Голоси Учихи Ітачі і Яманакі Іноїч одночасно лунали в обох аудиторіях.
У той самий момент, шість « підсадників » піднялися в кожному залі зі своїх місць і почали збирати роботи.
Всі генини потьмяніли.
Дехто навіть інстинктивно притиснув свої аркуші до парти.
— Якщо не здасте, це буде оцінено як саботаж. Уся команда буде негайно дискваліфікована, з уявною м’якою посмішкою проговорив один із них.
Тільки після цих слів найпряміші неохоче розтискали пальці.
У другій аудиторії Рок Лі вже відключився від перенапруження, безконтрольно розплатившись на столі і не слухаючи нічого навколо. Акімічі Чоджі обм’як на стільці, втупившись у порожнечу зупинених поглядом.
У залі був номер один Гаара, нахмурившись і занурився у свої думки. Темарі і Канкуро, обливаючись холодним потім, не сміли навіть підняти на нього очей. По правді кажучи, вони обидва були на межі того, щоб здатися. Але одна думка про те, що їхній молодший брат, їх маленький братик, тримається, а вони - ні... Позор - це одне, але решту життя доведеться пережити через муки сумління.
Учень Дейдари з Деревні Скритого Кам'яня сидів мовчки, стиснувши кулаки. Він не мав жодного уявлення, чи його відповіді правильні. Но... Він не хотів здаватися. Його вчитель сказав йому, що капітуляція — це най невиліковна форма слабкості. Він вирішив йти до кінця.
Узумакі Карін з країни Водоворотів гризла нігті, не вирішуючи поглянути на стіл іспитаторів.
Що ж робити?
Серце кожного шалено тряслося в грудях.
Зібравши всі аркуші, Учиха Ітачі і Яманака Іноїча знову заговорили в унісон:
— У вас є три з половиною хвилини. Ми починаємо перевірку. Усі позосталі мають останні три з половиною хвилини, щоб прийняти рішення — здатися чи ні. Після закінчення часу ніхто не залишить аудиторію до оголошення результатів. А зараз - повна тиша. Кожен, хто видає хоч звук, буде негайно вилучено.
Сказавши це, обидва екзаменатора сіли і на очах у всіх присутніх взяли в руки з одного іспитуційного аркуша.
Геніни затамували подих і стежили за їхньою поведінкою.
І в наступну секунду зіниці у всіх одночасно звужилися від жаху.
Ітачі та іноічі, наче по команді, перекреслили роботу кількома розмашистими хрестами.
А потім відштовхнули аркуші в сторону.
*Чя вона?
*Значить, відповіді невірні?
*Значит... Хтось зараз вилетить?.*
Ціла команда буде не просто виключена, а назавжди втратить права стати шинобі?
Хто це?
Чия це була робота?
Всі понуро опустили голови, на обличчях застигло відчай.
Наруто насупився. Тільки зараз до нього дійшло: а що, коли Хіната або цей ненормальний Саске відповіли неправильно? Це ж і його підставлять! Він мітнув у Саську і спелеюючий погляд.
Але Саске не бачив нічого, крім свого брата. Він стиснув у руці олівець, і той з тихим тріском розсипався в пил, чого він навіть не помітив.
*Це не я... Тільки не я! Не можу бути я!* - билася в його голові одна-єдина думка. Він пильно стежив за кожним рухом брата.
І тут...
Бом...
Бом...
Бом...
Часи в аудиторії почали відбивати останню хвилину.
Ітачі, перевіривши вже з десяток робіт, взяв наступну. На ній було виведено ім'я: "Узумаки Намруто".
З неврівноваженим виглядом він обмокнув перо в червоні чорнила і без найменших коливань перекреслив лист розмашистими хрестами.
У цей момент хтось не витримав. Він схопився з місця, він істоно закричав, розриваючи тишу:
— Я сдаюсь! Здаюся! Я більше не можу! У-у... Я здаюся!
Нарешті, чийсь дух зламався. А варто було здатися одному, як це викликало ланцюгову реакцію.
І ось ... коли хвилинна стрілка завершила своє коло...
Учиха Ітачі обернув очі опустелюваний клас, де на своїх місцях залишилася лише одна з десяти осіб.
— Час вийшов! - Він дав решта теплою, майже батьківською посмішкою. - Вітаю. Ви всі пройшли.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt