Звичайно, це були лише слова. Насправді, якби Учиха Ітачі і вперто захитався перейти на бік старійшин, Вчитеха Фугаку сам би протестував. Він добре знав, що мусить дбати про свого сина.
Так само й старійшини ці... не те щоб вони противилися переїзду Клана. Зовсім ні. Просто вони хотіли виторговувати для себе шматок пожирати.
Зрештою, якщо клан Учиха погодиться влитися до Коногу, то річна частка прибутку від спільних підприємств вже не буде розподілятись за дозволом Фугаку та ради старійшин. Глава, знаючи його характер, обов’язково має розділити всі поривання між усіма членами клана.
А клан, якщо вважати тих, хто вже покинув пологові землі, нараховував більше ніж три тисячі людей, у тому числі старих і дітей. Річний прибуток становив близько п'яти мільярдів рі. При справедливому розділі кожен отримав би від кількох сотень тисяч до мільйона рі.
Звучить непогано. Ось тільки зараз кожен старійшин щороку отримував не менше семи-8 мільйонів. Одна думка про таку різницю в доходах могла б призвести до задухи.
Та і що таке мільйон рей, якщо подумати? Одна велика порція фірмового рамена в закусочній стоїть тисячу, не кажучи вже про смажену курицю чи тортільї. По суті, це лише місячне зарплатня джоніну. Звичайно, гроші є приємними, але більшість з них ніколи не зазна́ють лиха.
Ось на цьому все і застопорилось. Старші чоловіки вимагали, щоб їх змішали з Конохою. Або принаймні гарантуватиме їм половину від попередніх сум — вони були готові погодитись на це.
Але Фугаку не міг на таке піти.
Він вже твердо вирішив. Він пережив тих, хто прийшов до Коноху разом з Учхою Мадарой ще при основі села. Старійшини старіли, бо тримали владу в руках під час правління Сенджу Тобірами. Невже ці пережитки епохи Другого Хокаґе всерьоз думають, що проживають довше його?
Терпіння. Побачимо, хто кого переживе!
Він був упевнений, що час на його боці. З кожним днем нервувати будуть вони, а не він.
І Фугаку не помилився.
Він не поступався ні на крок. І хоча старійшини на своїх словах погрожували показати, де зимують раки, що вони могли зробити? Вони все ще залежали від шматка пирога, який їм відрізав Фугаку. Він не хотів, щоб вони були в стані контролювати свої бажання.
Уся повнота влади над розподілом грошей була в руках голови клана.
Звичайно, Фугаку поступився своїми переконаннями, враховуючи, що старі люди все ще користувалися деяким авторитетом. Нехай клан і залишив пологові землі два-три десятки років тому, але якщо ці безпорядники почнуть оббивати пороги один за одним, частина людей може і стати на їх бік.
Врешті-решт, теперішнє покоління Учиха, що покинув квартал, зробило це через те що старійшини не ділилися з ними доходами. І так, у них самих зі старими не було ніяких зв'язків. Але їхні батьки, а також дідусь і бабки були знайомі з ними. З поваги до пам’яті предків дехто міг би приєднатися до них.
Фуґаку, звичайно ж, не знав, на що здатні ці старші люди. Вони ще не били в набаті. Але одного він точно знав: йому зовсім не хотілося перевіряти їхній вплив на себе.
Отже, така тактика була найнадійнішою і вірною шляхом до перемоги.
Що до Ітачі... Чи зможе він налагодити контакт зі старійшинами, було не так вже й важливо. Але сам факт, що його син придумав такий спосіб вирішення проблеми став для Фугаку цілковито несподіваним.
Підійти до клану дитячий садок і тикати пальцем у вихователя, засипаючи його лайкою... Фугаку і сам міг би додуматися такого, але в цьому не було потреби.
Діти — це одне, але всі вихователі у цьому саду були призначені особисто їм, Фугаку. Хоча « призначення» — голосно сказано. У пологовому будинку залишилося лише кілька сотень людей, які не мали права вибирати. І це означало, що його власний син, влаштувавши такий скандал, неминуче стикнеться з холодним ставленням сусідів.
Тому Фугаку ніколи б не дозволив Ітачі піти на таке.
Цей план... він більше порівнював на ідею, підкинута кимось ззовні.
Перша думка Фугаку — Учіха Каґамі. Він послав до нього Ітачі. Невже колишній капітан Анбу набридив його? Але чим більше він думав, тим менше вірив у це.
Хіба міг Кагами запропонувати таке... Це грубий план, який не залишає самого Ітачі шляхів до відступу?
Невже...
Фугаку глибоко задумався.
Через брак інформації він і уявити не міг, що Ітачі прийшов до Кагами, зайнявся тільки його онука. І що цей план - справа рук саме цього юнака.
Як Фугаку і думав, план був сокирою. Він не зважав на інтереси Ітачі. Так, Саске перемістила з кланського дитячого садка, але репутація Ітачі в пологовому кварталі впала на дно. Це було зовсім не в стилі колишнього капітана Анбу.
Але, як відомо, варто лише почати копати глибше...
Не знаючи, що Вчиха Шісуї підкинув ідею, Фугаку почав будувати складні теорії. Одна з них була особливо можлива для нього.
А якщо Кагами... Він йому натякає?
Невже він, голова клану, веде свою гру за владу і гроші, його сина Ітачі можна направити на інші справи?
Ця думка глибоко засяяла в його голові.
...
Тим часом Ітачі, завдяки цьому випадку, подружився з Учихою Шісуі.
Хоч би як там було, пускай його репутацію в клані і була розтоптана, але чи він добився свого? Чи його молодшого брата забрали в дитсадок за межами кварталу? Да. Мета була досягнена, для Ітачі все інше не мало значення.
Звичайно, ця історія дійшла до Юї.
...
- Пане Хокаґе, і що ви думаєте про цього хлопця Шісуї? — З надією в голосі запитав Нара Шикая.
Юя лише зневажливо хмикнув.
— Низкопробні методи. Надто низькопробні. До того ж такий хід не позбавляє наслідків.
Він зробив паузу.
- Занадто він небажаний.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt