Та вони не просто знищили вулицю, вони викинули тут землю навиворіт!
І як, чорт візьми, йому тепер приваблювати інвесторів на ці руїни?
І якщо відкинути довгострокові перспективи, що буде з теперішніми власниками магазинів, зі своїми працівниками? Вони втратили свій хліб — хіба це не засмутить їх? Хіба Конохе не доведеться виплатити компенсацію? Ще як доведеться!
Юя - не правитель якоїсь капіталістичної країни з його колишнього життя, де кожен сам за себе. Торгова вулиця завжди була наріжним каменем усіх його планів.
Лише заможна торгівля могла приносити йому ще більше грошей.
Не кажучи вже про те, що цей інцидент напевно матиме наслідки. Цей Оцукі Уошіки знищив одну торгову вулицю. Хто знає, чи не прийме він за наступну?
Юя глибоко зітхнув. Кому він міг подати претензії?
У нього був лише один вихід — закінчити Ооцукі Урашики.
Юя рнувся в бій.
Він все-таки кинувся в бій.
Він не мав вибору.
Ці бійці зовсім не думали, що їхні атаки можуть зачепити й інші торгові вулиці! Особливо ті два божевільні в зелених обтягуючих трико. Хоча вони билися лише тайдзюцу, але били на совість! Один удар ногою - мінус один будинок! Чи його серце витримає таку руйнівну силу?
Воно ж кров'ю облилося!
Досить!
Юя змив у повітря і, дивлячись на Ооцукі Урашики, спокійно вимовив:
— Забирайся з Конохі зараз же, і я зроблю вигляд, що нічого не було.
Він вирішив спробувати обманути його. Якби Урашики піддалися на умовляння і залишив село, Юя за одну секунду відправив би Учіху Ітачи, Обіто та Шісуї під керівництвом трьох підрозділів об'єднаних сил шинобі Конохі прикінчити його!
Поки поле бою знаходиться не в Конохі, можна крушити все, що завгодно.
Але, незважаючи на його сподівання, Ооцукі Урашики повернувся до нього з насмішкою:
- Зробити вигляд, що нічого не було? Ти мене за дурня тримаєш? Чому б мені залишити Коноху, і ти відразу натрапиш на мене цих людей?
Його розкусили, але Юя навіть не розсердився. Він і так збирався зробити нечесно, з чим б йому обурюватися, коли його вивели на чисту воду?
До того ж...
Йому потрібен був час, щоб пустити в хід золото, заховане глибоко під землею Конохі.
Блощиці!
Юя склав долоні.
Земля по всій Конохе задрижала.
Золоте сяйво, яке з’явилося в центральному банку Конохі, почало швидко ширятися по селі. Воно накрило собою все: зовнішній, внутрішній місто, покриваючи землю, будинки, дерева та траву тончастим шаром золота.
Це була його королівська техніка, яка змінювала саме поле бою.
** « Золоте місто» ***
Обличчя Ооцукі Урашики миттєво захиталося.
— Ах ты ублюдок! Ти тягнув час?
- А ти хіба прийняв мою пропозицію? - Невтомно парував Юя. — Про який обман можна говорити?
Оцуки Урашикі загустив зубами. До чого ж безсоромний тип!
Хіба у нього був шанс вижити, залишивши Коноху?
Цей світ, чорт знає як, породив систему, що існує окремо від системи чакри.
Ні, не зовсім. Всі ці гармати, ракети і безпілотники... У них все одно була чайкра. Отже, вони не були повністю випущені за межі законів цього світу.
Але це не принижувало їх.
Один зал із сотні таких знарядь — і якщо він не зустріне його своєю особливою технікою, то неминуче загине.
А він, ще до прибуття в Коноху, встиг налаштувати проти себе інші чотири Великі села, та і таку велику, як Такагакуре, теж.
Усі в цьому світі прагнули його смерті. Єдиний його шанс - отримати чарку Дев'ятихвостого і досягти рівня Мудреця Шести Путей. У нього не було іншого шляху.
Інакше його чекає смерть від рук переслідувачів — шинобі з їхнім немислимим арсеналом.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt