Юя, отримавши від Орочимара звістку про успіх експерименту, не почав темноти. Вже наступного дня він розіслав гонців до голів всіх великих кланів Конохі.
Масове виробництво чакриху шестеро Путів налажено. Наступний крок — розподіл перших долів.
Перша партія буде невелика.
І, звичайно, її безпека поки що під питанням.
Але одне питання не було: клани, яким вже довелося дістати зразки, добре розуміли, що затули їм цю силу. Ті, кому колись залишалося лише зависати з боку і тепер отримали свій шанс. Вони прагнули урвати пиріг.
Так почалася боротьба, яку Юя передбачав з самого початку.
***
**Квартал клана Учиха*
Сьогодні від великої власності Учиха залишилось лише кілька житлових будинків. Учиха Фугаку передав у володіння Юя.
Ах так, поправка: це Учиха Фугаку, глибоко зворушений турботою Конохи про його клан, *довольно* пожертвував село дев'яносто п'ять відсотків родових земель, щоб відтепер Клан Вчах і Коноха йшли вперед рука об руку, в горе та у радості!
Тому тепер, не враховуючи землі під фундаментами їхніх будинків, у клана Учиха не залишилося ні пяді.
Учиха Ітачі зняв з обличчя маску Анбу і відчинив двері.
— Я дома.
— Ни-чан! — До самого порога, голосно топчачи, підбіг Саске. - З поверненням!
Ітачі м'яко усміхнувся.
- Як справи в команді сьогодні?
При цих словах обличчя Саске по черзі засяяло то фарбою, то блідістю.
- Щось сталося? — Итачи.
Саск глибоко зітхнув і з усією серйозністю подивився на брата.
- Брате, допоможеш мені сьогодні з тренуванням Шарінгана?
Ітачі на мить завмер, а потім ледве стримав сміх.
- Програв Наруто?
Саске вибухнув миттєво.
— Нет! Зовсім ні! Я не визнав поразки! Це Какаші, щоб його втрутився і не дав мені нанести удар! Я майже переміг! Чесно!
Губи Ітачі зворушила тепла усмішка. Ну і брат у нього ...
Неважно. Хоч би яким був він, він його брат.
— Итачи повернувся? — Голос Фугаку з глибини будинку.
Усмішка відразу зійшла з обличчя Ітачі.
— Да, отец. Я вдома, — тихо відповів він.
Почувши голос батька, Саска слухняно замовк. Слід визнати, що авторитет Фуґаку в домі був неввічливим.
— Иди вечерять.
— Да, отец.
Помивши руки, він сів за стіл. Коли половина вечері була з'їдена, Фугаку раптом запитав:
— Итачи, ты же уже... настав час одружуватися.
Рука Ітачі, яка підносила палички до рота, замерла в повітрі. Він повільно кивнув.
— Да, отец.
- Ця дівчина, Ізумі... вона хороша. У тебе правильне око. Не варто тягнути з цією справою. Може завтра я відправлюся в будинок її сім'ї і домоваюся про поручку?
Ітачі і Саске втупилися на батька, не довіряючи своїм вухам.
Проте обличчя Фугаку не було проникне.
Ітачі вагався. Сказати правду, він не був впевнений, що готовий до такої швидкої одруження, щоб стати хорошим чоловіком...
Но...
Його почуття до Іуми і в прямому сенсі були палубоки.
Хоча...
Він понад усе дорожив своїм молодшим братом.
— Эм... Батько, а чому брат повинен так поспішати з весіллям? — обережно запитав Саске.
— Раз підійшов вік, нічого тягнути, - відрізав Фугаку з кам'яним обличчям.
Ітачі замовк швидко і кивнув, приймаючи волю батька.
— Я зрозумів. Я згоден.
На обличчі Фугаку ледь помітна тінь усмішки.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt