П’ятнадцятого лютого, п'ятдесят восьмого року Конохи. У дитячому садку клана Х'юга почався новий семестр.
Діти, які не бачилися кілька місяців, збились у галасливі зграї і наперебій ділилися новинами.
І, зрозуміло, в центрі уваги виявився Наруто. Він гордо вкинув руку і зично, на всю ігрову майданчика оголосив:
— Чи ви пам’ятаєте тих, хто недавно літав на Місяць? Той, хто вів за собою шінобі з інших сіл - це був мій тато!
Саске та інші його ровесники були спонукані засоромлюватися через таку зарозумілість і самовдоволення. Але що вони могли протистояти хвастощам Наруто? Я не мав чого суперечити.
Будинок Саске повернувся похмуріше за хмару.
Учиха Мікото викликала сина, але той лише вугмо плюхнувся на диван і надул губи, всім своїм виглядом отримували вселенську скорботу.
Серце Мікото тривожне. Вона нахмурилася. Невже її наймолодшого... Знущалися?
Невдовзі повернувся і Ітачі.
Цього року йому сповнялося дванадцять. За своїми здібностями він був готовий до випуску з Академії, але у пана Юя на цей рахунок було своє непохитне переконання: хоч би якими блискучими були твої успіхи, війни зараз немає, так що рватися раніше часу? Щоб без справи клонуватися? Живо в школу, учися!
Тому, незважаючи на бездоганні оцінки і незмінний талант у ніндзюцу, Ітачі продовжував відвідувати заняття. Однак, цей рік був для нього останнім в Академії. Дуже скоро він зможе випуститися і проводити дні разом з улюбленим відото.
Принаймні, так він собі це уявляв.
Увійшовши в дім, він застав Саске й обличчя якого засоромив вираз глибокого смутку.
Ітачі відразу задушив очі.
Невже його хтось посмів образити в школі?
Він підійшов до брата і з м'якою посмішкою запитав:
- Саске, що сталося? Можеш розповісти братові.
Саск із гіркою образою розповів про свої страждання, особливо яскраво описуючи хвастощі цього негідника Наруто.
Ітачі тільки безпорадно зітхнув. Він хотів би і сам, щоб у Саскасі була причина для гордості.
Але факти залишалися фактами...
Якщо відкинути його власний поступ і талант до ніндзюцу, в його жилах текла кров клана Учиха. І не просто Учиха, а сина глави клану, Вчіха Фугаку.
Якщо б вони були членами роду, Ітачі без вагань запропонував би батькам переїхати у Внутрішнє місто Конохі. Але статус сина Фугаку все змінив.
Ітачі мовчав. Незважаючи на свій юний вік, Саске розумів: якщо він син голови, то багато залежить від нього. Тому він просто скаржився.
Виливши на брата багнюку в адресу Наруто, маленький Саске сів за обіднім столом.
Мікото з ніжною усмішкою спостерігала за цією сценою, ніжно погладила щоку. Діти такі милі, ось тільки...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt