** На полях: ***
* Після довгого, сумного дня Юкі повернувся додому і втомився за стіл. Витираючи піт з лоба, він взяв в руки свіжий номер газети.*
* Коли він вчитався у заголовки, його очі небезпечно звузилися.*
*Мізукі?*
*Предал село і продав товаришів?*
* (Хех) — Ейпріл почав насміхатися з Юкі. - Краще тобі не з'являтися в Кумо ..."*
***
Заява, зроблена представником Кумогакуре на Об’єднаній Асамблеї, була для всіх повною несподіванкою. Воно шокувало кожного, хто був у залі.
Хоча формально в Асамблеї заходили представники десятків країн, насправді вони мали лише голоси п’яти великих сіл. Але чи це означало, що малі країни та завуальовані села не мали власних поглядів? Звичайно, було. Зазвичай вони добре розуміли, що їхня доля — у чужих руках, і такі слабкі гравці, чи то ціла країна, або крихітне село, мають малий вибір.
Але тепер, коли між Кумо та Конохою розгорівся конфлікт, малі країни раптом зрозуміли... що і для них, здається, відкрилося вікно можливостей.
Юя пригадав один дуже точний вислів зі свого колишнього життя: коли зустрічаються малі країни, велика держава стає посередником і конфлікт вщухає. Але коли з’являються великі держави, також потрібна організація, здатна стати посередником.
І в більшості випадків, можливість такого « посередника» є дуже обмеженою, принаймні... Дав великі держави можливість розв’язати конфлікт словами, а не кулаками.
Хоча Юя спочатку дуже розлютився, зрозумівши, що Кумо використовує Ассамблею у своїх брудних іграх, він раптом розсміявся.
Нара Шікаку, який стояв поруч, з сумом подивився на нього:
— Пане Хокаґе, як ви можете сміятися в такій ситуації? Кумо ж повністю загубило обличчя!
— Саме так, — весело відповів Юя. — Тому я и радий.
На обличчі Шікаку відображалося повне непорозуміння.
— Кумо може нападати на нас, але вона робить це в рамках правил Об’єднаної Асамблеї, — з усмішкою пояснив Юя. - А поки вони грають за правилами, для нас це тільки в плюс.
Шикаку насупився, занурившись у роздуми. Клан Нара славився своїм інтелектом, але він зіткнувся з чимось зовсім новим. Якби він миттєво вловив всю суть, Юя б запідозрив, що у клані Нара є ще хтось з спогадами про інший світ.
— Поки вони готові діяти за правилами Ассамблеї, — продовжив Юя, - то не буде жодних війн.
Шикаку здригнувся і знову задумався, але так і не зміг до кінця зрозуміти логіку Хокаре.
— Чому в минулому точилися війни? Я не говорю про ту, що охопила весь світ шінобі за часів мого дядька, Другого Хокаґе.
— Звичайно, заради користі, — без вагань відповів Шікаку.
Це була правда, непідвладний час. Жодне село шінобі не розв’яже цілковитої війни проти іншої, якщо за цим немає потреби наживи.
— Правда, заради користі, — кивнув Юя. — А що, коли ви можете розподілити цю вигоду тут на Об’єднаній Асамблеї? Навіщо тоді взагалі починати війну?
У свідомості Шикаку промайнула іскра здогадки, але загальна картина все ще вискочила від нього.
— Але як це стосується сьогоднішнього нападу Кумо?
— Вони можуть нападати на нас, — посміхнувся Юя. — А хіба ми не можемо відповісти їм тим же?
Шикаку не розумівше витріщився на нього.
— Зв’яжися з міфунке, що в країні Залізнеза.
— Эм-м... Слухаюсь.
***
Три дні потому, на черговому засіданні Об'єднаної Асамблеї, представники Кумо знову вимагали від Конохи видати їм ніндзя-відступника Мізукі.
Так, Мізукі вже був схоплений. По правді кажучи, його пошуки у підземельках були затраченими три дні.
Ось тільки він встиг спалити всі викрадені ним документи, не залишивши ніяких прямих доказів для звинувачення. Після того як Мізукі зловив його, він заявив, що тепер є шинобі Кумогакуре, і Коноха не має права його судити.
Юя був майже впевнений, що Кумо отримав вказівки від нього. У цьому не було нічого дивного: Мізукі, як-никик, був чуніном Конохі, і такий склад розуму можна було очікувати від нього.
Для Мізуки та Кумо викрадені відомості, можливо, були дуже цінними. Але для Юя вони давно застаріли. По суті, їх можна було б навіть передати іншим селом.
Ось тільки Юя ніколи не вів скороткових справ. Інформація? Будь ласка. Але тільки за відповідну плату. Заповнювати їх даром, використовуючи якогось зрадника? Про такі подарунки долі можна і не мріяти!
Тому за наказом Юя Мізукі було знайдено і арештовано.
Відразу після цього посол Кумогакур у Конохі зв'язався з представником Хокаґе і заявив, що Мезукі тепер їх чоловік і повинен бути негайно переданий їм. Для Асамблеї повторення цього наказу було вже прямою справою особистого життя Юя.
Представник Конохі, не виказавши і тіні роздратування, спокійно наклав вето, а потім заявив, що у Конохи теж є особливий проект резолюції, який вони хотіли б винести на голосування.
Пан міфуне з країни Залізнеза і Третій Хокаґе зі Деревні Скритого Ліста разом підготували проект про будівництво оборонної військової бази на території Країнах Жеза та просили Асамблею його оздоровити.
Представники Кумо на мить остовпилися.
Якого біса? Чому їх ніхто не попередив?
Їхній обурений погляд мітнувся до представника країни Залізнеза. Той з неврівноваженим виглядом його проігнорував.
Звичайно, представник Кумо використав своє право на введення вето.
Засідання закінчилося нічим.
Узумакі Наґато, дипломатичний представник країни Водоворотів, дивився на цю сцену з почуттям абсолютної абсурдності.
Так ось що таке Об'єднана Асамблея?
Поведінка Кумо і Конохі нагадували дитячу бійку — наче двоє дітей, які вчепилися одне до одного у волосся.
Чому Коноха просто не стратить цього зрадника? Навіщо вони його тримають? Так, Кумо проголосила його своїм але будь-яке інше село, зловивши такого відступника, поділилася б з ним на місці!
І добре б Коноха сама не могла розібратися з зрадником, але навіщо взагалі було вплутуватись у цю країну Залізника?
А що думає сама країна Залізнеза, погоджуючись на будівництво чужої військової бази в своїй території? Хіба це не означає добровільно пустити вовка у вовчарню? Невже вони так довіряють Конохі?
Насправді ж, для країни Залізнеза остання війна між Кумо і Конохою була ще свіжа в пам'яті, хоча й сталася за часів Сенджу Тобірами.
Тоді два великі села перетворили їхню країну на поле бою. У країні Штеза була слабка, і вона могла лише спокійно спостерігати за тим, що відбувається.
І ось тепер, майже сорок років потому, вони збираються повторити це знову!
Що за жарти?
Цього разу не можна було зберігати нейтралітет, інакше їхня земля знову стане полем бою.
Отже, дати країні Залізнеза прийняв умови, запропоновані Юєю.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt