...за ним спостерігала пара - чоловік і жінка.
— Наґато, схоже, твій двійник у цьому світі не дуже-то скаржиться пана Гокаґе - з лукавою посмішкою вимовила Конан, яка вже давно змінювала чорний плащ Акцукі на звичайний одяг. Вона глянула на чоловіка, що стояв поряд.
Варто зазначити, що у цього Наґато чілка приховувала одне око, а друге відкритого було Рінеганом.
Так, це були Наґато і Конан з того самого паралельного світу, що лежав по ту сторону просторової розлому в Лоулані.
Іншими словами, ті, кого можна назвати канонічними.
Вони прибули в цей світ якийсь час тому. Спочатку їх приголомшило те, що Перша світова війна шінобі закінчилася, коли тільки починалася, а друга й третя зовсім не сталися. Тоді вони вирішили, що цей світ — фальшивка, крихкий мильний міхур, який не витримає і найменшого дотику.
Тільки цей міхур протримався вже більше тридцяти років і не думав лопатитися.
Їхня початкова позиція - « ми подивимося, як ти будуєш свій замок, на бенкеті з гостями і потім подивимось, який він рухне" — згодом змінилась щире розуміння того, якою невеликою ціною дістався цьому світу спокій.
Порівнюючи два світи, вони виявили єдину змінну — того самого Хокаґе.
Коли він прийшов до влади, навіть коли між іншим селом спалахували війни, то мав силу годуватися з обох рук і продавав зброю та тим, а також іншим. У результаті противники, поборовши трохи, зрозуміли, що лише бідніють, тоді як за спиною їхнього ворога стоїть Коноха, готовий вливати у нього ресурси. І вони просто припинили війну.
Одним з найвидатніших прикладів є Кірігакур.
Громадянська війна у селі Скритого Тумана тривала п’ять років.
Перші три роки обидві сторони приймали « поміч » від Конохи. Ціною цієї допомоги стало те, що й сьогодні більше десятка рудників у країні Води знаходяться в руках Конохи і Туману залишається лише право на розробку та першочерговий викуп.
Пізніше в Кірігакуру відмовилися від допомоги, і тільки тоді змогли покласти край внутрішній війні.
Відтоді у Тумані не було і натяку на внутрішні суперечки.
Та і як тут бунтувати? Колись Кірігакур поступалася лише Конохе да Кумомагакуре, але тепер вона міцно оселилася на останньому місці серед п’яти великих сіл. Яка вже тут економіка?
Коли третього Мізукаґе поставили розгрібати ці завали, він подивився на ситуацію і просто впав у ступор.
Через кілька років він схопив цей вантаж на Ягуру Каратачі. Той теж виявився тим ще везунчиком. Як розвиток економіки впливає на те, що ти джинчуріки? Що йому, замкнутися у себе і влаштовувати виставу з покривом Хвостата, щоб наповнити казну Тумана?
Хоча... Чому б і ні. Юя напевно заплатить за таке видовище.
Ягура також махав на все рукою і вже думав передати владу Терумі Мей.
Та й якщо відкинути жарти, дивлячись на сьогоднішній стан Кірі, чи хоч одне село може затіяти в собі замішання?
Внутрішні війни відпадають. Зовнішні? Хіба що ображати малі країни.
Але тут, чорт забирай, знову з'являється Коноха зі своєю зброєю.
Чи ви зовсім з глузду з’їхалися, якщо хочете бути там?
На що Юя тільки розводив руками: « Заробляти гроші? У цьому немає нічого ганебного."
Решта Каге не могла стриматися від люті, але вони нічого не могли вдіяти.
Тому що...
Справді, безсоромність робить людину непереможною.
І які тоді можуть бути війни на континенті?
Принаймні ті, що можуть захопити весь світ шінобі.
Без користі хто, чорт візьми, стане воювати? Від нічого робити, що?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt