Міфуні сміявся з того, хто говорив холодним поглядом і тоном сказав:
— Є сили на істерики. Подумайте, як пережити цю кризу.
Так, саме криза.
Ця криза була куди серйознішою для міфунів.
Усі присутні в залі помаранчелі.
Відтоді як загинув Дайме Жіноча країна, люди міфуне так і не вибрали нового. І справа не в тому, що померлий правитель був замолодий і ще ніколи не встиг придбати дітей — він мав братів та сестер. Але фракція міфуні міцно вчепилася у владу. Під приводом того, що даймо не залишив після себе прямого спадкоємця, вони тимчасово взяли брази правління у свої руки... І так і не випустили.
Звичайно, сам міфуне насправді не позначив на троні. Він би ніколи не сів на це місце. Але й нікому іншому він би цього не дозволив. Система управління в країні Залізника була терміном, він це визнавав. Але це був найкращий з усіх можливих результатів, які міфу не міг забезпечити.
Але то було раніше. Раніше проблеми були внутрішніми.
А тепер ...
Тепер Коноха і Кумогакуре, мати їх, влаштували на землях країни Залізного сонця. Хоча жоден снаряд не впав на територію їхніх заводів, міфуне добре розумів: якщо він не прогниться, то це лише питання часу.
Він почувався абсолютно безпорадним. Зрештою все зводилося до однієї простої істини: вони надто слабкі. У них немає права тягатися з Конохою і Кумо на рівних.
- Ми не можемо прийняти їх умови! — Не витримуй, зревів один із самураїв. — Якщо вони прийдуть до нашої країни і примусять підписати такий ганебний договір, я перший буду проти!
Міфуні обернувся, проколовши його різким поглядом.
- Що ти ореш? Сядь! Тут не місце для твоїх витоків!
Самурай, одержений генералом, понуро спустився на своє місце.
Міфуні обвів крижаним поглядом усіх присутніх і дуже зітхнув.
— Я знаю, вам важко. Думаєте, мені легко?
З цими словами він спокійно виклав на стіл два аркуші паперу. Це були послання від Конохі та Кумо. Обидва села хотіли підписати угоду про перемир'я саме в країні Залізного Шляху. І справа була не в самому факті переговорів, а у обраному місці і, що важливіше, протягом термінів.
Це була неприємна загроза. Коноха і Кумо вимагали, щоб їх лідерів запросили в країну Залізного сонця аж до закінчення цього терміну.
А навіщо їм туди? Що обговорювати? Відповідь була очевидною.
Так званий мирний договір — це повна нісенітниця. Вони хотіли бачити його, міфуні.
Протягом останніх двох місяців Коноха і Кумо щодня обстрілювали табори один одного. Але обидві сторони знали, що вогонь веде по пустих позиціях. Але це не завадило їм грати свій вистава. А витрати на боєприпаси? Їх можна буде вмістити з ліхвою за рахунок країни Залізника.
Якщо б міфуні до цих пір не зрозумів, що Коноха і Кумо націлилися саме на його країну, то він би залишив свою посаду. А зібрав він цих самураїв лише для того, щоб оцінити їхнє мислення.
І тепер він його знав.
— Досить, - міфуні з тугою подивився на самураїв, які хотіли щось сказати, але не вирішувалися.
Навіщо змушувати їх? У глибині душі вони, без сумніву, прагнули відсіч, щоб Коноха і Кумо напали.
Але в цьому і полягала уся проблема...
Він, міфуні, звичайно, міг би вчинити, як колись Ханзо Саламандра: оголосити війну обом селом, висунути війська і випустити їх зі своєї землі. Але міфуні ні секунди не сумнівався: як тільки він віддасть наказ, зброя всіх гармат негайно розвернуться в бік його воїнів. Або в сторону заводів країни Залізнеза...
Тому він не наважувався навіть подумати про жорстоку відповідь.
Обидно?
Дуже погано.
Чи вони заслужили це?
Що ж, як би жорстоко це не звучало, але в нинішньому становищі Держава Залізнез нічого не могла змінити. Поки вона щиро прагне розвитку, Юя може забезпечити їй економічну стабільність, а безперервний потік товарів - підтримати її економіку.
Що ж до небезпечної залежності від зовнішніх сил... Ну, Юя думав, що це не повинно хвилюватись. У всякому разі, Юя був впевнений, що його це хвилювати не повинно.
Так, ви хочете розвиватися, але... Вибачте, жодна із сторін цього не дозволить.
Міфуні це розумів. Зрештою, стиснувши зуби, він видав із себе:
— Повідомте людям з Конохи та Кумо... в кінці березня... Нехай прибудуть в Країна Залізника... для мирних переговорів...
Сказавши це, він захитався і покинув зал засідань.
***
Коли новина про міф досягла Юї та Райкаґе, обидва засміялися.
Розумний бачить, куди вітер дме. Міфуні... Особистість, що і говорити.
« Жаль, що не з мого села» — подумав кожен.
І це означає, що прийшов час для наступного етапу.
Нескінченні обстріли пустоти були потрібні, щоб залякати міфуні, змусити його добровільно поступити частину державних інтересів двом великим селом. Але якби все було тільки в цьому, Юя і Райкаґе не стали б грати цей грандіозний вистава.
Для них обох суть цього масштабного представлення тільки починала відкриватися.
***
Село Скритого Листа.
Квартал клана Шімура.
Шімура Данзо з розлюченим попільничим обличчям дивився на того, хто стояв перед ним шинобі з Анбу.
- Ти хочеш сказати, що цей виродок Юя відправляє мене на передову?
Обличчя абувца було безстрасним, погляд був спокійним і тонким.
- Прошу вас стежити за словами, глава Шимура. Ім’я пана Хокаґе не можна вимовляти в такому тоні, навіть не на людях.
Данзо закричав зубами. Він зрозумів, що знову прорахувався.
Можливо, Юя вніс його до чорного списку ще з тієї ж пори, коли вони конкурували за пост Хокаґе. Але нехай так. Йому з Юєю все одно було не по дорозі. Однак після того, як Данзо став постом, він постійно боявся розплати і діяв дуже обережно.
Однак його обережність не перешкоджала йому вигідним справам, які він мав для свого Клана. Він вважав свій хід геніальним: не станеш ж ти, Юя, розправлятися з усіма нами?
Він і уявити собі не міг, що Юя та вперто вирішить нанести удар.
« На фронті напружена ситуація, потрібно негайної підтримки клана Шімура. Ми сподіваємося, що глава Данзо в цю вирішальну годину візьме на себе важкий тягар відповідальності, попровадить за собою соконовців на передову і врятує солдат Конохі! "
Це була причина.
У Данзо від люті ледве кров з горла не пішла.
"Ти міг би придумати причину і поабсурдніше?!"
Хто не знає, що ви з Райкаґе два місяці палите даремно і нікого не поранили!
Надіслати мене на фронт зараз... це ж явна, неприкрита спроба мене прикінчити!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt