- Ласкаво просимо, ласкаво прошу! Прошу, проходьте! — Х’юга Гізаші стоїть на порозі гарно прикрашеної каплиці, з вишитою усміхаючись вітаючи гостей.
А всередині, по обидва боки від проходу, сиділи дві фігури...
З одного боку — Х'юга Неджі. У бездоганному костюмі, з краватками-бабкою і волоссям, прикладені волосок до волосинки.
З іншим...
Тен-Тен. В алом, розшитому золотом плаття, з традиційним весільним вінцем на голові. З нього спускали тонкі нитки дорогоцінного каміння, що хлинули при кожному русі. Вона до болю в пальцях стискувала крячок сукні, відчуваючи, як серце колеться десь у горлі. Перша багатія Конохі серед однолітків, зараз вона нервувала більше ніж ніколи в житті.
І в цьому не було ні краплі перебільшення. У свої двадцять років вона була найбагатішою дівчиною свого покоління.
Ось тільки...
І Неджі, і Тен-Тен в унісон подумки крикнули:
"КОК ВСЕ ДОШЛО ДО ТАКОГО?!"
***
Повернемося трохи назад.
Хьюга Неджі прийшов до сім'ї Тен-Тен і виклав свою пропозицію. Він хотів укласти з нею свого роду рівнозначний обмін.
Він запропонував Тен-Тен відкрити на його підопічній території кілька магазинів і невеликих текстильних фабрик, щоб дати людям з нижчих шарів суспільства більше можливостей для розробки. Наприклад, ті, хто мав проблеми з рухомістю, заради виживання йшли в кур’єри або доставники їжі. Вони не тільки змучували більше інших, але через свої обмеження і заробляли менше.
Таким людям куди більше приступила б сидяча робота. На заводі є ідеальний конвейєр.
Звичайно, Неджі не просив Тен-Тен про безкоштовну допомогу. Він, зі свого боку, обіцяв повну підтримку: рік без податків, допомога в пошуках кращого місця та інших пільг.
Вислухавши його, Тен-Тен погодилася не задумуючись.
Вона й сама не знала точного розміру свого стану, але була абсолютно впевнена, що будівництво кількох фабрик на території Неджі є чимось незначним.
І ось, вона вирушила разом з ним вибирати відповідні ділянки.
Стояв погожий, залитий сонцем день.
Інузука Кіба, звалюючи в весь рот, блював по вулиці, ведучи Акара. Простіше кажучи, вигулював собаку.
— Чёрт побери, — бурчав він собі під ніс. — Наручо, Саске, навіть Хіната... всіх обрали кандидатами. А мене чому ні?
Кіба присів на коточки і почухав Акамару за вухом.
— Ну скажи, Акамару, хіба це справедливо?
Але Акамару, не звертаючи на господаря уваги, виймав хвостом і дивився кудись убік.
Кіба з подивом простежив за його поглядом і побачив... Тен-Тен і Неджі, які стояли зовсім поруч.
— Ого! Побачення? — Обомлел Кіба і відразу пірнув за ріг, втаскуючи пса.
А Неджі в цей момент саме пояснив:
— Якщо розмістити фабрику в цьому будинку, я можу виділити тобі цю ділянку на безкоштовне користування. Крім того, щороку я плату за воду і електроенергію. Якщо через рік мене не виключать зі списку кандидатів і я все ще буду керувати цим районом, то зможу продовжити пільги ще на ...
Він оглянувся, зауваживши, що з Тен-Тен щось не так. Вона тьорла очі.
- Щось сталося? — Він стурбований.
— Тут так запилене, що в око пропала сорочка, — відповіла та й не зупинялася терти століття.
Неджи замер.
Що він повинен робити у такій ситуації?
Цьому... Цього в книгах не вчили! Цікаво, пане Юя, ставши Хокаґе, стикався з подібними труднощами?
Але, дивлячись на Тен-Тен, він вирішив, що своєму головному інвестору потрібно виявити належну повагу.
Він ступив вперед і поклав руку їй на плече.
Тін-Тен, продовжуюти терти очей, здивовано подивилася на нього:
- Що таке?
Неджі з найсерйознішим видом заглянув їй в обличчя.
— Мне... Подуть?
Тен-Тен застигла на мить, а потім ледве стримав сміх. З таким обличчям можна було очікувати чого завгодно, але тільки не цього.
Але ж...
— Так, будь добрий, — кивнула вона і постаралася якомога ширше розкрити око. Неджі підійшов впритул і, нахилившись до її обличчя, обережно дунув ...
Кіба майже втратив дар мови.
- Ч-ЧОГО? О-Вони... Зціляються?
Обличчя його тут же стало надзвичайно серйозним. Він розвернувся, підхопив Акамару на руки і кинувся бігти так, ніби сам вкрав собаку.
« Ні, я повинен усім розповісти про це!»
Інузука Кіба знайшов Акімічі Чоджі і з таємничим видом почав свою розповідь:
— Чоджі, я тобі таке розповім... Загалом... Справа була так...
- Що? Тен-Тен і Неджі? - Чоджі був приголомшений.
- Я бачив на власні очі! - Кіба обурився. - Думаєш, я вру?
Чоджі поспішно закидав:
- Ніколи б не подумав... Ось це так... Казали, що Неджі ще в Академії був тихенькою з чортами у омті, виявляється, правда! Тін-Тен ж наша рівниця! А він старший за нас! Як він міг?
Киба згідно закивал.
Акімічі Чоджі, рішуче стиснувши зуби, вирушив до Яманака Іно.
- Що? Неджі і Тен-Тен цілувалися? Ай! — Почувши новину, Іно так підстрибнула від подиву, що повернула ногу.
Вона мусила піти до шпиталю.
І там, як на зло, вона натрапив на Харуно Сакура.
— Сакура, підійди-но, у мене для тебе новина.
Сакура здивовано підійшла, несучи в руках піднос з бинтами.
І через мить...
- Що? Ти говориш, Неджі і Тен-Тен вже з'їхалися? — Сакура в шоке дивилась на Іно. — Він же не з нашого номера! Він же наш семпай!
— Ось і я про те ж! — Замахала руками Ино. - Тобі ж теж здається, що це вже перебір, так?
— Перебір? Як же це обурливо! — похитала головою Сакура. — Ні, я не можу просто стояти і дивитися на це!
Сакура знайшла Хінату, яка якраз зайшла до лікарні за ліками від простуди для своєї сестри Ганабі.
Хіната, вислухавши її, дивилася на подругу величезними, сповненими жахом очима.
— Ч-що? Н-Неджи-нія-сан... Він ... Він зробив так, що у Тен-Тен... живіт...
— Саме так! — вислизнула руками Сакура. - Хінато, вибач, що лізу не в свою справу, але твій брат... він точно порядна людина? Як можна допровадити до такого весілля?
Очі Хінати наповнилися сльозами.
— Н-но... Але Неджі-нія не такий... Тобто... Напевно... Можливо... Швидше за все... Нет...
— Ось бачиш! — плескнула в долоні Сакура. — Тож біжи швидше додому і розкажи дорослим! Готуйтеся! Куплять більше дитячого одягу!
— Д-да, добре! Я зараз же побіжу! — закивала Хината.
Сакура похитала головою, а потім опустилася і побачила забуту коробочку.
— Эй! Хината! Ти ліки забула!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt