руку до одного з чорних ящиків. У центрі його долоні спалахнула Рінеган, активуючи технології.
Вселенське претензія!
Ящик зірвався з місця і кинувся до нього, а люди внизу кинулись розсипну.
Момошики нахмурився.
І в ту ж мить, коли він відчував тривогу, ящик вибухнув з оглушливим гуркотом.
Обличчя Момошики спотворила похмуру гримасу.
Ось що... Тепер зрозуміло, чому вони не прибрали свої ящики.
Дим від вибуху розмітала в усі боки хвиля відторгнення, і на нього з’явився непошкоджений Момошікі. Він глибоко зітхнув і, зітхнувшись, окинув околиці більш пристойним поглядом.
Ця планета не походила ні на одну з тих, що він завоїв раніше.
На інших світах також зустрічались власники різних здібностей, але тут істоти хоч і мали чакрой, чомусь не використовували її в бою.
Не хотіли?
Або ж...
Ладонь Момошіки ледь помітно здригнулася.
Чи, може, ці створіння знають про здібності Рінегана?
У цей момент на полі бою швидко прибула Хокаґе Хьюга Хіната у супроводі своєї особистої гвардії та загони Анбу.
— Хто ти? І що тобі потрібно в Конохі? - Вона суворо запитала її, дивлячись на Момошіки.
Той ковзнув по ній презирливим поглядом, а потім перевів його на сусідні її шінобі. Окрім жінки у плащі Хокаґе, всі інші були одягнені в однакову форму, а це означало...
— Ясно. Ти, мабуть, їх лідер? — Момошики ширяв високо в небі, з незворушним видом дивлячись на Хінату. — А я прибув сюди, — продовжив він негремно, з однієї простої причини... Ця планета не для вас, нікчемна смерть!
Він розчавився диким хохотом і, різко піднявши руку, знову застосував до Хіната Вселенське притягання.
Але Хіната не зрушилася ні на міліметр. Тільки її очі спалахнули чистою лазурію.
Момошики нахмурився.
— Всім, хто ранг нижче джорина! Негайно відступити! - Вона наказала Хінаті іншим шінобі.
— Но, гокаге... — Невпевнено почав один з Анбу.
- Виконати наказ! — Криговім тоном відрізав вона.
- Так! Всім, чий ранг нижче джона, відступити!
Більшість шінобі, що оточили поле бою, негайно ретинали. У результаті на місці залишилося трохи більше сотні людей, а на дахах охрестих будівель застигли, навантажено спостерігаючи за тим, що відбувається.
Їх було набагато більше.
Після реформ, проведених Юєю, система рангів у Конохі зазнала значних змін. Тепер у селі налічувалось понад тисячу 300 джонінів і більше сотні елітних Джоонінов. Кожна елітна джонін по силі майже не поступалася Казі, тому цифри були справді жахливими.
— Покласти бар'єр! — Хіната, не зводячи очей з Момошіки, голосно клопотала.
- Так! Бар’єр полум'я фіолету!
Четверо джонінів негайно почали складати печатки.
Момошики презирливо фиркнув. Якась жалюгідна форма. Невже вони думають, що зможуть його налякати?
Він недбало вкинув руку, формуючи чорний стрижень з чакри, і мітнув його у одного зі шінобі.
*Дзинь!*
Хтось, що обтягується зеленим трико з легкістю відбив ногою стрижку і, посміхаючись, прийняв бойову стоянку.
« Іди сюди, — навіть поманив він противника рукою.
Обличчя Момошики спотворилося від люті. Жалюгідний смертний посміяв виявити до нього таку неповагу!
Оцуки Кіншікі ступив вперед, закриваючи собою пана.
Момошики на мить завмер, а потім на його обличчі з’явилася сумна усмішка.
— Гмф, раз так, Киншики, він твій. Розірви його на шматки!
Кіншіки глухо сказав: « Слухайтесь», і рнувся вниз, на дивака в трико.
Але йому відразу ж наріз мітнув інший фігура в такому же зеленому костюмі і завдав нищівного удару ногою.
Кіншіки з безстрастним обличчям виставив руку для блоку ...
ББам!
Роздався глухий удар, і масивне тіло Кіншіки відвернуло в сторону.
Момошики чудово застиг, переходячи погляд на другого бійця в трико.
— Ха-ха-хо, відмінно, Лі! Захист наших товаришів - в цьому і є наша Юність! — Майто Гай показав Року Лі великий палець.
— Так, учитель Гай!
— Але й цього мало! Наша юність здатна на більше! — Він вигукнув, і його тіло окутала потужна хвиля енергії.
— Так, учитель Гай! Вісім Врат! Ворота Шока, відкрити!
Їхні аури швидко розгорялися, і вони досягли надзвичайної сили. І хоча один з них все ще був сильнішим за інший, обидва досягли рівня, що відповідає сучасній силі Кіншіки.
Той, з колишнім кам'яним виразом обличчя, дивився, як вони несуться на нього, і одним рухом витримав з пустоти масивний бойовій палиці з чакри.
— Лі! Обережніше з цією дивною зброєю! Воно може зруйнувати нашу Юність!
— Так, учитель Гай!
Шинобі, що кружляли, приклали руку до лоба. Ці двоє, без сумніву, були надзвичайно сильні. Але й диваками були не меншими. Як можна вимовляти такі речі з абсолютно серйозним обличчям?
— Здається, що у вашій негідній расі є кілька сильних особин. Момошіки зовсім не панікували. Він знову простягнув руку вперед.
Чібаку Тензей!
И... Нічого не сталося.
Момошики замер. Він знову витягнув руку.
Чібаку Тензей!
І знову тиша.
Ніби щось згадавши, він різко подивився на Хінату. І коли його погляд зустрівся з її сяючими лазурними очима ... Момошики все зрозумів.
— Проклятье, так це твоїх рук справа? Нічна смертна!
Момошики вміг втратили самовладання і розірвалися брудною лайкою.
Хіната дивилася на нього з крижаним спокоєм, не бажаючи отримати відповіді.
У люті Ооцуки рнувся прямо на неї.
Важкий!*
Спалах світла, і блискуче лезо пройшло через тіло Момошики...
- Що? - Я був приголомшений. Хатаке Какаші!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt