Юя, який тримав гарячого чаю в руках, поспішав, коли на порозі його кабінету несподівано з’явився Орочимар.
Однак він швидко прийшов до себе. Неважливо, навіщо з'явився Орочимару. Він тут. Якщо вже прийшов, то так просто не піде.
З найпривабливішою посмішкою Юя піднявся і попрямував до нього:
— Яка рідкість! Ти вирішив відвідати мене з власної волі. Що ж, раз прийшов, залишайся, відпочинь гарненько. Я...
Побачивши, що Юя наближаєть ся, Орочимару виставив рукою і пригощав йому дорогу:
— Почекай!
Юя не розсердився і навіть насправді зупинився, з посмішкою дивлячись на нього. Орочимару все одно, якщо вже він тут, нікуди не дінеться.
Тоді Юя побачив, як Орочимару з підбуреним виглядом відступив.
Не встиг Юя здивуватися, як через двері з'явилися дві до болю знайомі фігури.
— Йо, давно не виделись, Юя! А ти здорово постарів, ха-ха! — Перша реакція Сенджу Гашірами, обличчям, спітнілим тріщинами воскресіння, гучним сміхом і звичайним жестом — почухав у затиллі.
Сенджу Тобірама, який стояв поруч з ним, був дуже суворим виразом обличчя.
Хоч би як там було, Юя і справді веде село до добробуту. А це головне.
— Вы... Едо Тенсей, я вважаю? « Юя, дивлячись на Першого й Другого Хокаґе, не здивувався.
Хоч у цьому світі він не вивчав ніндзюцу, то його теперішнє становище приховати від нього використання Едо Тенсей було неможливо.
Сенджу Тобірама, зміривши Юя поглядом після недовгого роздумів сказав:
- Поки я йшов сюди, до мене дійшла чутки... Багато людей незадоволені мною, Другим Хокаґе. Думають, що якби ти зайняв цей пост раніше, то було б лише краще.
Юя лyшил.
Ну спасибі, жителі села, підставили так підставили.*
Нічого не залишалось, як знову терпеливо повторити старі аргументи: здіймай він на пост раніше, зовсім не факт, що результат був би так само вражаючим.
Тільки після цього Сенджу Тобірама задоволений кивнув.
Невдовзі Хашірема, Тобірама та Орочимару вже сиділи в Резіденції Гокаґе.
А поодаль, за столом, сиділи батько і син Нара Шікая та Нар Шикіку, які до цього моменту відверто безробітні. Тепер же вони сиділи з ідеально прямими спинами і щось люто рядки в сувоях. Не питайте, що саме вони писали. Головне - створити видимість кипучої діяльності.
А про те, чи кричала їхня душа * (« Тільки не на нас"* ніхто ніколи не дізнається.
Юя з усмішкою подав гостям чай і запитав:
- Так з чим жаліли? І що це за історія з довгою, про яку ти говорив, Орочимару?
Він посміхався, але в душі кипів від люті. Цей паршивець Орочимару посмів з'явитися в Резіденцію Хокаґе з воскреслими першими і Другим, щоб вибити з нього гроші!
Чорт забирай, я ж тобі як старший брат! І ось таке у тебе до мене довір'я?
Притягнути з собою самого Першого і Другого?
Дуже прикро, дуже боляче!
Орочимару, зрозумівши, що перейшов до суті, не став тягнути і відразу почав:
- Справа ось у чому...
І прямо там, в Резіденції Хокаге, Орочимару розповів про те, що з ним сталося останнім часом.
Як виявилося, він весь цей час безвилазно сидів у своїй лабораторії і проводив експерименти.
Крім того, той інший Орочимару, з світу за простором у Лоулані, якого спіймали і привезли до Коноху після декількох років роботи в режимі 24/7 нарешті заслужив свободу. У нагороду за його старанність Юя подарував йому найновіший біолог сканер.
Назвати це "сканером" було великим принизливим. Цей пристрій включав у себе функції генетичного картування і програмування, а також комплект з біокапсулою, кріокамерою та багатьма іншими пристосуваннями.
Просто кажучи, цей сканер був в ультимативній комплектації.
На відкритому ринку за такий довелося б викласти не менше десяти мільярдів трій.
Орочимару, звичайно, був на сьомому небі від щастя. Отримання його другим "я" такого обладнання було величезним знаряддям для їх спільних біологічних досліджень.
І ось, два Орочимару з ентузіазмом занурилися в експерименти.
Минулого місяця Орочимар звернувся до відповідальної за його проект куратора за фінансування. Звичайно, машини були неймовірно потужними, але кожен їх запуск спалював мільйони рів, а власні засоби Орочимару давно вичерпалися.
Однак це не здавалося великою проблемою. У нього і раніше часто закінчувалися гроші, тому він мусив зателефонувати Юї та дати йому вичерпну причину, як той без жодних запитань викладав потрібні кошти.
Орочимару був упевнений, що і цього разу все пройде гладко.
Він подзвонив, але на тому кінці йому повідомили, що їхній керівник змінився і з ним зв'яжеться новий начальник.
І незабаром йому подзвонили.
Це був Сарутобі Хірузен.
Якщо чесно, Хірузен не хотів брати на себе обов’язки голови відділу наукових досліджень.
Йому вже під сімдесят, чи не можна просто насолоджуватися життям на пенсії?
Хто в такому віці ще працює?
Але Юя провернув хитрий маневр, вибивши грунт з-під ніг: він чудово знав, що Сарутобі не хоче працювати, але що той буде робити, якщо на посаді голови наукового відділу призначать його сина Асуму?
Хірузен був у розпачі.
Але найголовніше...
Інші члени роду Сарутобі були в захопленні.
Чому?
Вони побачили в цьому проблиск надії.
Лише подумайте, якими великими були їхні землі під час Першої та Другої Хокаги! Тепер під їхнім справжнім контролем не залишилося й десятої частки від колишніх володінь!
Всі ці банки, університети... На словах вони, звичайно, були на їх землі, але право управління залишалося в руках Хокаґе!
Що було у Клана Сарутобі?
Якби не окремі особи в клані, які б ніколи не хотіли позбутися обману, вони б давно розпустили клан і повністю віддалися Конохі!
— Вони вірили, що Юя помертиме так само як і наступний Хокаґе, чи ні, залежить від їхнього клану. А може... Чи пост перейде до одного з них?
Ось тоді і почнеться солодке життя.
І це призначення в науковий відділ вони визнали доказом своїх надій. Це прелюдія до передачі влади з боку Юя!
Юя, звичайно, так не думав. Йому просто потрібно було змусити декого працювати. Звичайно, він був готовий побачити потенційних наступників.
У всякому разі, Сарутобі Хірузен взявся до роботи.
І, прийнявши справу, виявив, що в науковому відділі все не так просто, як він собі уявляв.
Без сумніву, це був найважливіший департамент Конохи, і навіть зараз Юя приділяв йому увагу.
Але в цьому і крилася проблема. Розділ найважливішого, то й контроль над ним був найпевніший.
Багато процесів регулювалися суворими правилами, все потрібно було робити за протоколом.
А Хірузен, побоюючись зробити помилку, не міг просто виділити гроші Орочимару.
Треба було діяти суворо за регламентом.
У результаті...
Звіт Орочимару схвалив, але пройшов вже місяць, а гроші на рахунок так і не вчинили...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt