Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 642. Після екзамену

Прочитано 0% глави

Селяни, чиї генини зійшли з дистанції, залишилися більш ніж задоволені щедрою Юєю. Правда про те, що за дзвінку монету і чорт сп'яшує, здавалася незмінною в будь-якому світі.

Коли Юя оголосив, що на сьогодні все, гості почали розходитися. Казі п’яти великих сіл шінобі залишили трибуни в явному поспіху.

Зовнішній іспит відкрив їм очі, без перебільшення.

Виявляється, іспит на чуніна можна було провести і *так*?

Безперечно, ті молоді шінобі мали бути до кінця такими ж як і вони. Кожен з цих дітей показав свою неминучу волю, і це означає, що вони мають намір досягти великих висот.

« Чорт візьми... - У деяких Казі одночасно пронеслося головах. - Якби знали раніше, відправили б більше хлопців".

І справді, хіба знайдеться село, де немає своїх геніїв? Але цей іспит був першим у своєму роді, і всі підозрювали, що Юя затіяв якусь пакість, а тому обмежилися однією-двома командами. Вони знали б, що це стане проблемою для дітей такою загарткою, — вони б вислали набагато більше генінів.

Навіть ті, хто здався і зрозумів суть завдання, напевно, були розчавлені. І саме це їм потрібно було, щоб навчитися важливого уроку! Ті, хто витримав, — молоді люди, але й ті, що не змогли, отримали цінний досвід для росту.

І цей старий лис Юя взяв і показав такий геніальний формат екзамену в прямому ефірі! Що за хід!

Треба переняти!

Все заради дітей наших сіл. Тут нічого соромитися.

Каге швидко рушав. Юя ж не збирався заважати дітям. Дванадцять з Конохі не підвели, жоден не здався, і це тішило.

Закинувши ногу на ноги, Юя відкинувся на спинку стільця і з усмішкою прикрив очі.

Що ж, далі... Другий етап...

Хоча ні. Нехай діти спочатку будуть задоволені заслуженим виходом.

Другий етап - м'яко кажучи, не для слабких.

***

Итак...

Після закінчення першого етапу всі повернулися в свої резиденції. Джірая вже чекав на Наруто біля виходу з іспиту. Помітивши його, він з радістю замахав рукою.

— Ха-ха-хо! Збережений відлюдник, ти бачив? Я пройшов перший етап у два рахунки! - Збудно вигукнув Наруто.

Що не кажи, а коли батьки Джарейя були для нього найближчою людиною.

— Бачив. Ти був неперевершений, — Джарія дійсно підняв великий палець вгору.

Він розумів, що коли б його дитина була на місці такого екзамену, то мала би достатньо грошей. Він би не вирішив жодної задачі. Просто не вистачило б смикалки. Побачивши трансляцію, Джірая все ворожив, як Наруто вдається зберігати такий спокій. Врешті-решт він дійшов єдиного висновку: цей паршивий хлопець, схоже, відразу розкусив суть іспиту. Як тут було не вихитатися?

Так що похвала була від чистого серця.

— Ходімо, твоя наставниця вже приготувала святковий вечерю. Так, це всього лише перший етап але його складність... Таке варто святкувати.

— Ура! Він сказав: « Хоча мені було легше скласти іспити, я зрадів.

Ця фраза змусила людей, які виходили слідом за ним генінів з інших сіл проводити його гнівними поглядами. Багато хто не міг забути цього похмурого виродка. Якщо в наступних етапах будуть бої, вони обов'язково дадуть йому дізнатися, чому фунт ліга.

***

Саск залишив іспитовану зону і попрямував додому. Але він мусив переступати поріг, як уся його напускна холодність випарувалася в той же момент. Він впав на підлогу в передпокої; ноги ослабли і більше не тримали.

- Хі-хі, так це ж наш маленький Саске, щойно склав іспит! — Дався веселий сміх. - Що таке, ніжки від запізного страху підтормилися, так?

Саске повернув голову. В дверному провіте, лукаво посміхаючись, стояла Учиха Ізумі, дружина Ітачі. Його батьки — Учіха Фугаку і Мікото також стали його батьками.

Він хотів було голосно заперечити, але спогади про екзамен змусили його просто глибоко вдихнути і тихо пробурмотати:

- Брат вчинив надто жорстоко. Я хотів використати Мангеку Шарінген, щоб зазирнути в майбутнє, а він просто заблокував мене своїм дзюцу.

Мангек'є Саска був пробуджений насильно за допомогою чакри Мудреця Шести Путей, а тому не мав власних унікальних технік. Пробуди він його сам, то отримав би і Аматерасу, і Кагуцучі. Але чакра Мудреця дала йому тільки « пусту ». І це також мало свої переваги: у такому оці можна було « хитрувати» техніку іншого власника Мангек'є.

Його батько Учіха Фугаку перед цим іспитом так і зробив. Мангекья Шарин Фугаку дозволяв бачити картини майбутнього, і він запечатав цю здатність в очах Саска. Використовуючи чарку Мудреця у своєму тілі, Саске міг активувати цю техніку.

Ось тільки в поєдинці додюцу Ітачі перевищував його на дві голови.

— Я дав тобі цю силу не для того, щоб ти нею так користувався, — зимно хмикнув Фугаку.

Насправді він був задоволений тим, як Саске себе проявив. Він просто з тих людей, що не вміють говорити по-людськи. Слова похвали, повертаючись мовою, постійно виходили у таку форму.

— Але ж це нечесно, — з сумом затулив губи Саске. — Ладно, брат став спостерігачем. Але ж я не порушував правил, використовуючи Мангеку. Навіщо він мені завадив?.

Фугаку похитав головою. У глибині душі він знав, що Саска має рацію. Мангек'є Шарінган не був під забороною на цьому іспиті. Перевірка перевіряла можливості учасників, а хіба Мангекє — це не здатність? Головне — не привертати уваги спостерігачів і не бути спійманим на списуванні. Але Ітачі все одно поламав його силу. Не дивно, що Саске образився.

« Щоб ти мав відповідний досвід, — почувся голос Ітачі. Двері від’їхали в сторону, і він усміхнувся з легкою усмішкою: « Я вдома ».

Фугаку мовчки кинув. Ізумі відразу підскочила до чоловіка і обгорнула його руку.

- Ти чому тут? — Здивувався запитав її Ітачі.

— Мама попросила зайти, — хіхікнула Ізумі. ти забув ліки.

З цими словами вона дістала з кишені коробку із таблетками для серця.

— Дякую, — з усмішкою прийняв її Ітачі.

Саске, дивлячись на брата з його дружиною, знову надув губи, але зрештою лише посміхнувся головою.

« Що ж, нехай так... Так само добре".

- І хоч ти кажеш, що це для мого ж блага, не думай, ніби я тебе прощу! - Він сказав.

— Вибач, Саска. - Це був останній раз.

Тільки після цього Саска з усмішкою піднявся на ноги і сказав матері, що вмирає від голоду.

Учиха Мікото дивилася на своїх синів, і її очі сяяли щастям.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Попередня главаНаступна глава