Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 648. Правила нічного нападу

Прочитано 0% глави

** Замальовування на полях: ***

Дитя Схованого Песка.*

Мать Гаари з ніжністю на обличчі дивилася телевізор, де її діти проходили випробування в Лесі смерті.

*Замислившись, вона взяла зі столика мобільний телефон і відправила повідомлення Расі...*

* У той самий час у залі Ради Каге Раса в повному замішанні зупинявся на екрані свого телефону...*

* « Але як мені... з ними зв'язатися?.»*

***

... У глибині Лісу смерті.

— Хм, дайте-но глянути... Правила на нічний час... Значить, потрібно атакувати інших учасників? — Почесувши затилицю, Наруто дав записку Саске. — Саске! Глянь-но, що це означає?

Саске нахмурився, прокинувшись очима по рядках: « Нічою дозволяється атакувати інших команд».

Хіната, також заглянувши в записку, задумливо сказала:

- Це означає... Нам потрібно нападати на інші команди?

Наруто плескнув кулаком по долоні.

— О, правда! Так от воно що! Отже, ми повинні атакувати інших, так?

— Схоже на те, — кивнув Саске.

Раптом він щось відчув. Він замер тим, що мітнув кунай.

*Тук!*

Зброя з глухим стуком встромила у стовбур могутнього дерева.

- Що таке? — Нерозумно запитав Наруто.

Саске, нахмурившись, активував Шарінган. Оглянувши все навколо, він просто похитав головою.

— Нічого. Виявилось, що там хтось був... Напевно, просто ілюзія.

З цими словами він повернувся до Наруто:

- У записці є щось ще? Наприклад, атакувати можна тільки вночі?

Наручно розводив руками, наче плюшевий мишка.

- Не знаю. Більше нічого не було, тільки цей клочок паперу.

У Саске дёрнувся куточок рота. Він розвернувся і пішов геть.

— Идём. Спочатку потрібно зібрати більше інформації. Інформація зараз - найголовніше.

Наруто заложив руки за голову і пішов слїдом за ним, не втримавшись від їдкого зауваження:

- І чому ти розставляєш накази з таким невгамованим видом? Ми з Хінатою тобі не підчинені.

Саск смівав його роздратованим поглядом.

- А ти, по-твоєму, здатний командувати?

Наруто замислився і негативно мотав головою, але відразу знайшовся:

- Але Хіната куди розумніший за мене.

— Про неї і говорити нічого, — хмикнув Саске. — Хіната буде слухати тільки тебе. Навіть якщо ти заведеш нас у болото, вона все одно піде по тебе.

- Ти це на що натякаєш? — Наруто обурився. - Хочеш сказати, що від мене немає сенсу?

— Ого, а мозок у тебе раптово заробив?

— Ах ты! Битися захотів?

Наруто і Саске вже були готові вчепитися один в одного, але Хіната з полегшенням стала між ними.

- Припиніть, будь ласка. Нам потрібно йти. Ми все-таки на іспиті, і за нами спостерігає весь світ шинобі.

Наруч знайшов її аргументи розумними, а Саска не хотіла соромитися перед рідними - він був упевнений, що батьки дивляться на нього.

Обидва відразу залишили свої суперечки і вирішили зосередитися на пошуках нових порад.

Перед тим як піти, Хіната кинула швидкий погляд на те місце, куди Саске мітнув кунай. На її обличчі промайнуло питання.

Потім вона розвернулась і поспішила за друзями.

Коли всі троє закрились, повітря поволі проявляється постать людини з яблуком у руці.

— Чорт візьми, і коли цей Саске став таким чутливим? — Обіто з криштком відкупив шматок яблука, нехотячи дивлячись їм слідом. — Якби мене знайшли, всі мої окуляри згоріли б.

З цими словами він дістав телефон і відкрив якийсь додаток. Побачивши на екрані цифру 10, Обіто посміхнувся.

— Хмф, Какаші, цей дубин, ще називав мене бовдуром. І де це я дурень? Я дуже розумний. Спочатку надається десять балів. Але якщо ти провалиш спробу зруйнувати цих дітей між собою, то знімуть одразу два. Один очко - це мільйон рей, тому мінус два очки - 2 мільйони! Зовсім ні до чого такі витрати...

Обито хіхикав, дивлячись на свої десять очок.

— Треба просто протриматися до кінця другого етапу, і десять мільйонів три в мене в кишені! Хе-хе-хе, який же я геній!

Вся ця сцена транслювалась пряміком в зал Ради Каге. Звичайно, її бачили тільки Хокаґе та лідери інших сіл - основна трансляція для всього світу шінобі велася від імені учасників.

У залі на кілька хвилин запанувала тиша. Усі мовчки дивилися на те, як Обіто, вперши руки в боці, голосно хохотить. Зрештою четвертий Райкаґе повернувся до Юя.

- Значить, він ідіот, я правильно розумію?

Юя, не в силах вимовити ні слова, закрив обличчя рукою, але кивнув:

— Да.

Решта присутніх дуже зітхнули.

Нехай цей тип і повний кретин, але здібності, які він продемонстрував ... Він, без сумніву, майстер просторового ніндзюцу.

« Чому ж такі ідіоти настільки сильні? » — подумали інші села.

- У попередньому раунді перевірялися базові навички генів. В цьому вони вміють аналізувати інформацію і оцінювати ситуацію. Але, пане Хокаґе... — Теруми Мей звернулася до Юя. — Вам не здається, що правила, які ви їм підкинули, занадто... туманно?

Юя посміхнувся.

— Правда? Тоді пропоную парі: подивимось, чи знайдеться хоч одна дитина, яка здогадається про справжню суть цього випробування.

Терумі Мей, трохи подумавши, похитала головою.

— Ні, я не буду сперечатися. Впевнена, що хтось з них розкусить вашу задумку. Але ось чи зможуть вони знайти оптимальне рішення... Я сумніваюся в цьому.

Юя посміхнувся. Сказати так - все одно що нічого не сказати. Він не збирався продовжувати цю тему.

На екрані трансляції дві команди знову опинилися на шляху один до одного.

***

- Хе-хе-хе, дивись-но, самотній!

Шинобі з протектором Деревні Скритою Трави обтонув губи зі мерзкою ухмилком.

Ціллю їх загону була... Узумакі Карін, яка відбилася.

Можна сказати лише одне... І доля справді дивовижна і непередбачувана.

Здавалося, що дорога Кусагакурі та Карін була приречена знову і знов перетинатися.

Ось тільки... так було б при звичайному розкладі.

Блін!

Капітан команди з силою вдарив свого ребра долоні по затилку.

— Ай, боляче! Капітане, чого ти?

— Ідіот, — закричав той. - Ти забув, що цей іспит транслюється на весь світ шінобі? А це означає...

Обличчя капітана спотворила фанатична грима.

- Пан Орочимару теж може нас бачити!

Він впився поглядом у свого товариша.

— Тому ніяких витівок! І не смій робити нічого, через що нас можуть виключити, ясно?

Потираючи вуханий потилицю, шинобі з Трави міг лише кивнути.

У цьому світі... Дерев’яні трави вже давно не існувало. Очевидно, не існувало того колишнього села. Тепер на цих землях... Паном був Орочимару.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Попередня главаНаступна глава