Хіната підняла голову і без страху зустріла його погляд.
— Тому що в Хронік Конохі описано, які були повені, снігові завали і посуха. Навіть у нас були жертви таких лих. Трохи, але були. Якби дамбу прорвало по-справжньому, без людських жертв не обійшлося б ...
Юя посміхнувся.
Він поплескав Хінату по плечу.
— Ты... Велика молодець.
Це спонукало Юя піти з намету. Але вже на порозі він ніби щось згадав, обернувся і запитав:
- До речі, Хіната, хотів дізнатися... Ти розповіла про це своєму братові, Х'юга Неджі?
Хіната розгубилась на мить, але потім кивнула.
— Ми розмовляли, і я згадала про це. Але брат не повірив у мою версію.
Юя посміхнувся, кивнув їй і вийшов.
Після цього він поговорив з Неджі, Шікамару та Шисуї, вислухавши їхні погляди. Крім Шисуї, який дотримувався тієї ж точки зору, що й Хіната, Неджі дійсно не вірив, ніби Раса міг сам це побудувати. Кінець кінцем, затоплення села було фактом.
Але ж...
Юя кинув роздратований погляд на Шикаку, який слідував за ним.
- Твій син Шікамару точно все зрозумів! Він просто прикидається дурником, тому що ти поруч!
Шикаку лише закочував очі. "Ага, так, як ти говориш!"
Юя зітхнув, вирішивши більше не тиснути на Шикамару. Зрештою... що б той не думав, з Конохи він його все одно нікуди не відпустить.
Невдовзі Раса висловив свою офіційну вдячність за допомогу. Юя з усмішкою позував з ним для фотографії, виступав на телебаченні - загалом слідкував протоколу.
Після цього він забрав своїх людей і повернувся до села.
Звичайно, назад. Не залишатися їм тут і впрямо до посиніння допомагати Суні?
Хоча, порівняно з тим, як вони прибули, до загону додалося кілька людей.
Так, Темарі вирушила з ними до Коноху, а занепокоєні Гаара і Канкуро пов'язалися слідом.
М-да, ну і поїздка. Юя не тільки перевірив, хто з кандидатів гідний вийти в фінал, але і дозволив своїм людям забрати від-під носа у Суни цінний кадр ...
Чиста перемога, що тут ще скажеш. Абсолютна.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt