Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 637. Останні десять хвилин [Частина 2]

Прочитано 0% глави

У резиденції Хокаґе:

— Я не пригадую, щоб ми разом схвалювали таке рішення - без тіні усмішки сказав Четвертий Райкаґе, дивлячись на Юя.

Юя посміхнувся.

— Хочеш, прямо зараз запишемо? — запитав він у відповідь.

Обличчя Райкаге помрочело.

— Можна дати на них, — втрутився Онокі, що стояв поруч. Але якщо ми всі відкрито підтримаємо тебе, то це буде вже занадто.

Юя посміхнувся і замовк.

Він був згоден. Якщо б на екранах з'явилося відео, де він разом із іншими чотирма Кагею підтверджує автентичність загрози, деякі з ще не міцніших розумів могли б просто зламатися.

Не варто недооцінювати силу тиску.

Сильний тиск — це добре, але надмірне... може і вбити.

Тож Юя вирішив поблаждати своїм дітям.

Хоча...

Тиск і без того був надто важким.

Який же буде ваш вибір...

Тепер це залежить тільки від вас, діти.

З цими думками Юя звернув свій погляд на двох осіб, за якими наглядав з особливим зацікавленням.

Наруто и Саске.

І тут...

Юя злегка розгубився.

Саске так нервово клацнув кнопкою механічного олівця, що, здавалося, ось-ось його зламає.

Очевидно, він був напружений до межі.

Звичайно, саме таким Саске Юя бачив вперше.

Но...

Наруто...

Якого біса цей хлопець такий спокійний?

Чи він настільки впевнений, що його відповіді правдиві?

***

Тим часом у першому іспитному залі:

Наруто з усмішкою дивився поблудлі, покриті потім обличчя хлопців навколо.

"Курама, ці завдання такі складні? Чого у них такі обличчя?»

« Хм... — Дав Курама з духовного миру Наруто. - Я прожив сотні років. Те, що для мене є дрібницею, для них, мабуть, непосильне завдання."

Наруто кивнув, погоджуючись і зітхнув.

що я маю Курама. Ніякого хвилювання.

А Учиха Ітачі, дивлячись на Наруто, відчував, як у нього починає дергаться око.

Ні! — У думках кричав він. — Чому ти так непокоїшся, якщо у тебе всі відповіді неправильні?

Він не розумів. Щиро не розумів.

Його власний молодший брат був на межі нервового зриву.

То чому ж цей хлопець, Наруто, залишався таким спокійним?

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Попередня главаНаступна глава