— Ого, хто це у нас? Чи не наш хлопець, Кіба?
Інузука Хана згребла брата в охапку і цибулю підштовхнула його.
— Сестра... - Зітхнув Кіба і з виглядом повної безнадійки увійшов у двір.
Родові землі Клана Інузука були повністю повернені селі, але Юя їх не обробив, віддавши за дуже відчутні блага. Простіше кажучи, клан Інузука отримав у своєму розпорядження окремий житловий комплекс.
Невелика, всього п'ять башт, кожна в двадцять поверхах, але за роки існування села кількість населення зросла з сотні людей до дев’яти сотень.
Якщо бути точним, то демографічний вибух стався вже після приходу Юя до влади.
До цього часу клан Інузука постійно готувався до відправки на фронт, і народження дітей не входило у їхню головну роль.
( Ось тому й кажуть, що Сенджу Тобірама був так собі управителем. Лише подумайте, як він затиснув клани! Втрачено 20 років демографічного зросту — ціле покоління!)
Найважливішою перевагою власного житлового комплексу було те, що його можна було переналаштовувати на власний розсуд.
А нін-кени, собаки-ніндзя клана Інузука були відомі по всьому світу шінобі.
Правда, у ці мирні часи вони все частіше ставали просто тваринами.
Крім того, протягом багатьох років накопичувалося чимало історій про те, як клан-кени захищали своїх господарів, через що ціни на них злетіли до небес.
Тому серед кланів другого ешелона Конохи Інузука влаштувалися... Скажімо так, на другому місці за благополуччям.
Перший повністю займав клан Акімічі. Юя ж доручив їм охороняти продовольчі склади, і кожного року вони отримували квоту на продукти. Їм не потрібно було витрачати гроші на їжу, а для Акімічі є можливість їсти, мати вовну і з дозволу — це й була найбільша радість у світі.
Угу...
Хоча Юя, звичайно, не впускав випадку ткнути їх носом у те, що вони — найуспішніший клан у селі, і сотні разів вимагав, щоб вони сіли на дієту, але ті його ніколи не слухали.
Що ви робите, коли Юя лише розводив руками?
Що до третього і четвертого місця... про це не говорилось.
Хана, помітивши, що її молодший брат повернувся додому зовсім пригніченим, з тривогою підійшла до нього.
- Що сталося, Кіба?
Той з тугою подивився на сестру.
— Сестра, а адже у нашого клана... По суті, і немає ніяких сильних ніндзюцу, так?
Хана замерла, а потім незручно посміхнулася.
- Чому ти так вирішив? - Вона дивилася на Кібу і ніби бачила себе в ньому.
Здається, у неї теж був період коли вона замикалася в собі. Через що ж це було?
Вже й не згадати, але такий етап у її житті точно був.
- Який сенс від того, що наш клан ростиме стільки нін-кенів? — сказав Кіба, дивлячись на сестру. - Ми все одно не можемо порівнятись з могутніми кланами! Я думаю, нам потрібно знайти інший шлях, зосередитися на інших методах тренування.
- Є способи? — Не розуміюще перепитала Хана. - Що ти маєш на увазі?
- Відмовитись від спільних тренувань з нін-кенами! - Випалив Кіба. — Це забирає надто багато часу і сил. У мене є друг, його методи тайдзюцу...
Блощиці!
Гладка щічка обірвала його на півслове.
Кіба відлетів на татами і, притиснувши долоню до палаючої щоки, ошарашено втупився на сестру.
- Що ти несеш? — У люті вигукнула Хана. - Що означає "віднімає час і сили"? Нін-кен - твій партнер! Вони партнери кожного в кані Інузуку!
— Я ж не кажу, що від них треба відмовитися, — пробурмотів Кіба, затискаючи рот рукою. — Я просто думаю, що наші спільні техніки... набагато слабше інших шляхів розвитку...
Хана знову замахнулася.
Кіба зірвався з місця і кинувся навдовгу, куля вилетів із житлового комплексу Інузука.
Стривожені цуценята, вилаяючи хвістами, з радістю кидали до нього, але Кіба не міг собі дозволити.
Він вибіг з комплексу, промчав по кількох вулицях і сам того не помітив, опинився на торговій авеню.
Тут, на території недавніх руїн, поступово відродилося життя.
Зруйнування, що залишив після себе той виродок Ооцукі, мало-помалу усунули.
Треба ж, як легко відволікти увагу людей, подумав Кіба. Якщо він вже тут, чому б не прогулятися?
До речі, він чув, що тут був "Ічираку Рамен". Заведення знищили, але тепер відбудували заново. Уряд Конохі вилікував дев’яносто відсотків збитків і на рік звільнив їх від орендної плати. Щедрість.
Навіть на другій лінії торгової авеню річна оренда тягнулася до шести мільйонів рей.
Так просто взяти і відмовитися від таких грошей ...
Вражає.
Кіба раптом помітив перед собою знайомі силуети.
Дві фігури, що повільно прогулюються вулицями... Невже це...
- Пан Хокаґе! Пані Хокаґе!
Кіба підбіг і перешкодив шляху Юя та Цунаде, які саме створили торгові авеню.
Ті здригнулися від несподіванки.
У цей момент вони обидва використовували Техніку презирства.
Цунада кашлянула. Вона, немов ефектна блондинка, повисла на руці Юя і проворкувала:
- Малюк, ти напевно помилився? Хіба ми з моїм любим схожі на Хокаґе?
Кіба моргнув, але в його погляді не було і тіні сумніву.
Юя, який об'єднався в звичайного чоловіка середніх років, потер підборіддя і все зрозумів.
— Запах, да? — Він запитав, дивлячись на хлопця.
Кіба енергійно закивав.
- Коли ви минулого разу виступали в Академії, я добре запам'ятав ваш запах.
Юя подумки зітхнув. Щорічні виступи в Академії шінобі, хоча й були головним чином показом, є обов'язковим.
Не дивно, що Кіба зміг його вчути.
З останньої такої промови пройшло не так вже й багато часу.
Цунада здивовано подивилася на хлопця. Чи ці інузуки мають такий гострий нюх?
— Добре, — сказав Юя. - Ти гукнув мене. Що ти хотів запитати?
- Пане Хокаґе, я хочу запитати... клан Инузука... Чи може вона стати сильнішою?
Кіба з нетерпінням дивився на нього.
Юя на мить завмер, з подивом дивлячись на хлопця.
- Що ти маєш на увазі?
Кіба, не тавшись, виклав все як на духу:
- Чи зможемо ми коли-небудь стати такими ж могутніми, як клани Учиха чи Хьюга?
Юя дивився на нього і бачив в його очах нестримну спрагу сил.
Підтиснувши губи, він посміхнувся і кивнув у бік « Ічираку Рамен ».
— Пойдём. Поедим і поговоримо.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt