Нара Шика пішов за ним і, поквапившись, доклав:
— Це стосується розробки підводних човнів. Голова дослідного відділу країни Водоворотів, Наґато і лідер Деревні Скритого Дощу Яхіко почали перші ходові випробування.
Юя швидко обернувся і насупився.
— Нара Шикая, про такі речі слід доставляти негайно!
На обличчі Шикая відобразилося повне здивування. Він вважав, що справа не варта виїденого яйця.
По правді кажучи, більшість у цьому світі б не змогли втримати підводних човнів забавою. Адже з п’яти великих сіл шінобі чотири розташовані глибоко в континентах.
У разі війни яка користь від цих субмарин? Чи підводний човен може перетнути суходіл і вдарити в серце ворожої території? Ні? Тоді чого боятися?
Тому, коли інші країни бачили, як Юя вкладає гроші в розвиток країн Водоворотів і земель Дощу, та ще й сам бере участь у сумнівних проектах з створення якихось підлоок, їх першою реакцією було: « Я знову тягну на вітер».
І в чомусь вони були праві.
Ось тільки Юя дивився далі. Йому потрібна була не сила субмарину, а їхня здатність захищати морські шляхи.
Після завершення розробки підводний флот матиме одну, але ключове завдання: охорона прибережних міст країни Огня і всі потенційні точки висадки ворожого десанту.
Простіше кажучи, захисний потенціал підлоок Юя цінував куди вище наступаючого.
Але мислення місцевих стратегів все ще було запущене під ідею «війна - значить, вирішальна битва». У головах цих людей не вкладалися ідеї локальних конфліктів або можливість вести торгівлю одночасно.
Звичайно, якщо б їм довелося повністю відмовитися від морського узбережжя, країна не загинула б. Лише кілька разів зросла б вартість перевезень.
Зрештою, якщо не робити прямі колії між Конохом та іншими великими селами, найдешевший і довжелезний спосіб перевезення вантажів з тієї самої місцевості залишався морською.
А якщо метою були не великі села, а прибережні райони країни Огня або її союзники - Країна Медвез, Земля Гарячих джерел і Країна Водоворотів - то морська дорога і зовсім був єдиним.
Щоправда, ВВП цих трьох країн разом узятих не дотягував і до третини від економіки однієї лише Конохі. Тому в Кумомарі ніколи не приділяли цьому великого значення.
Але те, що можуть дозволити собі інші, не міг дати Юя Хокаґе.
А значить, майбутнє Хокаґе матиме більше турбот.
Нара Шика все ще перебувала в розгубленості.
« Ні, серйозно, всього лише якась підлодка. Чи це дійсно важливо?»
Юя не пояснював йому нічого. Строго кажучи, Шикая були по-своєму логічно. З погляду короткочасної вигоди морські перевезення, по суті, були сухопутними в торгівлі з Івагакурою, Сунаґакуре та Кумомагакурі. Отже, і роль підводного флоту здавалася нікчемною.
Юя розумів, що не зможе на пальцях розклеювати всі тонкощі розрахунку. Зрештою, деякі речі роблять не тому, що вони приносять низький прибуток.
Наприклад, він не кидав на самовільну долю і віддалені гірські райони країни Огня. Чому?
Тому що є речі, які не вимірюють грошима, наприклад відданість народу. Її не можна доторкнутися, але коли ти дійсно щось робиш для людей, вони це бачать і цінують.
І коли настане година, коли Коноха підніме своє знаменя, ці люди... Може, й не будуть битися за неї насмерть, але вже точно не заважатимуть. Вони просто опустять руки, і цього буде достатньо!
Юя прагнув саме таких результатів.
А тому деякі речі, нехай і не зумовлені байкою прибутку...
Робити необхідно!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt