Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 462. Ні, ви що, чекаєте, коли я до вас відправлюся! [Частина 1]

Прочитано 0% глави

Розібравшись із справами, Орочимар втратив інтерес до першого й Другого Хокаґе. Врешті-решт, для нього два великих пращури були лише інструментом. По правді кажучи, він навіть не мав чіткого уявлення про те, наскільки вони сильні. Просто Юя постійно твердив, що перший Хокаґе - це неймовірна сила. Ось він і вирішив запросити їх з допомогою Едо Тенсей.

Без них йому б не вдалося покинути Коноху.

А тепер ...

- Прошу вас обох залишатися в Конохі, скільки душі завгодно. За останні десятиліття село дуже змінилося, вам буде на що подивитися. Я ж не буду заважати вашій теплій зустрічі. Я вже на вокзалі, так що до скорого! Ах так, техніка Едо Тенсей, яка підтримує вас, панове Хокаґе автоматично розлучається через три дні. Цінуйте цей час.

З цими словами Орочимару з легким бавовною звернувся в хмару диму.

Обличчя Юя спотворилося.

Чорт забирай, цей гад умудрився здогадатися, що я вже відправив за ним людей? От же негідник. Я лише хотів повернути його на роботу, хіба він більше не шінобі Ліста? Куди поділася вся його Воля Огня?

Хоча Юна обурилась, вона просто безпорадно зітхала.

Подивившись на двох велетнів, що стояли перед ним, він почухав щоку і сказав:

— Цунаді зараз вдома. Може, загляните до неї разом зі мною?

Сенджу Гаширама та Санджу Тобіраму переглянулися і, трохи подумавши, кивнули.

І ось, під вечір вони підійшли до будинку Юя.

— До речі, — звернувся Хашірама до Юя. Що сталося з моїм домом?

Тобірама теж подивився на нього:

- Так, і з моїм сподіваюся, все гаразд.

На лобі Юя виступила крапелька поту. Він видавив з себе посмішку, дивлячись на Хашіраму:

— Е-е, вчитель, з вашим поместим, звичайно ж, все в порядку. А що до вашого, дядьку-наставник ... Ну, я віддав його батькам Цунаде. Вони зараз там і живуть.

Що ж до власного дому батьків Цунаде... Старші люди не могли дивитися, як їхні онуки "страдують". З трьох будинків, що додали їм, один вони віддали Юкі, а два — Юру. Той, в якому вони жили зараз, теж збирався після смерті відвідувати Юкі. Але цей паршивий чоловік, подуманий якоюсь дівкою з Кумогакурі, втік у Дерню Хлака, так що і цей будинок, природно, перейшов до Юру.

Звичайно, вони злились, ще як сердилися, але кожного року Юкі привозив дружину і дітей до Коноху. Так, минулого року Юка народила двох чоловіків — хлопчика і дівчину. Цунаді була від онуків без розуму, але минулого року вони були зовсім малими і не могли тягнути їх у таку відстань. Тому ми мусили спілкуватися з ними по відеозв’язку. Цього року внуки побачать лише на свята.

Що ж, для онуків Юя був готовий пробачити свого непутного сина.

Кхм, загалом, з дома питання було вирішене. А що стосується будинку Сенджу Хашірами... Юя відчув укол сумління. Може, просто запропонувати двом великим предкам переночувати у нього? Це вільні кімнати.

— Ось як. Що ж, добре, — байдуже відповів Тбірама. Він не заперечував. Зрештою дім дістався синові і невістці його старшого брата.

Гаширама ж весело розсміявся і, будучи невиправним оптимістом, натиснув на дверний дзвінок.

— Иду-иду! Що це ти сьогодні так рано?

Через двері донісся голос Цунаде. Серця Хашірами і Тобірама раптово забилися. Коли один з них помер, вона була зовсім сукачкою, а коли померла другий - всього лиш дівкою-підлітком...

- Так. Двері відчинилися. Цунаде в піжамі, позіхаючи, бурмотіла собі під ніс:

— Я так рано повернулася, що навіть не встигла за продуктами ходити... ух...

Побачивши Сенджу Хашірама і Сенґу Тобіраму, вона застигла на місці.

Хашірама ніяково помахав рукою:

Привіт. Давно не бачилися, Цуна...

Блощиці!

Хашірема і Тобірама ошоршенно втупилися на неї.

- Так. Двері знову відчинилися.

Цунади промерла очі.

Блощиці!* Двері знову зачинилися.

Юя і двоє Хокаґе: «...»

Зрештою Юя дістав свої ключі і відкрив двері сам.

Тут же з будинку донісся пронизливий визг.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Попередня главаНаступна глава