Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 687. Пане Семой!

Прочитано 0% глави

Поки Юя вів Наруто, Саска і Цунаде через розлом у руїнах Лоуланя в інший світ, на Конохі почався щорічний іспит на посаду.

Коли Хіната Х’юґа сиділа в аудиторії, вона дивилась на стандартні питання.

Не те щоб питання були легкими, просто... На тлі минулого іспиту на чуніна контраст був різницею.

Сказати правду, ось якби зараз в аудиторії зайшло шінобі і грозово заявив: « Такою була невдача» - тоді все стало б на свої місця.

На жаль, це був іспит на цивільну посаду, а не арена для хитромудрі прийоми. І тим більше ніхто не стежив за списуванням.

Виконуй такі іспити, як клан Х'юга та Учиха, і це була б цілковита перемога.

На щастя, в клану Учиха була поліція Конохі, а у Х'юга - Академія шинобі. Навіщо їм інші посади, коли можна влаштуватися в ці дві організації?

З тих пір як поліція Конохі була виведена з-під єдинолінного управління клана Учиха, село ні в чому її не обробляла.

Як це - виведена?

Дуже просто. Клан Учиха практично припинив своє існування, їх пологові землі повернулися в власність Конохи. Як кілька осіб могли самі утримувати цілий поліцейський департамент і покривати всі його витрати?

Довелося поліції стати самостійною структурою.

І, звичайно ж, це розв'язало багато проблем. Наприклад, вічне брак кадрів. Тепер у поліції був щорічний набір з можливістю розширення штату. Юя ніколи не скупився на засоби для підтримки громадського порядку.

Роль поліції в житті села стала, мабуть, найважливішою серед усіх державних служб. Вона не тільки забезпечувала величезну кількість робочих місць, але й підтримувала стабільність.

Розхід, звичайно, був чималим, але для Юя проблеми, які вирішувалися грошима, не були проблемами.

Поліція Конохі сіла на державне задоволення. Жалюбство подвоїлося проти попереднього, а дехто з них виріс втричі.

Багато хто вважав, що передача поліції у вислові Юя як Хокаґе була найточнішим рішенням.

Що ж до клану Хьюга...

Про ту роль, яку тепер грала Академія, і говорити нічого. Посада викладачів у такому престижному закладі відкривала перед будь-яким Х'юго доступ до серйозних політичних ресурсів.

Хіната ж піддалася раптовому пориву. Вона вважала, що завдяки своїй праці в Резіденції Хокаґе буде найліпше використовувати свої сильні сторони. Тому вона і подала заявку на іспит.

Спочатку у неї не було ніяких особливих амбіцій. Але з кожним пройденим етапом вона просувалась все далі і надалі.

І ось тепер вона дійшла до фіналу.

Саме цей тур повинен був вирішити, чи отримає він посаду.

Признаюся, Хіната думала про те, щоб не здиратися, замінивши Бьякуган. Але, подумавши, відмовилася від цієї ідеї. Вона прийшла сюди не за посадою. Якщо її знання та судження не матимуть успіху, і вона його не виберуть, то це не для неї.

Не варто вводити людей в оману.

Провалене завдання шінобі в найгіршому випадку знищить один загін. Але якщо вона, Хіната, займе високий пост і не впорається ...

Наслідки можуть бути катастрофічні.

Такого вона не хотіла...

***

Екзамен закінчився, і Хіната повернулася додому.

Коли вона переступила поріг, Ханабі з радісним криком кинулась.

— З поверненням, сетрице!

Ганабі з дитинства любила свою старшу сестру, і це почуття не ослабло. Коли вона підросла, то перетворилася на справжню красу.

Невідомо, який щастя вона отримає. Від самої думки про це Хіаші Х'юга останнім часом спав дуже погано.

Хината з ніжністю потрепала Ханабі по голові. Та, задоволена, прикрила очі, зовсім як кішка.

Невдовзі батько покликав Хінату до себе.

- Як пройшов іспит? — запитав Хіаші.

— Я зробила все, що в моїх силах, — поспішно відповіла Хіната. - Якщо все вийде, буде чудово. Але якщо ні - я приму поразку.

Хіаші подивився на дочку і з задоволенням кивнув.

Саме так.

Саме це він і сподівався від своєї доньки.

« Якщо підеш, і тобі знадобиться допомога клана, обов’язково скажи.

Це було все, що він міг їй сказати. Він все ще не міг до кінця відкрити своїй доньці своє серце.

Але це не біда. Ось син Хіната Боруто, і Гіаші нарешті дасть собі волю. І тоді всі здивовано дізнаються, яким він може бути насправді.

Коли Хіната вийшла з батька, вона дуже зітхала.

Яке ж це... Великий тиск...

"Наруто-кун... Цікаво, де ти зараз ... І що робиш...»

***

**Параллельний мир ***

— Ух-ти-и! Здорова Коноха майже не відрізняється від нашої! — З захопленням вигукнув Наруто, стоячи на високогір’ї і з сяючими очима оглядаючи розтягненуте село. За спиною у нього висів похідний рюкзак.

Саске, нахмурившись, залишив якийсь словник.

Цунаде не витримала і стукнула його по голові.

- Невже так довго треба вибирати якесь ім'я? Я думаю, що якийсь Шарик чи Ближник є саме в цьому випадку. — Она хмикнув. - Знаєш, як кажуть: чим простіше ім'я, тим здоровіше дитина.

Саск подарував її поглядом.

— Пані Цунаде, припиніть ці жарти...

Цунаде зі сумним видом відвернулася.

Юя теж дивився на село зверху. Прикриваючи очі долонею від сонця, він уважно все оглянув і задовільно кивнув.

— Хоча ми живемо у світі, який відрізняється від світу, це досить непогано. Кажуть, у них тут щось пішло не так, і вони зробили ставку на розвиток нингу, а не науки... Так, з наукою у них схоже, неважливо.

Сказавши це, він зістрибнув вниз. Решта негайно пішли за ним.

- З наукою неважливо... Через Орочимару? — запитала Цунаде.

- Ага, тутшній Орочимару розкопав могилу твого діда. Мого вчителя.

Очі Цунаде небезпечно звузилися.

Звичайно, Орочимару насправді просто роздобув трохи клітин Гашірама. Але оскільки Едо Тенсей потребував його, різниця з оскверненням могили була невелика.

Отже, Юя навіть не перебільшував масла у вогонь.

Навантажені покладами четвірка підійшла до величезних воріт Конохі.

- Такі ось гігантські дерев'яні ворота... - З ностальгією вимовив Юя. - Я їх не бачив з тих пір, як ми замінили наші на розумні, із титанового сплаву та підйомного механізму.

— І не кажи, — зітхнула Цунада.

— Стояти! Хто тут? Спроба вторга... Пане Сьомий?

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Попередня главаНаступна глава