Якби Мітокадо Гомура не передав пост губернатору країни Водоларові Мінато, Взумаки Наруто так і не потрапив би у поле зору великих кланів, що живуть в внутрішньому місті Конохи.
Зрештою, не всі тут були з клану Нара. Так і якщо говорити чесно, з усіх Нара та Наруто по-справжньому дружив лише один Шікамару. Мало хто з батьків хотів, щоб їхні діти б’ють справжнього хлопця, для якого прогулювати уроки в Академії було звичайним явищем.
Але з призначенням Намікаса Мінато в країні Водоворотів, його син, природно, привернув увагу певних кіл.
Ніхто не сумнівався, що губернатор Мінато пробуде недовго. Хоч би тому, що до клонів внутрішнього міста не було чуток про те, як Юя шукає нового главу Абу. А оскільки так, то намк був більш ніж ясний.
Що більш престижно: пост голови Анбу чи губернатора країни Водоворотів? Порівняти прямо було безглуздо. Наместник у своїх землях був повноволосним господарем, майже імператором, який міг творити все, що заманеться. Голова Абу у свою чергу підкорявся прямо Хокаґе. Кожна посада мала свої великі привілеї.
Хтось міг би серйозно заявити: « Звичайно, губернатором бути краще! Стати майже імператором - хіба не про це мріє кожен? "
Але це був би занадто поверховий погляд.
Пост губернатора - це чудова тимчасова посада. Але якщо ви затримаєтесь на ній надто довго, то можете назавжди вибратися з життя Конохі — і це буде вашим найбільшим авторитетом. А саме Коноха сьогодні була центром всього світу шінобі.
Це нагадувало Юю одну істину з його колишнього життя: центр світу в наймогутнішій державі, її столиці і центральну столицю - там, де зосереджено капітал. Звичайно, за своєю природою капітал текуч і витиснувши всі соки з одного місця, обов’язково йде в інше. Можливо, і тоді люди просто обожнювали тих, хто їм керував.
Хоч би як там було, суть залишалася такою ж. Центр миру шінобі був у Конохе. Наука і технологія Ліста були першими у світі, а дослідницькі проекти — найпередовішими. І нехай Орочимару останнім часом дещо збанкрутували, — зрештою навіть його не можна було використовувати як робочу худобу без перепочинку.
Відмовитися від місця в центрі влади заради насстецтва у країні Водоворотів... Будь-хто, у кого були хоч якісь амбіції, на таке б не пішов.
Хоча...
Треба визнати...
На якийсь момент Наміказа Мінато і в прямому задумався про те, щоб переїхати до країни Водоворотів нассем.
Але потім він згадав про місцевих старійшин з клану Узумаки... і вирішив, що не варто так знущатися над власним сином. Наруто і без того був, м'яко кажучи, простоват, а вже тут його напевно обвели б навколо пальця так, що він не помітив би.
Тому Мінато вирішив пробути в країні Водоворотів кілька років, а потім повернутися до Коноху. Звичайно, це не означало, що він не міг залишати країну. Наприклад, наступного року він повернеться на світовий іспит. Адже Наруто теж буде в ньому брати участь.
Ось тільки Мінато і не підозрював, що його син в цей самий момент зіткнувся з чимось абсолютно незрозумілим.
***
Кабінет Хокаґе у внутрішньому місті Конохи.
Юя з дивним виразом обличчя подивився на Нара Шікаку.
— Тобто, ти хочеш сказати, що твій син розповів про це Акімічі Чоджі, той - Яманака Іно, а вона Хьюга Хінате... і тепер весь клан Х'юга стоїть на вухах?
Нара Шікаку лише потиснув плечима:
- В загальних рисах, все так.
- Ти ж щось втрачаєш, чи не так? — прищурился Юя. — Не темні, старий лисик, викладайте все як на дух!
Шикаку кашляв і додав кілька деталей. Але сама ланцюг подій була саме такою. Що саме зробила Хіната, коли дізналася про це, Шікаку і зовсім не знав. Йому було відомо лише те, що клан Х'юга був на межі паніки.
Юя задумливо потерпить підборіддя. Дізнавшись, що Наруто збирається одружитися з внучкою Мітокадо Хомури (Гіната), очевидно, засмутилася. Але що з того? Невже від горя її Бьякуган міг перетворитися в Шарінган? Абсурд.
Ще трохи, і Юя вирішив, що віщувати безглуздо. І поїхав до Х'юґа, щоб з"ясувати все на місці.
Незабаром він вже стояв перед родовим пометом клана. Після того як Х’юґа передали всі свої землі в власність села, за ними залишились лише ці величезні резиденції. Помести - це не якийсь дворик у старій столиці. Тут був парадний двір, задній сад і навіть маленький штучний водоспад з кам’яною горкою — територія була грандіозною. Юя не став прискіпливим до цього, бо вважав, що клан добровільно віддав усе інше. Не варто сумніватися, що при бажанні він знайшов би причину натиснути і на них.
Але співпраця Х'юга з Конохою завжди була взаємовигідним... Але, як і з усіма іншими кланами. Невже хтось серйозно вірив, що вони підтримують кожне рішення Юя з чистих спонук? Звичайно, що ні. Просто керівники кланів добре розуміли: якщо вони сидітимуть тихо, то продовжують отримувати свою вигоду, нехай і трохи меншою, ніж раніше. А ось якщо почнуть бунтувати... Юя миттєво перекриє їм усі фінансові потоки.
По суті, їхні стосунки з самого початку будувалися виключно на вигіді. І Юя це повністю влаштовувало. Він завжди вважав, що лише спільні інтереси можуть по-справжньому пов'язати людей.
Звичайно, його відразу запросили.
Не гаючи часу на люб'язності, Юя відразу пішов до справи і запитав, що сталося в клані. Х'юга Хіаші і не намагався нічого приховувати, це все одно не утаєш.
І тоді Юя дізнався, чому Х'юга були на межі божевілля. Річ не в тому, що Б’якуган Хінати зник. Він змінився.
І таких змін ніхто ніколи раніше не бачив.
Юя негайно розшукав Ооцуки Тонері, який в той час грав у відеоігри і дивився серіали. Цей хлопець останнім часом помітно округнувся - того і дивись, другий підборіддя з'явиться. Схоже, що сите життя в Конохі остаточно його розбестило.
Однак Тонері не розчарувався.
Він запевнив, що зміни в Хінаті не обов’язково погані.
- Що ти маєш на увазі? — запитав Юя.
Тонері пояснив, що Б’якуган має кілька шляхів еволюції. Він не знав, що саме сталося з Хінатою. Але оскільки це трапилося, то було лише одне — прийняти факт і спробувати розвинути нову силу.
Юя вивчав його слова розумними і подався на пошуки самої Хінати.
По дорозі він натрапив на дивну сцену: кілька людей ледве тримали лютого виривання Неджі.
- Пустіть мене! — ревел той. - Я його вб'ю! Я його вб'ю!
Юя лише похитав головою. Молодість, гаряча кров... Ц-ц-ць.
Потім він побачив Хінату.
І замер, вражений.
Тому що в її очах...
У цих іссінь-чорних очах, посеред яких як дорогоцінні камені сяяли зіниці кольору небесної лазурі...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt